ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" квітня 2022 р. справа № 300/914/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.12.2021 № 091630009190 та зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи для призначення пенсії за віком період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.2003 та період роботи на Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011 та призначити позивачу пенсію за віком з 11.09.2021.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 07.12.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду заяви від 07.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, якому передана для розгляду заява, прийняло рішення № 091630009190 від 10.12.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Згідно вказаного рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки його страховий стаж становить 25 років 6 місяців 17 днів при необхідному страховому стажі 28 років. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.2003 та період роботи на Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011. Позивач вважає протиправною відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу вищевказаних періодів, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 076040 та листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 29.09.2021 № 10036/6/09-19-24-02, ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 31.01.1996 по 04.06.2015. Також позивач вказав, що в нього збереглись оригінали торгових патентів № 051869 (строк дії з 01.01.1996 по 31.12.1996) та № 614567 (строк дії з 01.01.1997 по 31.12.1997), а згідно довідки Городенківського районного відділу Івано-Франківського обласного управління Пенсійного фонду України від 15.01.1998 № 22 в ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед Пенсійним фондом. Щодо періоду роботи позивача в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011, то такий період не зарахований відповідачем через несплату підприємством страхових внесків. ОСОБА_1 зазначив, що трудова книжка містить відповідні записи про період його роботи в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011, а обов'язок сплачувати страхові внески та подавати дані до персоніфікованого обліку покладено на роботодавця. Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.02.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою від 03.03.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
21.03.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.03.2022 № 0900-0903-7/1487 щодо позовної заяви. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначив, що за результатом розгляду заяви позивача від 07.12.2021 про призначення пенсії за віком та долучених документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 091630009190 від 10.12.2021 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, оскільки його страховий стаж становить 25 років 6 місяців 17 днів при необхідному страховому стажі 28 років. Так, до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків. Відповідно до електронної картки особового рахунку платника з баз даних АРМ РВ ПФУ та АРМ ОЗСЗ ПФУ документи про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 30.01.1996 по 30.06.1996 не збережені, а за період з 01.07.1996 по 15.01.1998 підприємець не нараховував та не сплачував страхові внески на загальнооб'язкове державне пенсійне страхування. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Таким чином, лише довідка про реєстрацію фізичної особи-підприємця, припинення підприємницької діяльності, не може бути врахована судом для підтвердження страхового стажу, оскільки вказаний документ не свідчить про відрахування страхових внесків іх її заробітної плати до Пенсійного фонду України. Щодо періоду роботи позивача в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011, то такий період не зарахований відповідачем через несплату підприємством страхових внесків. За вказаних обставин, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає правомірною відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.2003 та період роботи на Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалу від 03.03.2022 про відкриття провадження разом з позовною заявою направлено 03.03.2022 на офіційну електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Отже, ухвала суду є врученою. Строк на подання відзиву на позов закінчився 18.03.2022. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 07.12.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви долучено копії: паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; трудової книжки НОМЕР_1 ; свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 30.01.1996 серії В03 № 076040; відомості з реєстру страхувальників; довідки з ДПІ про облік як суб'єкта підприємницької діяльності; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; довідки про зміну назви організації.
Заяву позивача разом з доданим до неї документами для розгляду передано в Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
10.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 091630009190 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Згідно рішення № 091630009190 від 10.12.2021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки його страховий стаж становить 25 років 6 місяців 17 днів при необхідному страховому стажі 28 років.
Листом № 0900-0209-8/47797 від 15.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про прийняте рішення № 091630009190 від 10.12.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
За результатом звернення ОСОБА_1 щодо врахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 463-22/Т-02/8-0900/22 від 26.01.2022 повідомило позивача, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.2003 та період роботи на Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Вважаючи протиправним рішення № 091630009190 від 10.12.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просить скасувати таке рішення № 091630009190 від 10.12.2021 та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу роботи для призначення пенсії за віком період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.2003, період роботи на Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011 та призначити пенсію за віком з 11.09.2021.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права:
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 досяг 60 років 10.09.2021, а тому для призначення позивачу пенсії за віком необхідно наявність страхового стажу не менше 28 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
При цьому пунктом 2 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період здійснення ним підприємницької діяльності з 30 січня 1996 року по 31 грудня 1997 року.
Суд звертає увагу на те, що в зазначений період був чинний Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, який визначав порядок сплати прибуткового податку з громадян.
Так, особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів встановлені розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) за переліком, визначеним Головною державною податковою інспекцією України і Міністерством економіки України.
Відповідно до частини першої статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється:
а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період;
б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.
Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці - за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу і сплаченого податку за минулий рік.
