Справа № 947/8011/22
Провадження № 3-в/947/10/22
21.04.2022 суддя Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В., розглянувши подання Київського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області про вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення, -
Київський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області звернувся з поданням про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2020 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2020р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт строком 120 годин. Громадянину ОСОБА_1 двічі направлялись виклики з проханням прибути до уповноваженого органу з питань пробації для постановки на облік та отримання направлення для відбування суспільно-корисних робіт, але порушник за викликами не з'явився.
Відповідно до п. п. 13.13, 13.14 Наказу № 474/5 від 19.03.2013 року Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських випраних робіт та суспільно корисних робіт "...якщо після перевірки за місцем проживання порушника встановлено, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його не відоме або наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови".
За адресою, яка вказана у постанові суду, ОСОБА_1 не проживає. Проведені заходи щодо встановлення місця перебування порушника ОСОБА_1 позитивних результатів не дали, встановити його місцезнаходження не представилось можливим, що унеможливлює виконання постанови суду.
03.09.2021 року отримано інформацію з Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі про те, що станом на 02.09.2021 року аліменти ОСОБА_1 не сплачує. Подання про оголошення у розшук боржника ОСОБА_1 до суду не направлялось, оскільки державним виконавцем готувався відповідний пакет документів. Після отримання усіх відповідей буде направлено подання про оголошення боржника у розшук.
Згідно довідки Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшук не оголошений.
Як вбачається зі змісту ст. 38, ч. 2 ст. 39 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті; якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Статтею 303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративного стягнення, але не зазначена процедура процесуального вирішення цього питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 11 жовтня 2011 року N 10-рп/2011 [2] зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям правопорушення. У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Судом встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не виконана з об'єктивних причин. Крім того, з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше ніж два роки.
На підставі викладеного, виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 відповідно до ст. 304 КУпАП, його слід звільнити від відбування покарання у виді суспільно-корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 303, 304 КУпАП, -
Подання задовольнити.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт за ст. 183-1 КУпАП, призначеного постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2020 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Огренич І. В.