21 квітня 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/1636/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на посадах слідчого, заступника прокурора, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 54 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу - 41 рік 09 місяців 10 днів, із зарахуванням до стажу роботи на посадах стажера слідчого прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області - 10 місяців 24 дні, слідчого прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області - 4 роки 1 місяць 4 дні, старшого слідчого прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області - 4 роки 3 місяці 26 днів, заступника прокурора м. Олександрії Кіровоградської області - 5 років 1 місяць 21 день, календарного періоду проходження строкової військової служби з 12.05.1972 року по 24.05.1974 року - 2 роки 13 днів, половини строку навчання з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року - 1 рік 11 місяців, встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 92 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки № 150 від 19.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України у Кіровоградській області та виплатити різницю між належною до сплати сумою та фактично виплаченою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постановою Верховної Ради України № 1118-VIII від 19.04.2016 року позивача звільнено з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З червня 2016 року позивач перебуває на обліку у відповідача та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначено відповідно до діючого законодавства та на підставі чинної постанови Олександрійського міськрайонного суду від 13.10.2016 року в розмірі 90 % (дев'яносто) відсотків суддівської винагороди працюючого судді згідно довідки Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 1/597/2016 від 31.05.2016 року.
В подальшому рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року по справі № 340/1181/20, яке набрало законно сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було зобов'язане здійснити позивачеві перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області від 19.02.2020 року № 150 з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року, але після вступу рішення в законну силу позивач замість 90 відсотків почав отримувати виплату довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, при цьому враховано лише стаж на посаді судді, який становить повних 23 роки.
Здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідачем застосований порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. З ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки утримання без обмеження максимальним розміром.
Проте, на переконання позивача, дії відповідача є протиправними і суперечать положенням законодавства України, оскільки безпідставно не зараховано до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період служби в Радянській Армії з 12.05.1972 року по 24.05.1974 року - 2 роки 13 днів, половина строку на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року - 1 рік 11 місяців, період роботи стажером слідчого прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області з 31.07.1978 року по 24.06.1979 року - 10 місяців 24 дні, слідчим прокуратури Бобринецького району - 1 місяць 6 днів, слідчим прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 01.08.1979 року по 04.09.1983 року - 4 роки 1 місяць 4 дні, старшим слідчим прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області з 05.09.1983 року по 31.12.1987 року - 4 роки 3 місяці 26 днів, заступником прокурора м. Олександрії Кіровоградської області з 01.01.1988 року по 22.02.1993 року - 5 років 1 місяць 21 днів.
Отже, як зазначає позивач, з урахуванням стажу роботи на посаді судді Олександрійського міського суду з 22.02.1993 року по 31.03.2004 року - 11 років 1 місяць 9 днів та судді Олександрійського міськрайонного суду з 01.04.2004 року по 27.05.2016 року - 12 років 1 місяць 27 днів загальний стаж, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 41 рік 9 місяців 10 днів.
Відмова відповідача від зарахування до загального стажу, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періодів служби в Радянській Армії з 12.05.1972 року по 24.05.1974 року - 2 роки 13 днів, половина строку на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року - 1 рік 11 місяців, період роботи стажером слідчого прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області з 31.07.1978 року по 24.06.1979 року - 10 місяців 24 дні, слідчим прокуратури Бобринецького району - 1 місяць 6 днів, слідчим прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 01.08.1979 року по 04.09.1983 року - 4 роки 1 місяць 4 дні, старшим слідчим прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області з 05.09.1983 року по 31.12.1987 року - 4 роки 3 місяці 26 днів, заступником прокурора м. Олександрії Кіровоградської області з 01.01.1988 року по 22.02.1993 року - 5 років 1 місяць 21 днів, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.03.2022 позовну заяву залишено без руху зважаючи на пропуск звернення до суду з даним позовом та зобов'язано позивача подати заяву із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду (а.с.46).
Ухвалою суду від 16.03.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.50).
Заперечуючи проти позову відповідач 31.03.2022 надіслав відзив на позов та просив суд залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду, а також зазначив, що відмова у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періодів служби в Радянській Армії з 12.05.1972 року по 24.05.1974 року - 2 роки 13 днів, половина строку на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року - 1 рік 11 місяців, період роботи стажером слідчого прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області з 31.07.1978 року по 24.06.1979 року - 10 місяців 24 дні, слідчим прокуратури Бобринецького району - 1 місяць 6 днів, слідчим прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 01.08.1979 року по 04.09.1983 року - 4 роки 1 місяць 4 дні, старшим слідчим прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області з 05.09.1983 року по 31.12.1987 року - 4 роки 3 місяці 26 днів, заступником прокурора м. Олександрії Кіровоградської області з 01.01.1988 року по 22.02.1993 року - 5 років 1 місяць 21 днів, відповідає положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (а.с.53-58).