Сплата податку може провадитися громадянами авансом з оціночного доходу, а за окремими видами підприємницької діяльності - з розрахункового доходу за фіксованими розмірами прибуткового податку (патентами) з наступним перерахуванням податку з фактичного річного доходу, якщо він перевищує розрахунковий в 1,5 раза.
Перелік видів діяльності, що можуть здійснюватися на умовах фіксованої сплати прибуткового податку (шляхом придбання патенту), та розміри фіксованої суми податку (плати за патент) з них затверджуються Урядом Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Розміри плати за патент встановлюються за ставками пункту 1 статті 7 цього Декрету виходячи із середньорічного доходу осіб, які займаються аналогічною діяльністю на підприємствах та які виконують аналогічну роботу в порядку підприємницької діяльності.
Плата за патент справляється за діяльність у межах календарного року, але не менш як за 30 днів. Сплата податку за фіксованими розмірами (патентами) не звільняє громадян від обов'язку ведення обліку доходів і витрат та подання декларацій податковим органам.
Порядок видачі патентів встановлюється Головною державною податковою інспекцією України.
Згідно з частиною другою статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:
декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи;
матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами;
отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платникам доходи і утримані податки за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України.
Частиною третьою статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» визначено, що податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку:
протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали;
суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.
Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а над міру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.
Водночас, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13.02.1998 № 129/98-ВР визначено, що до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
ОСОБА_1 надав суду копію патенту серії АД № 051869, виданого Державною податковою інспекцією в Городенківському районі Івано-Франківської області на здійснення позивачем торгово-посередницької діяльності. Строк дії патенту з 01.01.1996 по 31.12.1996. Сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 14280000 карбованців.
Також позивач надав суду копію патенту серії АВ № 614567, виданого Державною податковою інспекцією в Городенківському районі Івано-Франківської області на здійснення позивачем торгово-посередницької діяльності. Строк дії патенту з 01.01.1997 по 31.12.1997. Сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 270,00 гривень.
Окрім цього, позивач надав суду копію довідки Городенківського районного відділу Івано-Франківського обласного управління Пенсійного фонду України від 15.01.1998 № 22 про те, що ОСОБА_1 немає заборгованості перед Пенсійним фондом.
Таким чином, наявність в ОСОБА_1 патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян серії АД № 051869 за період 01.01.1996 по 31.12.1996 та серії АВ № 614567 за період з 01.01.1997 по 31.12.1997, та похідно, вказана довідка про відсутність заборгованості на 15.01.1998, на думку суду в сукупності, є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду, оскільки такий патент міститься у визначеному Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, переліку документів, за наявності яких органи Пенсійного фонду України зобов'язані зарахувати періоди здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу. За наявності у позивача належних доказів, які підтверджують стаж підприємницької діяльності за період з 01.01.1996 по 31.12.1997, висновок суду про те, що відповідачу необхідно повторно розглянути заяву позивача в частині вказаного періоду, на думку суду буде надмірним формалізмом та затягуванням часу вреалізації права позивача на пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, суд відхиляє наведені відповідачем у відзиві на позов доводи про незарахування періодів з 30.01.1996 по 30.06.1996, оскільки не збережені документи про сплату страхових внесків, з 01.07.1996 по 15.01.1998 - підприємцем не нараховані та несплачені страхові внески. Суд вважає, що відповідач повинен зарахувати позивачу період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 31.12.1997 до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком.
Що стосується періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000, то пунктом 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності одночасно двох умов: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку (патентами) 2) наявність довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналогічні вимоги містяться в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Щодо спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.
Згідно з статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» дія цього Указу не поширюється на:
суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;
фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Відповідно до статті 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету - 55 відсотків;
до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;
на обов'язкове соціальне страхування - 5 відсотків.
Статтею 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Таким чином, згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.
Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1999 підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.
Однак позивачем не подано свідоцтва про сплату єдиного податку.
Щодо стосується довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, обов'язкова наявність якої передбачена пунктом 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV для зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000, то суд вказує на таке.
Позивач надав суду копію листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.09.2021 № 10036/6/09-19-24-02 «Про розгляд заяви», згідно якого повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 31.01.1996 по 04.06.2015. Також позивач надав відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких ОСОБА_1 з 31.01.1996 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 04.06.2015 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Окрім цього, позивач надав суду копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 076040 від 26.03.2008.
Однак, з огляду на їх зміст, такі документи не містять інформації про перебування ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування.
Щодо періоду з 01.07.2000 по 31.12.2003, то пунктом 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Проте ні лист Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.09.2021 № 10036/6/09-19-24-02, ні дані відповідача щодо персоніфікованого обліку позивача, не містять інформації про сплату ОСОБА_1 страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 26.10.2018 в справі № 643/20104/15-а зазначив:
“ 39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.”.
