справа №380/16237/21
13 квітня 2022 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Захарчука Я.В.,
представників відповідача Герасимюк О.В., Григоришин А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Ген.Григоренка, 3 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2021 №3129 “Про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП”;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.08.2021 №330 о/с “Про особовий склад”;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП з 31.08.2021;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, пов'язаного із корупцією, остання до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією не притягалася, жодних порушень службової дисципліни не вчиняла, а відповідач, приймаючи оскаржувані накази діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, всупереч засадам та приписам Дисциплінарного статуту Національної поліції України, без повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, протиправно застосував щодо позивача, найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції, тому наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 11.08.2021 № 3129 «Про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП» та наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 31.08.2021 № 330 о/с «Про особовий склад» є незаконними та підлягають скасуванню.
Вказує на те, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Зазначає про те, що відповідач не врахував малозначний характер діяння, обставини, за яких його вчинено, особу позивача, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейської, її ставлення до служби, професійно ділові якості.
25.11.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що встановлені службовим розслідуванням фактичні обставини повною мірою підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
У зв'язку з викладеним вважає, що звільнення зі служби, враховуючи попередньо накладене та діюче дисциплінарне стягнення є обґрунтованим та співмірним із допущеним грубим порушенням службової дисципліни.
13.04.2021 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він позовні вимоги підтримав позовні. Пояснення обґрунтовані тим, що національне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для проведення службового розслідування у разі вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та розширеному тлумаченню не підлягає.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 12.10.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 12.01.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Заходи забезпечення позову або доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Сектором запобігання корупції ГУНП у Львівській області (далі - СЗК ГУНП) проведено спеціальну перевірку, відповідно до норм статті 56 Закону України «Про запобігання корупції», стосовно інспектора СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 .
В ході проведення вказаної перевірки, СЗК ГУНП направлено запит до Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.05.2021 №45/112/05/77-2021 про перевірку відомостей щодо позивача, яка претендувала на заняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком. У подальшому, на адресу ГУНП у Львівській області надійшла відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.05.2021 №49-01/38156/21, в якій зазначено ряд розбіжностей, а саме:
- у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» кандидат на посаду не зазначив право користування об'єктом нерухомості, який відповідно до розділу 2.1. «Інформація про суб'єкта декларування» є зареєстрованим місцем проживання та місцем фактичного проживання кандидата;
- у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації кандидат не зазначив право власності на легковий автомобіль, марка ЗАЗ, модель 110307, рік випуску - 2003, VIN-код НОМЕР_2 .
Наказом відповідача від 15.06.2021 №2354 за фактом неналежного декларування позивачем призначено службове розслідування.
Проведеним службовим розслідуванням установлено, що інспектор СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 як працівник поліції, будучи зобов'язаною відповідно неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України, зокрема, антикорупційного законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, 26.03.2021, 29.02.2020, 06.02.2019, 13.03.2018 при поданні щорічної електронної декларації за минулий рік, шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Національного агентства запобігання корупції, через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не зазначила транспортний засіб марки ЗАЗ, модель 110307, рік випуску - 2003, VIN-код НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , згідно з останньої відомою оцінки вартістю 57300 грн., який належить їй на праві приватної власності з 21.02.2015, чим порушила вимоги пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1 статті 38 та підпунктів «а» та «б» пункту 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
В ході службового розслідування з'ясовано, що згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області від 05.07.2021 №31/13-1934, в період з 21.02.2015 та станом на день виконання запиту інформація щодо перереєстрації транспортного засобу марки ЗАЗ, модель 110307, рік випуску - 2003, VIN-код НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , відсутня.
Із відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівськії області від 19.07.2021 №31/13-2022, вбачається, що згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 19.07.2021 транспортний засіб марки ЗАЗ, модель 110307, рік випуск 2003, VIN-код НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_1 . Вказаний транспортний засіб був зареєстрований 21.02.2015 у ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Стрий, Стрийського, Жидачівського, Миколаївського та Сколівського районів при ГУМВС України Львівській області, згідно з довідкою - рахунком ВІА980765 20.02.2015, виданою суб'єктом господарювання Стрийським автосервісним підприємством АТ «Львів Авто», вартість автомобіля, вказана у довідці-рахунку 57300грн.
