18 квітня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/7411/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, яким просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №00302624044 від 04.08.2021 року про стягнення штрафу за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4440,16 грн. та пені в розмірі 19 588,03 грн.;
- визнати незаконною та скасувати вимогу № Ф-5544-17 від 02.09.2021 року про сплату боргу /недоїмки/ з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 19508,61 грн.
Ухвалою суду від 21.10.2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного письмового позовного провадження (без повідомлення сторін).
Ухвалою суду від 22.12.2021 року продовжено строк розгляду справи (а.с.64).
В зв'язку з необхідністю отримати додаткові пояснення та докази, розгляд справи призначено до судового розгляду на 09.02.2022 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.
Відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання 09.02.2022, подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в ДПС у період з 12.03.2008 року по 30.01.2017 року.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 проведено повторну реєстрацію 11.06.2019 року (а.с.24-26).
З 01.01.2012 року по 01.02.2017 року здійснювала та з 01.04.2021 року позивач здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування /з 01.04.2021 - ІІІ група/.
Розрахунок недоїмки, який виник та перейшов від Пенсійного фонду до відповідача, складає 3205,36 грн.
Згідно з відомостями, наданими органами ДПС, загальна сума нарахованого єдиного внеску за період перебування на обліку в податкових органах платника ОСОБА_1 складає 33301,74 грн.
Загальна сума сплаченого єдиного внеску за період перебування на обліку в податкових органах платника ОСОБА_1 складає 44968,68 грн.
При цьому, протягом періоду з 01.01.2013 року по 18.08.2020 року платником ОСОБА_1 не забезпечено своєчасної та повної сплати єдиного внеску, відповідно до умов визначених законодавством.
Станом на 19.04.2017 року в ІКП позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 10790,74 грн.
В ІКП платника ОСОБА_1 за червень 2019 року (по строку 19.07.2019) відображені автоматичні нарахування в сумі 918,06 гривень. За липень, серпень, вересень 2019 року (по строку 21.10.2019) в сумі 2754,18 гривень.
У червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 році платником сплачено 6426,42 грн. (по 918,06 грн. за кожен такий місяць).
Таким чином станом на 31.12.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 8036,56 гривень.
За жовтень, листопад, грудень 2019 року (по строку 20.01.2020) відображено автоматичні нарахування в сумі 2754,18 гривень.
У січні 2020 року в межах виконавчого провадження надійшло єдиного внеску в сумі 3075,62 гривень.
У лютому, квітні 2020 року позивачем сплачено 6210,00 грн. (20.02.2020 - 5150,00 грн., 15.04.2020-1060,00 гривень).
Станом на 15.04.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 1505,12 гривень.
За січень, лютий 2020 року в ІКП відображені автоматичні нарахування в сумі 2078,12 гривень.
У травні, червні 2020 року платником ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок в сумі 2120,00 грн. (18.05.2020 - 1060,00 грн., 18.06.2020 - 1060,00 гривень).
Станом на 18.06.2020 року заборгованість з єдиного внеску складає 1463,24 гривні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Процедури справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі підстави та момент виникнення публічного обов'язку з проведення грошових платежів на оплату ЄСВ, алгоритм обчислення розміру платежів, строк виконання публічного обов'язку тощо), заходи державного примусу (у тому числі склади правопорушень у сфері справляння ЄСВ та міри юридичної відповідальності тощо) та механізми реалізації заходів впливу і заходів стягнення визначені нормами Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі за текстом - Закон України №2464-VІ) і деталізовані приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджена наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953; далі за текстом - Інструкція № 449).
Так, у силу ч.2 ст.2 Закону України №2464-VІ виключно нормами Закону України №2464-VІ визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Ч.1 ст.2 Закону №2464-VI зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Норми Податкового кодексу України поширюються на спірні відносини в частині процедури реалізації владної компетенції контролюючого органу (тобто проведення заходів контролю), визначення податкової адреси боржника та порядку сповіщення платника про рішення контролюючого органу, так і положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в частині набуття громадянином правового статусу фізичної особи - підприємця.
Згідно ст.1 Закону №2464-VI, визначеннями: мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1); недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, обов'язки яких виникають за ч.4 ст.5 Закону №2464-VI з дня державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник ЄСВ зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
При цьому, за спеціальним правилом ч.4 ст.6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників ЄСВ, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Звідси слідує, що для фізичних осіб підприємців законом запроваджено спеціальне правило, за яким обов'язок з оплати ЄСВ виникає безвідносно до реального провадження господарської діяльності та отримання позитивного фінансового результату у вигляді доходу і складає арифметичний еквівалент розміру мінімального страхового внеску (тобто грошову суму у розмірі 22% мінімальної заробітної плати).
Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, і для фізичних осіб підприємців (які обрали спрощену систему оподаткування) законом також запроваджено ідентичне спеціальне правило, за яким обов'язок з оплати ЄСВ виникає безвідносно до реального провадження господарської діяльності та отримання позитивного фінансового результату у вигляді доходу і складає арифметичний еквівалент розміру мінімального страхового внеску (тобто грошову суму у розмірі 22% мінімальної заробітної плати).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, ЄСВ для платників ЄСВ, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно з ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники ЄСВ, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У розумінні ст.1 Закону №2464-VI несплачені у визначений законом строк суми ЄСВ набувають правового статусу недоїмки з ЄСВ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за :
-2013 рік в сумі 4800,76 грн.
