Справа № 420/1032/22
21 квітня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
17 січня 2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року включно;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року включно.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що він - ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 в Національній поліції України.
Позивач вказує, що з 15.10.2021 року його, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеської області від 13.10.2021 року №1649 о/с, звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу).
Виходячи з грошової суми отриманої після звільнення, позивач зазначає, що в день його звільнення зі служби в поліції, який є останнім днем служби, належна йому індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 01.11.2017 р. включно під час служби в поліції Головним управлінням Національної поліції в Одеській області йому не нарахована та не сплачена, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позивач мотивує свої доводи тим, що відповідно до ч.5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. У свою чергу, відповідно до ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; відповідно до ст. 6 цього ж Закону індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).
З огляду на викладене, позивач вважає, що має право на індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції у період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року включно.
Ухвалою суду від 24 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
11 лютого 2022 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
Так, зазначив, що до 18.10.2017 року у Порядку № 1078 (Постанова КМУ України № 1078 від 17.07.2003 року) була відсутня така категорія осіб, як “поліцейські”, тому підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період були відсутні.
Крім того, посилаючись на ст.4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та пункт 1-1 Порядку № 1078, відповідач зазначив, індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. При цьому, згідно даних Держстату, таке перевищення мало місце лише у квітні 2016 року.
Відповідач вказує, що з листопада 2015 року по листопад 2017 року величина індексу споживчих цін не перевищувала 103 відсотка (окрім квітня 2016 року), отже підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року відсутні.
Також відповідач, посилаючись на п.4 Порядку № 1078, зазначив, що доходи індексуються в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних груп, частина доходів, що перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає, і оскільки отримуваний позивачем дохід у спірний період щомісячно перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, підстави для індексації грошового забезпечення позивача відсутні.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року в Національній поліції України.
Згідно витягу з Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1649 о/с від 13 жовтня 2021 року, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначена Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 15 жовтня 2021 року звільнено зі служби поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 13).
З наявних у матеріалах справи Витягів з особової картки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, судом встановлено, що з листопада 2015 року по грудень 2016 року, а також з січня 2017 року по листопад 2017 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 14-15).
Вважаючи своє право порушеним бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, гарантованої ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно п. 4 ч. 10 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Частиною 5 цієї ж статті Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі за текстом - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 внесено зміни до пункту Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Однак, доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 “Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова “військовослужбовців” доповнено словом “поліцейських”, є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Також суд вважає безпідставним доводи відповідача про те, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотка лише у квітні 2016 року, оскільки поріг індексації у 103 відсотка було встановлено лише з 01.01.2016 року. При цьому у період з 07.11.2015 по 31.12.2015 була чинною норма ч.1 ст.4 Закону № 1282-ХІІ, яка передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Тому наведений самим відповідачем у відзиві індекс споживчих цін за даними Держстату за листопад 2015 року - 102,0 відсотка вочевидь перевищував поріг індексації.
Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що протягом спірного періоду розмір грошового забезпечення позивача перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, а тому підстави для індексації грошового забезпечення позивача відсутні.
Зазначені доводи ґрунтуються на невідному тлумаченні відповідачем положень пункту 4 Порядку № 1078, яким, зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З наведеної норми виплаває, що індексація обраховується як добуток грошового доходу, що підлягає індексації (прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення) та величини приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Отже перевищення грошового забезпечення позивача розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є підставою для непроведення індексації грошового забезпечення, а лише впливає на обчислення розміру цієї індексації.
Разом з тим, індексація грошового забезпечення позивача за період його служби з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року не здійснювалась, що суперечить вищевказаним положенням Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078 та є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення є порушенням прав позивача та протиправною бездіяльністю відповідача, то порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року включно.
При цьому, суд зазначає, що нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 243-246, 250, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року включно.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740; 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А).
Суддя О.В. Глуханчук