Відповідно до службової характеристики позивача від 19 червня 2020 року за період служби в поліції та в займаній посаді зарекомендувала себе з позитивного боку, як дисциплінований, відповідальний, наполегливий працівник. Вміє організовувати роботу, нормативні акти, накази, інструкції, що регламентують діяльність поліції, знає добре та правильно керується ними в повсякденній практичній діяльності. Володіє знаннями у сфері змін до чинного законодавства та відслідковує їх. Вміє виділити головне і спрямувати зусилля на виконання поставленого завдання. З особистим часом не рахується. До виконання покладених на неї завдань та службових обов'язків ставиться сумлінно. Добре володіє вогнепальною зброєю, фізично розвинута добре, у стройовому відношенні підтягнута, акуратна. У стосунках з колегами по роботі та громадянами ввічлива. Користується повагою у колективі. Державною мовою володіє добре. Діючих дисциплінарних стягнень не має.
Згідно зі службовою характеристикою позивача від 13.07.2021 з 26 березня 2021 року на позивача покладено тимчасове виконання обов'язків слідчого слідчого віддділення Стрийського РУП ГУНП у Львівській області. За період служби в поліції на займаній посаді зарекомендувала себе з позитивного боку, як дисциплінований, відповідальний, наполегливий працівник. Вміє організовувати роботу, нормативні акти, накази, інструкції, що регламентують діяльність поліції, знає добре та правильно керується ними в повсякденній практичній діяльності. Володіє знаннями у сфері змін до чинного законодавства та відслідковує їх. Вміє виділити головне і спрямувати зусилля на виконання поставленого завдання. З особистим часом не рахується. До виконання покладених на неї завдань та службових обов'язків ставиться сумлінно. Добре володіє вогнепальною зброєю, фізично розвинута добре, у стройовому відношенні підтягнута, акуратна. У стосунках з колегами по роботі та громадянами ввічлива. Користується повагою у колективі. Державною мовою володіє добре. Має діюче дисциплінарне стягнення - звільнення з посади, наказ Національної поліції України від 06.01.2021 №13.
Відповідно до послужного списку ОСОБА_1 , до останньої застосовано дисциплінарні стягнення:
1) усне зауваження - наказ ГУ МВС України у Львівській області від 10.03.2015 №106 (знято);
2) зауваження - наказ ГУ МВС України у Львівській області від 20.03.2015 №864 (знято);
3) догана - наказ ГУ МВС України у Львівській області від 26.05.2015 №81523 (знято);
4) зауваження - наказ ГУНГІ у Львівській області від 08.11.2017 №3696 (знято достроково);
5) зауваження - наказ ГУНП у Львівській області від 06.08.2018 №2791 (знято);
6) попередження за неналежне виконання службових обов'язків - наказ ГУНП у Львівській області від 02.09.2020 №2665;
7) звільнення з посади - наказ Національної поліції України від 06.01.2021 №13.
Згідно з інформацією з послужного списку ОСОБА_1 наказом Національної поліції України від 03.07.2020 №710 о/с, нагороджено відзнакою медаллю «10 років сумлінної служби».
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2021 № 3129 «Про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 5 частини 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, частини 1 статті 38, підпунктів «а» та «б» пункту 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», яке виразилось в недотриманні вимог антикорупційного законодавства, а саме недостовірному декларуванні 26.03.2021, шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та подання щорічної електронної декларації за 2020 рік, без зазначення транспортного засобу марки ЗАЗ, модель 110307, рік випуску - 2003, VIN-код НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , згідно з останньою відомою оцінкою вартістю 57300грн., який належить їй на праві приватної власності з 21.02.2015, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Вважаючи оскаржувані накази про звільнення, а також положення висновку службового розслідування протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.12.2020 у справі №480/1552/19.
Суд вказує на те, що Закон України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1700) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
За змістом частини 1 статті 56 Закону №1700 стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Спеціальна перевірка не проводиться щодо:
1) кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів;
2) громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або залучаються до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;
3) претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
4) претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, що припиняються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються;
5) осіб при розгляді питання про включення їх до списку народних засідателів або присяжних.