-2014 рік в сумі 5071,80 грн.
-2015 рік в сумі 5293,88 грн.
-2016 рік в сумі 3797,64 грн.
- січень 2017 року в сумі 704 грн.
- червень - грудень 2019 року в сумі 6426,42 грн.
- січень, лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року в сумі 9595,30 грн.
Загальна сума нарахованого єдиного внеску за період перебування ОСОБА_1 на обліку в податкових органах складає 33301,74 грн.
Судом встановлено, що протягом періоду з 01.10.2013р. по 18.08.2020р. ОСОБА_1 не забезпечено своєчасної та повної сплати єдиного внеску, відповідно до умов визначених законодавством, що зумовило нарахування фінансових санкцій (а.с.86).
Позивачем отримано вимогу про сплату боргу від 03.10.2019 року №Ф-5544-17 про те, що станом на 30.09.2019 року за позивачем рахується недоїмка в сумі 8036,56 грн. (а.с.10).
Відповідно до листа ГУ ДПС у Кіровоградській області встановлено, що, внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску, за позивачем рахується заборгованість в розмірі 8036,56 грн. (а.с.12).
Судом встановлено, що відповідно до банківських квитанцій позивачем здійснено погашення заборгованості в повному обсязі /20.12.2019, 29.01.2020, 20.02.2020 / (а.с.13).
Однак, в подальшому, за порушення термінів сплати єдиного внеску винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату /неперерахування/ або несвоєчасну сплату /несвоєчасне перерахування/ єдиного внеску:
- від 04.09.2014 №4565/02-26/68 на загальну суму 42,39 грн., в тому числі штраф у розмірі 22,08 грн. та пеня за період з 20.05.2013 по 20.08.2013 у розмірі 20,31 грн.;
- від 24.12.2014 №0041991702 на загальну суму 1,06 грн., в тому числі штраф у розмірі 0,00 грн. та пеня за період з 29.10.2014 по 15.12.2014 у розмірі 1,06 грн.;
- від 04.08.2021 №0030262404 на загальну суму 24028,19 грн., в тому числі штраф у розмірі 4440,16 грн. та пеня за період з 17.05.2013 по 18.06.2020 у розмірі 19588,03 грн. (а.с.14)
та вимогу про сплату боргу (недоїмки) :
№ Ф-5544-17 від 03.10.2019 року на суму 8036,56 грн. (а.с.20)
№ Ф-5544-17 від 02.09.2021 року на суму 19508,61 грн. (а.с.20).
В ході судового розгляду встановлено, що вимога про сплату боргу від 03.10.2019 року №Ф-5544-17 позивачем не оскаржена. Більш того, сума недоїмки визначена у вказаній вимозі була сплачена позивачем добровільно, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що саме на суму 8036,56 грн. в подальшому нараховано суму штрафних санкцій та пені, період нарахування з 17.05.2013 року по 20.02.2020 року.
При цьому, за спеціальним застереженням ч.6 ст.25 Закону №2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Звідси слідує, що законом запроваджено імперативне веління, у силу якого поза волею платника ЄСВ - боржника та попри визначену ним юридичну долю власного майна у вигляді грошових коштів, сплачені суми ЄСВ підлягають першочерговому зарахуванню в погашення тієї частині недоїмки з ЄСВ, що виникла раніше у часі.
Як вказано у ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, податковий орган за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ застосовує до платника ЄСВ штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 14 ст.25 Закону №2464-VI прямо обумовлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Але згідно з ч.15 ст.25 Закону №2464-VI, суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
За правилом ч.13 ст.25 Закону №2464-VI, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.
Згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Згідно з п.2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції №449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
З огляду на вищевикладене, окремими та самостійними приводами для видання органом публічної адміністрації вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ є: 1) або акт документальної перевірки; 2) або факт існування у ІКП чи ІТС (інтегрованій картці платника чи інформаційно-телекомунікаційній системі) на кінець календарного місяця недоїмки з ЄСВ чи боргу із сплати фінансових санкцій.
При цьому, у випадку видання органом публічної адміністрації вимоги про сплату недоїмки у зв'язку із існуванням у ІКП чи ІТС (інтегрованій картці платника чи інформаційно-телекомунікаційній системі) на кінець календарного місяця недоїмки з ЄСВ чи боргу із сплати фінансових санкцій - строк надсилання вимог про сплату недоїмки з ЄСВ складає 20 робочих днів.
Згідно з п.4. розділу VIІ Інструкції №449, факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа податкового органу оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.
Оскільки п.п.2 п.2 розділу VIІ Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ, то застосування штрафу у порядку з п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI не вимагає обов'язкового попереднього складання акту документальної перевірки, натомість управлінське волевиявлення з приводу нарахування штрафу може бути проведено на підставі відомостей ІКП чи ІТС, підтверджених даними об'єктивної дійсності.
Однак, 20.02.2020 позивач погасив заборгованість по єдиному внеску /8036,56 грн./, яка виникла за період перебування на обліку, як ФОП /12.03.2008 по 30.01.2017/,а тому підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 513,02 грн. та пені у розмірі 284,07 грн. за період з 20.02.2020 року відсутні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які частково спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності дій щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 513,02 грн. та пені у розмірі 284,07 грн., а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №0030262404 від 04.08.2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафу у розмірі 513,02 грн. та пені у розмірі 284,07 грн..
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30,12 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко