ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" квітня 2022 р. справа № 300/2436/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 366 від 23.02.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 02.01.2021 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 17.02.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак 23.02.2021 відповідач прийняв рішення № 366 про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) не внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та немає порядку виконання даного рішення, а тому позивач здобуде право на пенсію після досягнення 55-ти років. Представник позивача вважає зазначену відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Окрім цього, відповідачу подано матеріали про результати атестації робочих місць та довідки, які підтверджують пільговий стаж позивача за Списком № 2, а саме: 12 років 8 місяців, та загальний страховий стаж - 34 роки 3 місяці. Представник позивача зазначила, що після досягнення 50-ти років вона отримала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. За вказаних обставин, вважає протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2021 № 366 та просить його скасувати.
Ухвалою від 28.05.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.06.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.06.2021 № 0900-0803-7/20745 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на пільгових умовах мають працівники, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2 і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення віку 55 років і при стажі роботи - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. В позивача наявний загальний страховий стаж 34 роки 3 місяці, стаж роботи за Списком № 2 - 12 років 8 місяців. Однак основною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є досягнення пенсійного віку, якого позивач на дату звернення до відповідача не досягла. Щодо рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), то вказаним рішенням не внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та немає порядку виконання даного рішення. Після внесення відповідних змін, пенсія за віком за Списком № 2 призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства. Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на захищеність та неспівмірність витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Ухвалою від 16.06.2021 суд зупинив провадження у справі № 300/2436/21 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.
Ухвалою від 05.04.2022 поновлено провадження у справі № 300/2436/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 17.02.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви долучено копії: паспорта громадянина України НОМЕР_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; трудової книжки НОМЕР_2 ; диплому про навчання № НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 21.01.1971; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 16.09.1997; довідки АТ «Оріана» від 12.11.2020 № 265 про заробітну плату для обчислення пенсії; довідки АТ «Оріана» від 12.11.2020 № 266 про заробітну плату для обчислення пенсії; листа АТ «Оріана» від 16.11.2020 № 1258; наказу ВАТ «Оріана» від 16.02.1999 № 73; наказу ВАТ «Оріана» від 16.02.1999 № 396; довідки АТ «Оріана» від 16.11.2020 № 245 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідки АТ «Оріана» від 16.11.2020 № 1260; довідки АТ «Оріана» від 26.11.2020 № 126 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; наказу ТОВ «Карпатнафтохім» від 30.12.2005 № 550-кн; довідка АТ «Оріана» від 16.11.2020 № 1259 про відпустки без збереження заробітної плати; довідка АТ «Оріана» від 02.03.2021 № 248 про відпустки без збереження заробітної плати.
23.02.2021 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області прийняло рішення № 366 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Рішення відповідача від 23.02.2021 про відмову в призначенні пенсії № 366 мотивоване тим, що страховий стаж роботи позивача становить 34 роки 3 місяці, стаж роботи за Списком № 2 - 12 років 8 місяців. Згідно з вимогами статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення віку 55 роки і при стажі роботи - не менше 25 роки, з них не менше10 років на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку жінкам на 1 рік за 2 роки такої роботи. Оскільки на дату звернення ОСОБА_1 виповнилося 50 років, при необхідних 55-ти, немає законних підстав для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відповідач також зазначив, що рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) не внесено зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та немає порядку виконання даного рішення (а.с. 25).
Вважаючи неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2021 за № 366, представник позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому просить його скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 02.01.2021 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвалою від 16.12.2020 Верховний Суд відкрив провадження у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20 та визначив такі ознаки типових справ:
- позивачі є особами, які після ухвалення 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;
- відповідачами є один і той самий суб'єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії;
- спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”, у редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”;
- позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення пенсії статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”, в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
Справа № 300/2436/21 відповідає ознакам типової справи, які визначені в ухвалі Верховного Суду від 16.12.2020. Як наслідок, суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, що ухвалені в зразковій справі № 360/3611/20.
З огляду на вказане, суд застосував такі норми права до спірних правовідносин, виходячи з висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, що ухвалені в зразковій справі № 360/3611/20.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 360/3611/20 вказала:
“ 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV”.
Судом встановлено, що 17.02.2021 позивач надала відповідачу всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відмова відповідача обгрунтована виключно тим, що позивач не досягла необхідного пенсійного віку для призначення пенсії згідно Закону № 1058-IV (55 років). В спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії, відповідач не оспорив наявність в ОСОБА_1 відповідного страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Наявність в позивача необхідного страхового стажу, у тому числі на роботах за списком № 2, факту атестації робочих місць на таких роботах, підтверджується долученим до заяви від 17.02.2021 трудовою книжкою, довідками АТ «Оріана» та розрахунком стажу, проведеним відповідачем (а.с. 11-20, 35).
Таким чином, беручи до уваги вказану правову позицію Великої палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, з огляду на встановлені судом обставини (на час звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 50 річного віку, страховий стаж роботи 34 роки 3 місяці, з них на роботах за списком № 2 - 12 років 8 місяців), відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.02.2021 № 366 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії є протиправним. Наслідком протиправності такого рішення відповідача є його скасування.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що 17.02.2021 позивач надала відповідачу всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. На цей час позивач досягла пенсійного віку - 01.01.2021. З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом зі заявою всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлена гарантованого Державою пенсійного забезпечення.
При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що для забезпечення верховенства права в спірних правовідносинах, з метою ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, за наявності всіх встановлених законом умов для призначення пенсії за віком, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 02.01.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 1016227838 від 22.04.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 908,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Також позивач просить стягнути з відповідача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд, розглянувши таке клопотання представника позивача, дійшов такого висновку.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надала суду такі документи: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ІФ № 004461 від 24.05.2021 (а.с. 26); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 001736 від 07.08.2020 (а.с. 27); договір про надання правової допомоги від 07.05.2021; акт прийому-передачі послуг від 19.04.2022.
Відповідно до договору надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченко Н.П., адвокат зобов'язувався надати позивачу правову допомогу щодо захисту прав та інтересів у справі з приводу оскарження відмови Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (пункт 1.1). Згідно з пунктом 3.1 договору надання правової допомоги, сторони погодились, що вартість послуг правової допомоги в суді першої інстанції, яким виступає Івано-Франківський окружний адміністративний суд, становить 7000,00 грн. Клієнт зобов'язаний сплати адвокату гонорар протягом трьох місяців після набрання рішенням суду по суті спору законної сили (пункт 3.2).
Відповідно до акту прийому-передачі послуг до договору про надання правової допомоги, адвокат Шевченко Н.П. надала такі послуги правової допомоги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; вивчення та правовий аналіз доказів по справі; вивчення та правовий аналіз судової практики в подібних спорах; підготовка адміністративного позову та додатків до нього, згідно із вимогами ст.ст. 94, 160 КАС України; підготовка клопотання про поновлення провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вищевказаного закону).
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід-Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Щодо відсутності доказів оплати послуг з надання правової допомоги, то Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."
Також Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 за результатом розгляду справи № 280/2635/20 зазначив: «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заперечено проти розміру судових витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача зазначив, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, оскільки предмет спору містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та є нескладним процес підготовки позовної заяви.
Суд констатує про те, що з встановлених судом обставин, позивачка за фахом та трудовим стажем не є юристом і не виконувала роботу в сфері права. Суд вважає, що сам факт прийняття відповідачем рішення від 23.02.2021 за № 366 про відмову в призначенні пенсії потребував сторонньої професійної правничої допомоги для захисту порушеного вказаним рішенням права пані ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення. Необхідність судового захисту порушеного права позивачки у спосіб оскарження вказаного рішення від 23.02.2021 за № 366 підтверджується й самим відповідачем, який у відзиві на позовну заяві позов заперечив з мотивів законності такого рішення. Зрештою протиправність рішення відповідача від 23.02.2021 за № 366 встановлено судом за наслідками розгляду цієї адміністративної справи.
Натомість суд частково погоджується з доводами відповідача про те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг через її незначну складність.
Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. є завищеним, внаслідок чого розмір витрат є неспівмірним складності справи. Такий висновок суд зробив з огляду на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Судом враховано, що характер та зміст публічно-правового спору потребував обгрунтування адвокатом лише однієї спірної обставини: досягнення віку, який дає право на пільгову пенсію. Тому, з огляду на висновок Верховного суду в зразковій справі № 360/3611/20, незначний об'єм обставин, які потрібно було встановити та описати в позовній заяві, що не мало завдати клопотів для адвоката Шевченко Н.П., яка має значний професійний досвід в цій категорії спорів, - суд вважає справедливим відшкодування позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії № 366 від 23.02.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) з 02.01.2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.