Справа № 496/6406/21
Провадження № 2-а/496/4/22
22 лютого 2022 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 00000989 від 10.11.2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якою застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. та справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.11.2021 року о 21:35 годині автопоїзд, який складається із транспортного засобу марки VOLVO FH 13.460 (ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 ) днз НОМЕР_2 , який належить позивачу та спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза марки SCHMITZ SCF 24G (ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ) днз НОМЕР_4 , здійснював перевезення вантажу, а саме - пиломатеріали обрізні хвойних порід в контейнері № TRHU7233934 на підставі CMR накладної № б/н від 05.11.2021 року з встановленою пломбою № ML-UA0936583. Під час проходження вищевказаним транспортним засобом системи автоматичної фіксації габаритно-вагового контролю, що розташований за адресою: М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км. 62+879, було нібито зафіксовано, що вказаний транспортний засіб рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України на 7.2%, тобто на 7.682 тон. На підставі вищевказаних відомостей, 10.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною було винесено Постанову № 00000989 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. Відповідно до змісту вищевказаної постанови Позивача було визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень. Ознайомившись зі змістом вищевказаної постанови № 00000989 від 10.11.2021 року, позивач вважає її такою, що не відповідає чинному законодавству, відомості, що зазначені в ній - неправдивими, а тому така постанова підлягає обов'язковому скасуванню, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП підлягає закриттю, виходячи з наступного. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , транспортний засіб VOLVO FH 13.460 (ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 ) днз НОМЕР_2 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Право власності на даний транспортний засіб належить позивачу. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , напівпричіп марки SCHMITZ SCF 24G (ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ) днз НОМЕР_4 , є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом. З 05.11.2021 року по 06.11.2021 року автопоїзд, який складається із двох вищевказаних засобів застосовувався для здійснення перевезення вантажу, а саме - пиломатеріалів обрізних хвойних в контейнері № TRHU7233934. На підтвердження даного факту додається копія CMR-накладної № б/н від 05.11.2021 року та копія навантажувального ордеру № ГП-0261966 від 06.11.2021 року. Відповідно до відомостей, зазначених у вищевказаних документах, вага вантажу складає 25100 кілограм, вага тари, тобто контейнера № TRHU7233934 складає 3700 кілограм. Тобто загальна вага вантажу, який перевозив автомобіль Позивача складає 28800 кілограм. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , транспортний засіб марки VOLVO FH 13.460 має масу без навантаження 8700 кілограм. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , напівпричіп марки SCHMITZ SCF 24G днз НОМЕР_4 має масу без навантаження 5470 кілограм. Таким чином, загальна маса автопоїзда з вантажем становила 42970 кілограм, що не є перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм та була в межах 2%-ї похибки. Позивач зазначає, що в постанові не відображено, якою фактично була повна маса транспортного засобу, визначена технічною характеристикою транспортного засобу, якою є допустима повна маса даного транспортного засобу згідно п. 22.5 ПДР України. Тобто, не відображено розрахунок перевищення позивачем, на транспортному засобі, допустимого розміру повної маси (ваги) під час дорожнього руху. Відповідач послався на порушення позивачем п. 22.5 ПДР України, що передбачає допустиму повну масу контейнеровозів під час дорожнього руху понад 44 тони. Відповідно до CMR-накладної № б/н від 05.11.2021 року та приймального акту № ГП-0261966 від 06.11.2021 року, контейнер, який перевозився автомобілем позивача має власний індивідуальний номер № НОМЕР_7 , тип контейнера: 45 G1; міжнародне позначення типу контейнера: 40 НС, відповідає міжнародним стандартам ISO 668, ISO 6346:1995. Маса контейнера складає 3700 кілограм. Невідомо, яким чином відповідач вирахував перевищення позивачем нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу на 7.2%, тобто (на 7.682 тон), оскільки транспортний засіб - Volvo FH 13.460 типу - спеціалізований вантажний сідловий тягач був з спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом. І згідно п. 22.5 ПДР України, як - Контейнеровозу, допустима загальної маса транспортного засобу - понад, тобто більше, 44000 кг, а на встановлених Укравтодором і Нацполіцією для них маршрутах - до 46 тон. Тобто, під час дорожнього руху на вищевказаному транспортному засобі - Контейнеровозі, перевищення позивачем нормативних параметрів ваги, передбаченої п. 22.5 ПДР України, не мало місце і протокол про порушення ПДР України складено помилково та протиправно, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 січня 2022 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Представником відповідача - Державної служби безпеки на транспорті було отримано ухвалу про відкриття провадження від 11 січня 2022 року та копію адміністративного позову з додатками - 04.02.2022 року.
У встановлений в ухвалі від 11 січня 2022 року строк відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті, Колєснік Наталією Геннадіївною складено у відношенні ОСОБА_1 постанову серії ВМ № 00000989 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн. за порушення п. 22-5 ПДР України.
Так, у вказаній постанові зазначено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 7.2% (7.682 тон). Разом з тим, з вказаної постанови не вбачається яка вага транспортного засобу з вантажем, яку допустиму вагу для руху вказаного транспортного засобу було порушено.
Згідно свідоцтва про реєстрацію технічного засобу серії НОМЕР_5 , повна маса транспортного засобу, Volvo FH 13.460, тип - вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, складає - 25700 кг, а без навантаження 8700 кг..
Згідно свідоцтва про реєстрацію технічного засобу серії НОМЕР_8 , повна маса транспортного засобу, марки - SCHMITZ, модель - SCF 24 G, тип - напівпричіп-контейнеровоз-е, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить позивачу, складає - 39000 кг.
З даних CMR-накладної № б/н від 05.11.2021 року та копії навантажувального ордеру № ГП- 0261966 від 06.11.2021 року вбачається, що вага контейнеру складає 3700 кг, вантажу (пиломатеріалів) складає 25100 кілограм, тобто загальна маса автопоїзда з вантажем становила 42970 кілограм. (вага вантажу 25100 кг +8700 кг + 3700 кг)
Виходячи із змісту частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 22 ПДР України закріплені умови перевезення вантажу. Згідно з вимогами п. 22-5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Положеннями ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 року (№ 496/4315/16-а) дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених КУпАП.
Матеріалами справи встановлено, що загальна маса (брутто (повна маса) транспортного засобу позивача, яким він керував становила - 42970 кг., що є допустимим відповідно до ПДР України. Відповідач жодних, передбачених ст. 251 КУпАП, доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП не надав.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КпАП України не довів, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положення ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення натранспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не доведено порушення позивачем вимог п. 22-5 ПДР України, та порушенням ним вимог ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, не встановлено тих обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. А в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем жодним доказом не доведено викладені в постанові обставини та вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і законними, а тому вони підлягають задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС).
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 454 гривні, яку суд стягує з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 90, 139, 159, 242-246, 286, 293 КАС України, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 132-1, 245, 247, 251, 280 КУпАП, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ № 00000989 від 10.11.2021 року, складену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, буд. 14, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення складено 22 лютого 2022 року.
Суддя Л.О. Пендюра