В спірному випадку ОСОБА_1 не надав ні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ні суду належних доказів про сплату страхових внесків за період 01.07.2000 по 31.12.2003, а тому в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не було підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності, за умови відсутності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Суд звертає увагу на те, що з метою зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1999 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2003, ОСОБА_1 може звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок розміру страхового стажу, надавши докази перебування на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.1999 по 30.06.2000 та докази сплати страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.12.2003.
Водночас, з огляду на відсутність таких належних доказів станом на час розгляду цієї справи, суд не бачить підстав для зарахування зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1999 по 31.12.2003 до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 до 01.11.2011 (тобто по 31.10.2011 включно), то відповідач не зарахував вказаний період до страхового стажу через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що факт роботи позивача з 01.05.2010 по 31.10.2011 в Приватному підприємстві фірма “Спіка” підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 . Так, з 03.07.2007 ОСОБА_1 прийнятий на посаду виконроба будівельних робіт в Приватному підприємстві фірма “Спіка”, а з 03.01.2012 звільнений по переводу в ТзОВ фірма «Калина ІФ» ЛТД.
Згідно даних персоніфікованого обліку позивача за 2010-2011 роки, а саме індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, в період 01.05.2010 по 31.10.2011 ОСОБА_2 нараховувалася заробітна плата, однак відсутні дані про сплату страхових внесків з цього доходу. Як наслідок відсутній дохід для нарахування пенсії, що потягло за собою неврахування страхового стажу за вказаний період часу.
Абзацом 1 статті 1 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами пункту 1 абзацу 2 статті 14 Закону № 1058 передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 11 цього Закону.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту «а» абзацу першого статті 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту «а» частини 3 цієї ж статті Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що незарахування позивачу періоду роботи з 01.05.2010 по 31.10.2011 до страхового стажу для призначення пенсії за віком мало законну підставу, оскільки за даними персоніфікованого обліку позивача відсутні дані про сплату страхувальником - роботодавцем страхових внесків. Безумовно такі дії територіального органу пенсійного фонду були вчинені з легітимною метою щодо позбавлення права на пенсію за рахунок коштів солідарної пенсійної системи осіб, які не здійснили вкладу до Фонду зі свого доходу. Проте в суду немає жодних даних про те, що позивач знав, що його роботодавець у вказаний період не сплачує з його заробітної плати страхові внески до Пенсійного Фонду України. В суду також немає жодних даних від відповідача про те, що Пенсійний Фонд України чи його територіальний орган вчиняв дії щодо стягнення з Приватного підприємства фірма “Спіка” заборгованості зі страхових внесків за цей період чи вчиняв інші дії в межах його компетенції. Отже, за вказаних обставин, суд вважає протиправною відмову в зарахуванні позивачу до його страхового стажу періоду роботи в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 по 31.10.2011 для призначення йому пенсії за віком, за відсутності відомостей про сплату за цей період внесків до Пенсійного фонду України з боку Приватного підприємства фірма “Спіка” та об'єктивних даних щодо вини ОСОБА_1 у факті несплати страхових внесків, оскільки покладає на позивача надмірний тягар, який фактично позбавляє його у праві на пенсію, що є непропорційним таким обставинам та меті обмеження.
Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, викладеним в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17.
Отже, період роботи позивача з 01.05.2010 по 31.10.2011 в Приватному підприємстві фірма “Спіка” підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на пенсію за віком.
З огляду на встановлені статтею 26 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії за віком суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60-річного віку; позивач має страховий стаж роботи не менше 28 років із зарахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.1998 та періоду роботи в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 по 31.10.2011.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 091630009190 від 10.12.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії є протиправним. Наслідком протиправності такого рішення відповідача є його скасування.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Окрім цього, суд дійшов висновку, що для забезпечення верховенства права в спірних правовідносинах, з метою ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, за наявності всіх встановлених законом умов для призначення пенсії за віком, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком, призначити позивачу з 11.09.2021 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.1997, та період роботи в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 по 01.11.2011.
Таким чином, позов належить задовольнити частково. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 5102-11-012/С від 11.02.2022 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн. (а.с. 40).
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 744,30 грн. (з розрахунку: 496,20 грн. + (496,20/2) грн.) судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії № 091630009190 від 10.12.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код - 20490012, Проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, 69061) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 11.09.2021 року пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 30.01.1996 по 31.12.1997 та період роботи в Приватному підприємстві фірма “Спіка” з 01.05.2010 по 31.10.2011.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код - 20490012, Проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, 69061) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 30 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код 20490012, проспект Соборний, 158-Б, місто Запоріжжя, 69061.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.