Справа № 496/6410/21
Провадження № 2-а/496/5/22
14 лютого 2022 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Пендюри Л.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Достаєвський Д.М. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5182019 від 25.12.2021 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержантом поліції Васькович Іллею Юрійовичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 28000 грн. та інші судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 25.12.2021 року в 10 год. 44 хв. поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержантом поліції Васькович І.Ю., у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5182019, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Згідно змісту постанови, 25.12.2021 року в 10 год. 08 хв. в СМТ Війтівці, ТРАСА АДМ ЗО СІРИЙ-1ЗВАРИНЕ 214 КМ 800 М км., водій ОСОБА_1 керував ТЗ із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив п. 2.9. ПДР України. В постанові зазначено, що номерний знак транспортного засобу позивача був забруднений, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м. В той час позивач керував крупно-габаритним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «IVECO», д.н.з. НОМЕР_1 , тип: спеціалізований вантажний - спеціалізований платформа. Також до вказаного автомобіля був приєднаний причіп д.н.з. НОМЕР_2 , тип: спеціалізований причіп - спеціалізований ПР-платформа-Е. Періодично позивач зупинявся на автозаправних станціях для відпочинку та перевірки транспортного засобу, протирав машину та номерні знаки від снігу та бруду, так як погодні умови були несприятливі (налипання снігу, мінусова температура повітря). Коли позивача зупинили співробітники поліції та сказали, що в нього забруднений знак він сказав, що не має можливості зупинятися після кожного проїханого кілометру та протирати знак, так як узбіччя доріг засніжені та в болоті. Транспортний засіб був завантажений, а тому після чергової зупинки на такому узбіччі була небезпека в тому, що транспортний засіб застряне та не зможе з нього виїхати на дорогу, і в подальшому доведеться викликати рятувальників для того, щоб його витягти. Крім цього, на деяких ділянках дороги зупинка взагалі заборонена. Позивач по можливості протирав номерні знаки, коли зупинявся для відпочинку, однак, через погані погодні умови номерний знак може забруднитися знову навіть через кілька сотень метрів проїзду. Окрім того, під час зупинки співробітниками поліції, номерний знак транспортного засобу позивача був не зовсім забруднений снігом і символи на ньому можна було визначити з відстані 20 м., а ступінь забруднення номерного знаку та відстань з якої неможливо було визначити його символи були визначені поліцейським ОСОБА_2 , ґрунтуючись на власній та виключно суб'єктивній думці, без залучення свідків і застування відповідних технічних вимірювальних засобів. Таким чином, представник позивача вважає, що при розгляді справи поліцейським не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а постанова була винесена без належної доказової бази, як то понятих чи свідків, результатів застосування технічних вимірювальних засобів, огляду транспортного засобу, місця скоєння правопорушення, тощо. В діях позивача ОСОБА_1 не було умислу на вчинення адміністративного правопорушення і діяв він у стані крайньої необхідності, так як чергова зупинка на узбіччі завантаженого крупно-габаритного транспорту з причіпом в тяжких погодних умовах заради перевірки забруднення номерного знаку могла б призвести до застрявання транспортного засобу, а зупинка на забороненій ділянці дороги могла б створити аварійну ситуацію, про що свідчить наявність відбійника на узбіччі дороги, наявність двох смуг руху у кожному напрямку та подвійної роздільної непереривної смуги на дорозі, що зафіксовано на фотографії, яка додається до позову.
Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області 11 січня 2022 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Представником відповідача було отримано ухвалу про відкриття провадження від 11 січня 2022 року та копію адміністративного позову з додатками - 25 січня 2022 року.
Від представника Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції 07 лютого 2022 року надійшов до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст. 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:
1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Згідно п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Положенням ч. 9 ст. 79 КАС України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Оскільки відзив Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції не містить доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, суд не приймає вказаний відзив та вирішує спір за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 25.12.2021 року в 10 год. 44 хв. поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержантом поліції Васькович І.Ю., у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5182019, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Згідно змісту постанови, 25.12.2021 року в 10 год. 08 хв. в СМТ Війтівці, ТРАСА АДМ ЗО СІРИЙ-1ЗВАРИНЕ 214 КМ 800 М км., водій ОСОБА_1 керував ТЗ із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив п. 2.9. ПДР України.
Відповідно до п. 2.9. в) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести, що він діяв законно, правомірно, в межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений законом, з дотриманням процедури і з забезпеченням прав особи, якої стосуються вчинювані дії чи прийняті рішення, обґрунтовано, об'єктивно. Також саме відповідач в даній справі повинен надати суду докази на підтвердження наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
З доводів, викладених представником позивача в позовній заяві, вбачається, що позивач перед виїздом перевірив справність автомобіля, однак враховуючи погодні умови, забруднене дорожнє покриття та значну засніженість обочин - номерний знак був забруднений в ході руху автомобіля, що він бачити не міг.
Заперечував факт дослідження поліцейським будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини.
Відповідачем не пред'явлено фактичних даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, притягнення його в зв'язку з цим до відповідальності, порушення правил дорожнього руху.
Єдиним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП є сама оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем транспортним засобом, який не був зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку.
Суд зазначає, що одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивача не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваної позивачем постанови, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім цього, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України також підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн., сплачені позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 28000 грн., суд прийшов до наступного.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача не надано суду доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 28000 грн., а тому суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити представнику позивача, що він має право протягом п'яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 28000 грн. та звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення вказаних витрат.
Керуючись ст. ст. 7, 251, 258, 280 КУпАП, ст. ст. 72-77, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 5182019 від 25.12.2021 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержантом поліції Васькович Іллею Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року.
Суддя Л.О. Пендюра