Згідно з приміткою до вказаної статті посадами, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, є посади Президента України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, першого заступника або заступника міністра, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України та уповноваженого з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, його першого заступника або заступника, члена Центральної виборчої комісії, члена, інспектора Вищої ради правосуддя, члена, інспектора Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого із захисту державної мови, члена Національної комісії зі стандартів державної мови, Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника, Голови Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступників, Генерального прокурора, його першого заступника та заступника, Голови Національного банку України, його першого заступника та заступника, члена Ради Національного банку України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника та заступника, Керівника Офісу Президента України, його першого заступника та заступника, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, його першого заступника та заступника, радника або помічника Президента України, Прем'єр-міністра України, посади, які належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та посади, які частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також посади суддів, прокурорів, слідчих і дізнавачів, керівників, заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівників, заступників керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, а також посади, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом військовослужбовців.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що призначення позивача на посаду слідчого з посади інспектора є просуванням чи переведенням по службі, а тому проведення спеціальної перевірки не було обов'язковим, оскільки вказана правова позиція ґрунтується на довільному трактуванні нормативного регулювання, не враховує, зокрема, відмінності у призначенні, підпорядкуванні та характеру виконуваних обов'язків старшого слідчого та інспектора поліції. Окрім цього, на переконання суду приписи статті 56 Закону №1700 повинні трактуватися із застосуванням цільового способу тлумачення імплементованої норми та завдань спеціальної перевірки - унеможливити безпідставне призначення осіб, які не відповідають встановленим вимогам. Тобто, на переконання суду, правова природа спеціальної перевірки свідчить про превентивний характер останньої. Іншими словами, механізм призначення працівника з не рівнозначної посади не може дозволяти безпідставно оминати процедуру проходження спеціальної перевірки.
Із урахуванням викладеного суд вказує на те, що позивач, яка претендувала на зайняття посади слідчого повинна була пройти спеціальну перевірку.
Разом із тим, за правилами частини 1 статті 57 Закону №1700 спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п'яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.
Порядок проведення спеціальної перевірки та форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання цитованого припису прийнято Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком від 25.03.2015 №171 (далі - Порядок №171).
Форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджена додатком 1 зазначеного Порядку №171.
За таких обставин суд зазначає про те, що форма надання згоди на проведення спеціальної перевірки є імперативно визначеною. Водночас у матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження того, що позивач надавала згоду стосовно проходження спеціальної перевірки. В ході розгляду справи позивач підтвердила, що згоди на проведення спеціальної перевірки, у встановленій формі, вона не давала.
Відповідно до частини 3 статті 56 спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині першій цієї статті, зокрема щодо:
1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення;
2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов'язані з корупцією правопорушення;
3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
4) наявності в особи корпоративних прав;
5) стану здоров'я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров'я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання;
6) відношення особи до виконання військового обов'язку;
7) наявності в особи допуску до державної таємниці, якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади;
8) поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України "Про очищення влади".
Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині третій статті 56, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України (частина 3 статті 57 Закону №1700).
За приписами пункту 7-1 частини 1 статті 11 аналізованого Закону до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції, серед іншого, належить здійснення в порядку, визначеному згаданим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зверненню відповідача до Національного агентства з питань запобігання корупції повинне передувати отримання згоди від позивача. При цьому форма відповідної згоди є нормативно передбаченою. Утім, відповідач належним чином не довів правомірність проведення спеціальної перевірки.
Відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
У вимірі спірних правовідносин суд вказує на те, що з огляду на недоведеність підстав проведення спеціальної перевірки, отриманий в межах її здійснення доказовий матеріал, а також його використання є протиправним.
Резюмуючи дослідження правомірності проведення службового розслідування щодо позивача, суд вказує на наступні обставини.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Закон №2337 або Статут).
Відповідно до частини 1 статті 1 згаданого Закону службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини 1 статті 1 за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.
Статтею 12 Статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Таким чином, наявність у діях(бездіяльності) поліцейського ознак дисциплінарного проступку є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення.
