Справа № 420/21821/21
21 квітня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (призначенні на іншу посаду); нарахувати Луганському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 розмір середньомісячного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (призначенні на іншу посаду); стягнути з Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2015 року по 29.10.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду по справі № 420/4562/21 йому було нараховано компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, яку виплачено лише 29.10.2021 року. Таким чином, йому належить до виплати середньомісячне грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Представником відповідача Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відзив на позовну заяву не надано, відповідно до ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 04 лютого 2022 року витребувано від Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки інформацію та належним чином завірені копії документів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 30.04.2015 року по 23.12.2015 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року по справі № 420/4562/21, а також довідку про середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 та зупинено провадження по справі для одержання витребуваних документів.
Ухвалою суду від 21 квітня 2022 року поновлено провадження по справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Луганському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
23 грудня 2015 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 246 наказано ОСОБА_1 вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 23.12.2015 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 4).
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 420/4562/21 за позовом ОСОБА_1 Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (раніше ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік; зобов'язано Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 30.04.2015 року (дата отримання посвідчення учасника бойових дій) по 23.12.2015 року (дата виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ), виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 23.12.2015р.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року по справі № 420/4562/21 Луганським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, 29.10.2021 року здійснено виплату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2029,80 грн. (а.с. 20).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Разом з тим, ні ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», ні іншими нормативно-правовими актами не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця зі служби.
При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З аналізу вищевикладеного слідує, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Верховний Суд в постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 вказав, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , звільнений з Луганського обласного військового комісаріату 23 грудня 2015 року, проте при звільненні йому протиправно не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 30.04.2015 року (дата отримання посвідчення учасника бойових дій) по 23.12.2015 року, що безпосередньо встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року по справі № 420/4562/21.
При цьому, виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 30.04.2015 року по 23.12.2015 року була проведена Луганським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення суду 28 травня 2021 року по справі № 420/4562/21 лише 29.10.2021 року (а.с. 20).
Таким чином, у відповідача наявний обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу, ОСОБА_1 , середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що Луганським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки допущено протиправно бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року.
При цьому, розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, має розраховуватись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Згідно п. 8 Постанови № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочихднів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В той же час, позивач просить суд серед іншого, зокрема, стягнути з Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2015 року по 29.10.2021 року.
Разом з тим, стягненню підлягають вже нараховані суми, але не виплачені, а тому, оскільки грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем не нараховане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року; зобов'язання Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Крім того, позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за один місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Разом з тим, спірні правовідносини пов'язані із зобов'язанням відповідача, Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а не стягнення (присудження) середнього заробітку, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07668758, адреса місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року.
Зобов'язати Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по 29.10.2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук