15 квітня 2022 року м. Ужгород№ 260/6280/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Гебеш С.А.
при секретарі судового засідання - Романець Е.М.,
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - не з'явилася;
представника відповідача - Ващук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
1. визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" згідно заяви про призначення пенсії, поданої 07.09.2021 року;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатськй області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" згідно заяви про призначення пенсії, поданої 07.09.2021 року із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 19.10.1985 року по 15.12.1994 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що досягнувши пенсійного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, за результатами розгляду вищевказаної заяви, відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме не менше 28 років, та не зараховано до страхового стажу період роботи в колгоспі на посадах обліковця - лаборанта та телятниці в період з 19.10.1985 року по 15.12. 1994 року, а також період роботи в Соловківській сільській раді на посаді технічного працівника в період з 10.05.1998 року по 31.12.1998 року, що підтверджується листом відповідача від 20.09.2021 року.
16 грудня 2021 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що 07.09.2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії, однак за результатом розглянутих документів рішенням від 13.09.2021 року відмовлено у призначенні пенсії, так як страховий стаж становить лише 25 років 5 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Разом з тим, зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 19.10.1985 року по 15.12.1994 року, оскільки в архівній довідці від 29.06.2021 року №03-20/2126 значиться " ОСОБА_2 ", що суперечить паспортним даним, згідно яких позивачка - ОСОБА_3 . Крім того, не враховано період роботи з 10.05.1998 року, оскільки відсутній наказ про прийом на роботу, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Позивач та представник позивача, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, однак 03 березня 2022 року представником позивача клопотання про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову, з мотивів викладених у письмовому відзиві.
Заслухавши думку представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії.
За результатом розглянутих документів Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №071750006115 від 13.09.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж становить лише 25 років 5 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
У судовому засіданні встановлено, що до страхового стажу не врахованого період роботи в колгоспі з 19.10.1985 року по 15.12.1994 року, оскільки в архівній довідці від 29.06.2021 року №03-20/2126 значиться " ОСОБА_2 ", що суперечить паспортним даним, згідно яких позивачка - ОСОБА_3 . Крім того, не враховано період роботи з 10.05.1998 року, оскільки відсутній наказ про прийом на роботу, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що вказані дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправним, оскільки, вони не відповідають вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ними порушено право позивача на належний соціальний захист, що передбачено ст. 46 Конституції України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Стаття 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.
Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судом встановлено, що позивач в період з 19.10.1985 по 15.12. 1994 року працювала у колгоспі "Авангард" та в період з 10.05.1998 року по 01.05.2002 року працювала в Соловківській сільській раді, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 8).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Однак, відповідачем позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по віку, оскільки наявний у неї страховий стаж становить 25 роки 5 місяців 23 дні.
З такими висновками відповідача суд не погоджується та відповідно відхиляє такі з огляду на наступне.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Як вбачається із записів наявних в трудовій книжці ОСОБА_1 така з 19.10.1985 року по15.12.1994 року працювала у колгоспі "Авангард" та з 10.05.1998 року по 01.05.2002 року працювала у Соловківській сільській раді.
Суд вказує на те, що записи у трудовій книжці позивача дефектів не мають та чітко містять відомості щодо роботи позивача в колгоспі "Авангард" та у Соловківській сільській раді у спірні періоди. А надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.
В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення відповідної пенсії.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.
Отже, у зв'язку із не врахуванням відповідачем оскаржуваних періодів роботи ОСОБА_1 , а саме: з 19.10.1985 по 15.12.1994 року в колгоспі "Авангард" та з 10.05.1998 року по 31.12.1998 року у Соловківській сільській раді до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком, останнім порушено право позивача на призначення пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є протиправним.
Вимога позивача про призначення їй пенсії за віком з дня настання пенсійного віку, з урахуванням оскаржуваних періодів не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення пенсії за віком.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.10.1985 року по 15.12.1994 року в колгоспі "Авангард" та з 10.05.1998 року по 31.12.1998 року в Соловківській сільській раді до страхового стажу та повторно розглянути заяву від 07.09.2021 року, з врахуванням висновків суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією від 06 листопада 2021 року.
Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256, 371, 382 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" згідно поданої заяви від 07.09.2021 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) період роботи з 19.10.1985 року по 15.12.1994 року в колгоспі "Авангард" та з 10.05.1998 року по 31.12.1998 року в Соловківській сільській раді до страхового стажу та повторно розглянути заяву від 07.09.2021 року, з врахуванням висновків суду.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.), що сплачений відповідно до квитанції №0.0.2329660980.1
5. В задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 квітня 2022 року.
СуддяС.А. Гебеш