21 квітня 2022 року
справа №380/4020/22
провадження № П/380/4037/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10 код ЄДРПОУ: 00032684), в якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення на дооформления документів стосовно призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код 00032684) повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України до 2015 року. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №011945 від 13.07.2021, виданою обласною МСЕК №1, позивачу було встановлено 45% втрати професійної працездатності із врахуванням 25% встановлених раніше, та встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ,. Отже, 13.07.2021 з дня встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у позивача вигикло право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Позивач подав відповідачу вичерпний перелік документів, передбачений Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції для отримання грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Надалі Ліквідаційною комісією Головного управління МВС у Львівській області сформовано висновок та сформовані позивачем документи подано до МВС України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Однак, МВС України не прийнято жодного рішення за вказаними матеріалами та повернуто відповідні матеріали позивачу у зв'язку з тим, що при проведенні медико-соціальної експертизи, представники закладів охорони здоров'я МВС до складу Комісії не залучалися. Оскільки позивач вважає, що відповідачем порушено його права, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 21.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 18.03.2022 подав до суду пояснення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що оскільки надіслані матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не відповідали положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”, такі були повернуті без прийняття рішення.
Відповідач зазначає, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов'язок з проведення окремих процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів. При цьому, саме лише подання позивачем передбачених п.7 Порядку №850 документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Згідно з витягом з наказу МВС України від 24.03.2014 №95 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 “б”( через хворобу)
13.07.2021 Обласною МСЕК №1 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказане підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА №011945.
Позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”.
До вказаної заяви позивачем було долучено: довідку серії 12 ААА №011945 від 13.07.2021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА №011945, свідоцтво про хворобу №127 від 14.03.2014, копію сторінок паспорта позивача, копію РНОКПП, довідку Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи” Обласна МСЕК №1” від 30.11.2021 №107, довідку ПАТ “НАСК “Оранта” від 27.07.2021 №1390-860.
Листом від 02.09.2021 №246/31/01-2021 відповідач повідомив про те, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Оскільки, при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» для проходження МСЕК не скеровувалися, невідповідність надісланих матеріалів унеможливила прийняття рішення за ними згідно з порядком, у зв'язку з чим, матеріали повертаються на доопрацювання.
Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, вважаючи її протиправною звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.
Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.
До набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію” порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України “Про міліцію” та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 року (справа №464/5571/16-а), від 21.06.2018 року (справа №822/31/18), від 28.08.2018 року (справа №804/6297/17), від 05 листопада 2019 року (справа №405/705/17(2-а/405/30/17)).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про міліцію”, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 року у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 року у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 року у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.
Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Неприйняття жодного рішення свідчить про недотримання МВС встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. Як наслідок, така процесуальна дія як повернення документів через невідповідність вимогам законодавства Порядком №850 не передбачена, а тому дії МВС щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а, 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а та 5 лютого 2020 року у справі № 580/103/19.
Разом з тим, як встановлено судом вище, Міністерство внутрішніх справ (Департамент фінансово-облікової політики) повернуло позивачу матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги листом №246/31/01-2021 від 02.09.2021. Підставою повернення Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу Комісії не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються на доопрацювання.
Відтак, Міністерством внутрішніх справ України в порушення пункту 9 Порядку №850 не прийнято будь-яке рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області.
Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, а не Департаменту фінансово-облікової політики МВС України чи іншого підрозділу МВС України, на яких покладено лише процедурний обов'язок по проведенню дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання щодо виплати такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.
При цьому, не може вважатись належним рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850 лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №246/31/01-2021 від 02.09.2021 про повернення матеріалів на доопрацювання, оскільки вказаний лист не містить підстав та мотивів відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Покликання відповідача на відсутність представника МВС на МСЕК суд відхиляє, оскільки згідно листа Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” Обласної МСЕК № 1 (№107 від 30.11.2021) позивач ОСОБА_1 проходив медико-соціальну експертизу 13.07.2021.
На виконання п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затв. постановою КМ України № 1317 від 03.12.2009, головний лікар-головний експерт КЗ ЛOP “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи”, звернувся із листом № 126 від 26.03.2019 до ДУ “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області” з проханням забезпечення уповноваженого представника для участі у засіданні Обласної МСЕК № 1 КЗ ЛОР “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” при проведенні медико-соціальної експертизи службовців, колишніх службовців та пенсіонерів МВС, Національної поліції України.
03.04.2019 надійшов від начальника ДУ “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області” лист № 33/34-305 про надання представника для участі у засіданні Обласної МСЕК № 1 КЗ ЛОР “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” при проведенні медико-соціальної експертизи службовців, колишніх службовців та пенсіонерів МВС, Національної поліції України, а саме: заступника начальника лікарні з ЕТН - лікаря Лисенко Любові Іванівни.
Отже, відповідачем всупереч вимогам пункту 9 Порядку №850 не розглянуто по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з Порядком №850, повернуто їх та відповідно не прийнято жодного рішення, чим, на думку суду, вчинено протиправні дії.
На даний час заява про виплату одноразової допомоги позивачу у встановленому законодавством Порядку не розглянута, відповідне рішення не прийнято, що свідчить про порушення відповідачем прав позивача, яке триває і на момент розгляду справи по суті.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
В свою чергу, як встановлено судом з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин, відповідач не здійснював розгляд заяви позивача по суті, а саме щодо наявності у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги, не досліджувалися з цього приводу надані позивачем документи і не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками вирішення питання стосовно призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги, а тому суд, надаючи правову оцінку аргументам сторін, дійшов висновку щодо невідповідності дій Міністерства внутрішніх справ України критерію правомірності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 2 КАС України.
Вказане відповідає правовій позиції щодо застосування норм матеріального права, висловленій Верховним Судом у постановах від 30.01.2108 року у справі №822/1579/17, від 23 червня 2020 року у справі №822/1545/17, від 23 червня 2020 року у справі №296/10884/16-а.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів (задоволення/відмови) щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Щодо вимог позивача про встановлення визначених ним в позовній заяві строків та способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
В силу положень частини першої статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчиняти певні дії у визначені судом строки для виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності таких дій суду рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судом строку та способу виконання рішення, не встановлено, а тому суд відмовляє у задоволенні такої вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 957,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРОПУ 00032684) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, оформлені листом №246/31/01-2021 від 02.09.2021, щодо повернення заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код 00032684) повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРОПУ 00032684) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.