У свою чергу, вичерпний перелік таких стягнень дефіновано частиною 3 статті 13 Закону №2337, за змістом якої До поліцейських можуть застосовуватися наступні види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Резюмуючи дослідження обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає про наступне.
Так, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (частина 1 статті 14 Закону №2337).
Відповідно до частини 10 статті 14 вказаного Закону порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
На виконання цитованого припису наказом МВС України від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;
- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;
- надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;
- ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;
- недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;
- недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;
- втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;
- розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;
- порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;
- перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що підставою для проведення службового розслідування можуть бути конкретні події, що потребують більш ретельної перевірки відповідних фактичних та інших обставин таких подій.
При цьому суд враховує правову позицію, відображену у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 по справі №823/1430/17.
Зі змісту наказу відповідача №2354 від 15.06.2021 «Про призначення службового розслідування і створення дисциплінарної комісії» вбачається, що підставою для проведення дисциплінарного провадження відносно позивача стало надходження від Національного агентства з питань запобігання корупції відповіді на запит СЗК ГУПН у Львівській області, надісланий у межах проведення спеціальної перевірки відносно позивача на підставі статті 56 Закону України «Про запобігання корупції».
Слід звернути увагу на те, що абзацом першим частини 1 статті 65-1 Закону №1700 передбачено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до абзацу другого частини 2 цитованої норми особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 65-1 Закону №1700).
Отже, за змістом наведених норм видно, що перелік підстав для проведення службового розслідування у разі вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення та/або невиконанню вимог Закону №1700 в інший спосіб, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Абзацом чотирнадцятим частини 1 статті 1 Закону № 1700-VІІ визначено, що спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
У матеріалах справи відсутні докази надходження подання від спеціального уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції з вимогою щодо проведення службового розслідування відносно позивача з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції».
У вимірі спірних правовідносин суд висновує про те, що відповідач не довів наявність підстав для проведення службового розслідування, оскільки доказів отримання подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції ним до суду не надано.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на відсутність порушень позивачем антикорупційного законодавства, оскільки, як вказує представник позивача, транспортний засіб було відчужено позивача шляхом видачі довіреності.
Так, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з облік) автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтв, про його реєстрацію. Так, видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору; купівлі-продажу цього засобу не вважається укладеним відповідно до закон; договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Крім того, суд вказує на те, що у постанові від 04.11.2020 Верховний Суд у справі №573/476/19 зазначив про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Суд також відхиляє посилання представника позивача про те, що у межах здійснення спеціальної перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції перевірялася декларація позивача за 2019 рік, оскільки у відповіді зазначеного органу №49-01/38156/21 від 28.05.2021 вказаний унікальний ідентифікатор декларації, яка була об'єктом перевірки. При цьому вказаний ідентифікатор стосується саме декларації за 2020 рік. За таких обставин суд вказує на те, що посилання у відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції №49-01/38156/21 від 28.05.2021 на те, що перевірка здійснювалася щодо декларації за 2019 рік є технічною опискою.
Приймаючи рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач керувався тим, що позивач має діюче стягнення у вигляді звільнення з посади.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 807/754/17, від 17.03.2020 у справі №818/235/17.
При цьому звільнення зі служби як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (постанова Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №807/1223/17).
З обставин справи вбачається, що відповідач не врахував службову характеристику позивача від 19.06.2020 та від 13.07.2021, а також те, що позивача наказом Національної поліції України від 03.07.2020 №710 о/с, нагороджено відзнакою медаллю « 10 років сумлінної служби». На переконання суду, відображення вказаних відомостей у матеріалах службового розслідування не свідчить про автоматичне врахування їх змісту для обрання виду дисциплінарного стягнення.
Частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція або Конвенція ЄКПЛ) встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Суд вказує на те, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (C. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III).
Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру, зважаючи на те, що саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення 16 грудня 1992 року у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series A № 251-B).
Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, впливають на«приватне життя» (див. рішення у справах: «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dћiautas v. Lithuania), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пункти 22-25, від 28 травня 2009 року).
За таких обставин суд висновує про те, що звільнення позивача зі служби з органів поліції є втручанням у право на приватне життя.
