20 квітня 2022 року м. Рівне №460/16159/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської спеціалізованої онкологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи
про визнання дій та бездіяльність протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненської спеціалізованої онкологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи щодо встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності;
визнати протиправною бездіяльність Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи щодо не встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності;
зобов'язати Рівненську міжрайонну спеціалізовану онкологічну МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Рівненською спеціалізованою онкологічною МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи не було проведено його повного медичного обстеження, що призвело до встановлення позивачу III групи інвалідності. Хоча в нього наявні дві хвороби, що призводять до інвалідності: В 20, клінічна стадія III. Стан при антиретровірусній терапії. Наслідки перенесеного туберкульозу легень (21.0.8.2019). Стан після супресивного лікування. Са головки пеніса рТЗN0М0, клінічна група III. Стан після оперативного лікування. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На адресу суду надійшов відзив відповідача, в яких він спростовує позицію позивача, оскільки під час розгляду питання про встановлення групи інвалідності позивачу 26.03.2021, не було порушено порядку розгляду цього питання, рішення відповідають вимогам Положення про медико-соціальну експертизу та Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. З наведених підстав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою судді від 06.12.2021 позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою суду від 15.12.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Не погоджуючись із твердженнями наведеними у відзиві на позов, представником позивача подано відповідь на відзив.
На адресу суду стороною відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
23.07.2018 ОСОБА_1 вперше був оглянутий Рівненською міжрайонною спеціалізованою онкологічною МСЕК та, відповідно до даних огляду, наданих медичних документів і чинного законодавства (Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи», Постанови КМУ № 10 від 21.01.2015, Наказу МОЗ України №561 від 05.09.2011 «Про встановлення груп інвалідності»), йому було встановлено другу групу інвалідності терміном на 1 (один) рік (до 01.08.2019); причина інвалідності - загальне захворювання по онко та внутрішніх органів.
06.12.2019 ОСОБА_1 повторно був оглянутий Спеціалізованою туберкульозною МСЕК КЗ «Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи» Херсонської обласної ради та, відповідно до даних огляду, наданих медичних документів і чинного законодавства (Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи», Постанови КМУ № 10 від 21.01.2015, Наказу МОЗ України №561 від 05.09.2011 «Про встановлення груп інвалідності»), йому було встановлено третю групу інвалідності терміном на 1 (один) рік (до 01.01.2021); причина інвалідності - загальне захворювання.
26.03.2021 ОСОБА_1 востаннє був оглянутий Рівненською міжрайонною спеціалізованою онкологічною МСЕК (структурним підрозділом РОЦ, МСЕ) та, відповідно до даних огляду, наданих медичних документів і чинного законодавства (Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи», Постанови КМУ № 10 від 21.01.2015, Наказу МОЗ України №561 від 05.09.2011 «Про встановлення груп інвалідності»), йому було пролонговано третю групу інвалідності терміном на 1 (один) рік (до 01.01.2022); причина інвалідності - загальне захворювання.
Діагноз: В 20, клінічна стадія III. Стан при антиретровірусній терапії. Наслідки перенесеного туберкульозу легень (21.0.8.2019). Стан після супресивного лікування. Са головки пеніса рТЗN0М0, клінічна група III. Стан після оперативного лікування.
Не погоджуючись із висновком відповідача щодо встановлення ІІІ групи інвалідності, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, згідно із пунктами 3, 4 якого медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
У силу підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, групу інвалідності визначають міські, міжрайонні, районні комісії.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання (абзаци другий і третій пункту 12 Положення про медико-соціальну експертизу).
Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми (абзаци четвертий і шостий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу).
Наведеним нормам кореспондують приписи пунктів 23 та 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, відповідно до яких у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
Отже, МОЗ України уповноважене розглядати скарги на рішення обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій та, у випадку виявлення фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, може доручити Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення.
У свою чергу Центральна МСЕК за дорученням МОЗ України повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє обґрунтованість прийнятих рішень і в разі необхідності скасовує їх.
Судом установлено, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи, яке проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Відповідно до п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Причини інвалідності наведено у п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317.
Згідно із п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
В рамках цієї справи суд необхідно звернути увагу на таке, що порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначені постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03 грудня 2009 року №1317, а також Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561.
Відповідно до цих нормативно-правових актів кожній групі інвалідності відповідають певні ступені розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини, на підставі оцінки яких МСЕК встановлює особі I, II чи III групу інвалідності.
На підставі аналізу положень Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а.
В той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення процедури прийняття оскарженого висновку (рішення) МСЕК, а тому факту порушення відповідачем цієї процедури в межах даної справи не встановлено.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи щодо встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та визнати протиправною бездіяльність щодо не встановлення йому другої групи інвалідності, до задоволення не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень КАС України адміністративні суди не можуть підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Законом № 875-XІI передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи МОЗ України.
При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу групи інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.
Критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності та відсотку втрати працездатності.
У зв'язку із наведеним, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що наявність у нього двох хвороб, що призводять до інвалідності, автоматично означає необхідність встановлення йому II групи інвалідності.
Разом з тим аналіз зазначених вище норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Доводи сторони позивача щодо не проведення відповідачем повного, об'єктивного медичного обстеження ОСОБА_1 та формального підходу до цього питання, не врахування реального стану здоров'я, наявності хвороб, які в сукупності є підставами для встановлення II групи інвалідності, - не знайшли свого підтвердження.
Натомість, при дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів які були надані до матеріалів справи сторонами, суд констатує, що в даному випадку, розглядаючи питання про встановлення позивачу групи III групи інвалідності, в діях відповідача відсутні порушення щодо порядку розгляду спірного питання в контексті приписів Інструкції № 561, Положення № 1317, Положення про МСЕК, у зв'язку з чим, відсутні підстави щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 II групи інвалідності.
Разом з тим, не знайшли свого підтвердження твердження позивача про те, що відповідачем не звернуто увагу на наявність у позивача двох хвороб, що призводять до інвалідності, оскільки відповідно до акту огляду МСЕК № 307 від 26.03.2021, комісією досліджено наявні дві хвороби позивача:
- основний діагноз згідно з МКХ-10: В 20, клінічна стадія III. Стан при антиретровірусній терапії. Наслідки перенесеного туберкульозу легень (21.08.2019). Стан після супресивного лікування;
- Са головки пеніса рТЗN0М0, клінічна група III. Стан після оперативного лікування.
Відповідач вчиняючи оскаржувані діяння діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і не порушив права та інтереси позивача у справі.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки судом не встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно залишити без задоволення.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, то відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Рівненської спеціалізованої онкологічної МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій та бездіяльність протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 квітня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)",с. Городище,Рівненський район, Рівненська область,35341,
Відповідач - Рівненська спеціалізована онкологічна МСЕК Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи (вул. Словацького, 10,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21093490)
Суддя Д.П. Зозуля