Справа № 826/10564/18 Головуючий у І інстанції - Літвінова А.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
20 квітня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:
- скасувати податкову вимогу від 29.03.2018 № 58494-17;
- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 58494-17 від 29.03.2018;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача суму безпідставно списаного податкового кредиту у розмірі 3411,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що Відповідачем безпідставно винесено оскаржувані вимогу та рішення, оскільки Позивачем добровільно сплачено податковий борг.
Також зазначено, що контролюючий орган самостійно збільшив податкове зобов'язання Товариства на суму 3411,11 грн. та зняв відповідну суму із рахунку платника.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем прийнято податкову вимогу від 29.03.2018 № 58494-17, згідно якої станом на 28.03.2018 у Позивача наявний податковий борг у розмірі 1411,95 грн. (пеня).
Також, Відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2018 № 58494-17, відповідно до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) Позивача.
Не погоджуючись із зазначеними вимогою та рішенням Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 06.06.2018 № 19429/6/99-99-17-05-15 залишено без задоволення, а податкову вимогу від 29.03.2018 № 58494-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2018 № 58494-17 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними вимогою та рішенням, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що сума узгодженого грошового зобов'язання Позивачем сплачена з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України, у зв'язку з чим Відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 29.03.2018 № 58494-17, до якої включено суму пені.
Згідно абз. 6 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Станом на час прийняття оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу сума податкового боргу Позивача перевищувала розмір шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Зважаючи на викладене, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача суми безпідставно списаного податкового кредиту у розмірі 3411,11 гри., також не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
- перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (підпункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року у справі № 826/26863/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2015 № 0005772202, № 0005782202, № 0005792202, № 0042311702, № 0005802202 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0005802202, № 0042311702 від 25.11.2015.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» - задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення від 25.11.2015 № 0005772202 з податку на прибуток приватних підприємств - скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» в цій частині вимог задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.11.2015 № 0005772202 з податку на прибуток приватних підприємств.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року залишено без змін.
Таким чином, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 826/26863/15 набрала законної сили з моменту його проголошення, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 25.11.2015 № 0005782202 та № 0042311702 суми є узгодженими.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем сплачено узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2015 № 0005782202 у сумі 12616,25 грн та податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2015 № 0005792202 - у сумі 4136,06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.10.2017 № 167475 та № 167476.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).
Таким чином, оскільки сума узгодженого грошового зобов'язання Позивачем сплачена з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 29.03.2018 № 58494-17, до якої включено суму пені, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до пунктів 88.1-88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Отже, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання така сума грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків. При цьому опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.
Відповідно до абз. 6 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Станом на час прийняття оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу сума податкового боргу Позивача перевищувала розмір шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, з чим також погоджується колегія суддів.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У зв'язку з наведеним, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача суми безпідставно списаного податкового кредиту у розмірі 3411,11 гри., також не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Кучма
І.О. Лічевецький