У свою чергу, частиною 2 статті 8 Конвенції передбачено, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Аналіз цитованого законодавства дозволяє стверджувати про те, що наведений припис встановлює 3-складовий тест перевірки легітимності втручання суб'єкта публічного адміністрування у право особи на приватне життя.
Втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті.
При цьому будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції має здійснюватися у відповідності до закону. Цей вираз не лише вимагає дотримання внутрішнього законодавства, але також має відношення до якості цього закону, вимагаючи його сумісності з принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).
Вислів «відповідно до закону» вимагає, по-перше, щоб згадані заходи мали певне підґрунтя у національному праві. По-друге, він стосується якості такого закону і вимагає, щоб він був доступним для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна бути здатна передбачити для себе його наслідки, а також був сумісним із верховенством права (Fernбndez Martнnez проти Іспанії [ВП], § 117).
У вимірі спірних правовідносин, на переконання суду, втручання у приватне життя позивача, яке полягало у її звільненні, здійснено не згідно із законом та не є необхідним у демократичному суспільстві.
Так, суд звертає увагу на те, що стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини сформував позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 20.02.2020 у справі №2040/7713/18.
Суд повторно вказує на те, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. Утім, автоматична реалізація вказаного положення виключає застосування приписів частини 3 статті 19 Закону №2337, згідно з якою під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
На переконання суду, вчинення позивачем проступку суб'єкт владних повноважень оцінив не в контексті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обрання відповідного виду дисциплінарного стягнення, а лише зважаючи на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом Національної поліції України від 06.01.2021 №13.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що втручання у приватне життя позивача не ґрунтується на законі та не є необхідним у демократичному суспільстві.
Із урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є безпідставним.
За таких обставин наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2021 №3129 “Про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП” є протиправним та підлягає скасуванню.
У свою чергу, наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.08.2021 №330 о/с “Про особовий склад”, прийнятий у зв'язку з реалізацією наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2021 №3129 “Про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП”, тобто має похідний характер, а тому такий також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Виходячи з того, що позивача звільнено протиправно, то існують достатні підстави для його поновлення на посаді інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП.
Згідно з частиною 3 статті 77 Закону України №580-VIII день звільнення вважається останнім днем служби. Тому у задоволенні позовних вимог у частині поновлення позивача з 31.08.2021 необхідно відмовити повністю. Таким чином, позивач підлягає поновленню, починаючи з 01.09.2021.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. На виконання зазначеного припису рішення суду в частині поновлення позивача на посаді слід допустити до негайного виконання.
Щодо стягнення на користь позивача середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України приймаючи рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з частиною 1 статті 94 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Згідно з пунктом 15 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.
Відповідно до пункту 9 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Згідно з пунктом 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
З обставин справи вбачається, що позивача звільнено 31.08.2021 (останній робочий день), тобто період з 01.09.2021 по дату ухвалення рішення суду 13.04.2022 є періодом вимушеного прогулу, за який відповідач повинен виплатити середній заробіток позивачу, що становить 225 календарні дні.
Згідно з інформацією щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з січня 2021 року по серпень 2021 року позивачу за 2 місяці, які передували звільненню виплачено 12423,96грн. (червень 2021 року) та 12424,01грн. (липень 2021 року).
Відтак середня заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню становить 91652,35 грн. без урахування податків і зборів: (12423,96 грн. + 12424,01 грн.)/61 (кількість календарних днів за червень та липень 2021 року) *225 календарні дні (час вимушеного прогулу).
При цьому середньомісячна заробітна плата становить 12423,99 грн.: (12423,98 грн. +12424,01 грн.)/2.
Суд зазначає, що рішення в частині виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України.
З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 12423,99 грн. без урахування обов'язкових платежів та податків необхідно допустити до негайного виконання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2021 №3129 “Про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського РУП ГУНП”.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.08.2021 №330 о/с “Про особовий склад”.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП з 01.09.2021. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допустити до негайного виконання.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Ген.Григоренка, 3 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 по 13.04.2022 у розмірі 91652,35грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за один місяць у розмірі 12423,99грн. допустити до негайного виконання з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 21 квітня 2022 року.
Суддя А.Г. Гулик