11 квітня 2022 рокум. Ужгород№ 260/8205/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Рошко Л.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився;
представник позивача - адвокат Тричинець Наталія Павлівна - не з'явився;
відповідач: Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
30 грудня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адвоката Тричинець Наталії Павлівни (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 51 каб.11, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 108, код ЄДРПОУ 04351446), в якому просить: "1. Визнати протиправною бездіяльність Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області у незатвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2123683500:02:003:0025) з метою передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради; 2. Зобов'язати Великобичківську селищну раду Рахівського району Закарпатської області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2123683500:02:003:0025) з метою передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в особі представник звернувся до Великобичківської селищної ради із заявами про затвердження проекту землеустрою та передачу йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025. Однак, при розгляді заяви на 9-ій сесії восьмого скликання Великобичківської селищної ради депутатами запропоновано відкласти розгляд на наступну сесію; при повторному розгляді цієї ж заяви на 10-ій сесії восьмого скликання проект рішення, яким пропонувалось затвердити проект землеустрою, не набрав 2/3 голосів депутатів, як наслідок рішення не прийнято. Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що виражається у незатвердженні проекту землеустрою у строк і порядку, передбаченому статтями 118, 186 Земельного кодексу України, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати із один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрала Великобичківська селищна рада, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Крім того, позовна вимога позивача про зобов'язання Великобичківської селищної ради затвердити проект землеустрою для відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, є передчасною, оскільки заява позивача по суті не розглянута, а судовому захисту підлягають тільки порушені права позивача.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
11 квітня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого останній просив дану справу розглядати без участі позивача та його представника. Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі (а.с. 129).
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення, яке повернулося на адресу суду, відповідачем повістку про виклик до суду було отримано 18 лютого 2022 року (а.с. 128).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи без участі учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 06 вересня 2019 року № 2098-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" було задоволено заяву ОСОБА_1 і надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2986 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 18).
На підставі вищевказаного наказу ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 площею 1,2986 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с.а.с. 12-60).
13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великобичківської селищної ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 площею 1,2986 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 113).
Листом від 07 жовтня 2021 року № 1854/0205, відповідач повідомив, що заяву позивача від 13 липня 2021 року розглянуто на пленарному засіданні десятої сесії восьмого скликання Великобичківської селищної ради 30 вересня 2021 року, однак рішення стосовно затвердження проекту землеустрою та передачу у йому власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 не прийнято (а.с. 61).
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Великобичківської селищної ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 площею 1,2986 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 114).
Вказана заява була предметом розгляду позачергової сесії Великобичківської селищної ради. Відповідно до протоколу дванадцятої сесії восьмого скликання Великобичківської селищної ради Закарпатської області від 26 листопада 2021 року, однак розгляд проекту рішення було відкладено на наступну сесію (а.с.а.с. 66-68).
Листом від 03 грудня 2021 року № 2227 на заяву позивача від 26 жовтня 2021 року, відповідач повідомив, що таке відкладення обґрунтовано пропозиціями, висловленими під час обговорення проекту рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту с. Косівська Поляна та передачу її у власність учасникам АТО" та з метою розвитку туристично - рекреаційного потенціалу Великобичківської територіальної громади, а також враховуючи рішення 10-ї сесії восьмого скликання Великобичківської селищної ради № 418 від 30 вересня 2021 року "Про надання дозволу на розробку детального плану території урочища Камені Великобичківської територіальної громади" (а.с. 100). Позивачу було запропоновано повторно звернутись з питанням затвердження проекту землеустрою після завершення робіт по розробці детального плану території урочища Камені на землях комунальної власності Великобичківської територіальної громади (а.с. 62).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 частина 2 Конституції України).
Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.
Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до статті 10 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 26 частини 1 пункту 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно із статтею 24 частиною 3 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
У відповідності до статті 42 частини 4 пункту 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний кодекс України, ЗК України, тут і надалі чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 116 частиною 1 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до статті 118 частини 6 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для індивідуального садівництва позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Згідно із статті 186 частиною 6 ЗК України (в редакції, чинній на момент погодження проекту землеустрою) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
На час погодження проекту землеустрою діяла норма статті 1861 до частини 1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до статті 1861 частини 6 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Статтею 118 частиною 9 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 1861 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 1861 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 820/4852/17.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи, приймають одне з відповідних рішень.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі отримання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наступним етапом у процедурі отримання земельної ділянки у власність є затвердження відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Рішення про затвердження проекту землеустрою приймається у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, за результатами розгляду проекту землеустрою уповноважений орган може прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про залишення клопотання про передачу земельної ділянки у власність без розгляду.
Згідно статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.
Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Судом встановлено, 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великобичківської селищної ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 площею 1,2986 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 113).
Листом від 07 жовтня 2021 року № 1854/0205, відповідач повідомив, що заяву позивача від 13 липня 2021 року розглянуто на пленарному засіданні десятої сесії восьмого скликання Великобичківської селищної ради 30 вересня 2021 року, однак рішення стосовно затвердження проекту землеустрою та передачу у йому власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 не прийнято (а.с. 61).
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Великобичківської селищної ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 площею 1,2986 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 114).
Вказана заява була предметом розгляду позачергової сесії Великобичківської селищної ради. Відповідно до протоколу дванадцятої сесії восьмого скликання Великобичківської селищної ради Закарпатської області від 26 листопада 2021 року, однак розгляд проекту рішення було відкладено на наступну сесію (а.с.а.с. 66-68).
Така поведінка відповідача суперечить статті 118 ЗК України, оскільки відповідачем рішення по суті позивача не було ухвалено.
13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великобичківської селищної ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 площею 1,2986 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 113).
З аналогічною заявою позивач звернувся 26 жовтня 2021 року (а.с. 114).
Такі заяви не були предметом розгляду на відповідній сесії, а відтак, і вказаного слідує, що проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення ради з цього питання не приймалось.
Таким чином, за наслідками розгляду заяв позивача, відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення.
Разом з тим, відсутність рішення селищної ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою свідчить про її протиправну бездіяльність.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що має місце протиправна бездіяльність щодо неналежного розгляду клопотань позивача.
Разом з тим, суд наголошує, що позивач як особа, що діяла відповідно до закону та вчинила всі необхідні дії, спрямовані на отримання позитивного результату щодо затвердження проекту землеустрою, не повинна нести надмірний тягар наслідків протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про затвердження (відмову у затвердженні) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи відмови у передачі земельної ділянки у власність, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради, відповідно до заяв ОСОБА_1 .
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 частиною 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
За правилами, встановленими статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідно до вимог статті 254 частини 4 КАС України, суд зобов'язує відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради, відповідно до заяв ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що зобов'язуючи суб'єкта владних повноважень виконати свої безпосередні обов'язки в порядку, встановленому законом, не вказуючи при цьому, яке конкретно рішення необхідно прийняти, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 108, код ЄДРПОУ 04351446) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області щодо не розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради, відповідно до заяв ОСОБА_1 .
Зобов'язати Великобичківську селищну раду Рахівського району Закарпатської області розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2123683500:02:003:0025 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косівсько-Полянської сільської ради, відповідно до заяв ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
У задоволенні позову в частині інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 108, код ЄДРПОУ 04351446) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 квітня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 21 квітня 2022 року.
СуддяС.Є. Гаврилко