13.04.2022 позивачем надано відповідь на відзив, якою, разом з додатками, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у відзиві (а.с.60).
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, позивач з червня 2016 року перебуває на обліку у відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначено відповідно до діючого на час призначення законодавства та на підставі чинної постанови Олександрійського міськрайонного суду від 13.10.2016 року в розмірі 90 % (дев'яносто) відсотків суддівської винагороди працюючого судді згідно довідки Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 1/597/2016 від 31.05.2016 року (а.с.17,26-29).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року по справі № 340/1181/20, яке набрало законно сили, відповідач був зобов'язаний здійснити позивачеві перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області від 19.02.2020 року № 150 з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.83-86).
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року, але після вступу рішення в законну силу позивач замість 90 відсотків почав отримувати виплату довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, при цьому враховано лише стаж на посаді судді, який становить повних 23 роки.
Здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідачем застосований порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки утримання без обмеження максимальним розміром.
30.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням періодів роботи, які мають бути враховані під час обрахунку щомісячного грошового утримання (а.с.15).
Листом від 16.12.2021 відповідачем відмовлено позивачеві у перерахунку стажу для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с.16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні у цій справі правовідносини, як це випливає із суті спору й наведених позивачем підстав позову, виникли стосовно правомірності дій відповідача щодо обчислення довічного грошового утримання у відсотках із застосуванням положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та з врахуванням усього стажу роботи позивача на посаді судді, у тому числі, з включенням до такого стажу періодів роботи в органах прокуратури, періоду служби в Радянській Армії та половини строку навчання на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті.
Отже, для правильного вирішення цього спору належить з'ясувати, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" стосовно обчислення розміру спірного довічного грошового утримання у відсотках з включенням до стажу роботи на посаді судді періодів роботи позивача в органах прокуратури, періоду служби в Радянській Армії та половини строку навчання на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті, які, на переконання позивача повинні були бути враховані відповідачем при здійсненні перерахунку на підставі пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
За приписами частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Отже, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).
Тлумачення щомісячного довічного грошового утримання судді, наведено Конституційним Судом України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 де вказано, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Також, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 22 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону N 2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Зокрема, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Вказані Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-го віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
При цьому, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
При цьому, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді і при цьому вказана норма неконституційною не визнавалась.
Таким чином, за наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.
Різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону № 1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів.
Отже, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону № 1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, до стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду суді.
При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Таким чином, неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді позивача періодів роботи в органах прокуратури, періоду служби в Радянській Армії та половини строку навчання на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті є протиправним.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а.
У вищевказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
За правилами частини першої статті 120 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1118-VIII від 19.04.2016 року, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з вимогами статті 135 цього ж Закону до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.92 № 2862-XII "Про статус суддів", який діяв станом на день призначення позивачки на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Згідно з статтею 1 Указу Президента України від 10.07.95 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинного на день призначення позивачки на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Отже, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження служби в лавах Радянської Армії, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
За таких обставин, з урахуванням приписів вищевикладених правових норм законодавства і висновків Верховного Суду щодо їх застосування, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді, який застосовується для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, зокрема у відсотках, підлягає зарахуванню період роботи стажером слідчого прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області - 10 місяців 24 дні, слідчого прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області - 4 роки 1 місяць 4 дні, старшого слідчого прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області - 4 роки 3 місяці 26 днів, заступника прокурора м. Олександрії Кіровоградської області - 5 років 1 місяць 21 день, календарного періоду проходження строкової військової служби з 12.05.1972 року по 24.05.1974 року - 2 роки 13 днів, половини строку навчання з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року - 1 рік 11 місяців.
Отже, наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 92 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ст. 139 КАС України позивачеві належить відшкодувати витрати по сплаті судового збору і розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на посадах слідчого, заступника прокурора, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також в частині встановлення йому розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 54 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу - 41 року 09 місяців 10 днів, із зарахуванням до стажу його роботи на посадах стажера слідчого прокуратури Бобринецького району Кіровоградської області - 10 місяців 24 дні, слідчого прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області - 4 роки 1 місяць 4 дні, старшого слідчого прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області - 4 роки 3 місяці 26 днів, заступника прокурора м. Олександрії Кіровоградської області - 5 років 1 місяць 21 день, календарного періоду проходження строкової військової служби з 12.05.1972 року по 24.05.1974 року - 2 роки 13 днів, половини строку навчання з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року - 1 рік 11 місяців, встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 92 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки № 150 від 19.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України у Кіровоградській області та виплатити різницю між належною до сплати сумою та фактично виплаченою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник