Справа № 495/6218/20
Номер провадження 2/495/166/2022
14 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Боярського О.О.,
при секретарі Рачицької І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, визнання права власності, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна, -
Обґрунтування позиції позивача.
12.10.2020 року позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому було уточнено, та з урахуванням останньої редакції позову, просить суд:
- відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за звернення до суду позовом в частині оплати вимог майнового характеру - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та визнання права власності на квартиру, на строк до ухвалення судового рішення у справі.
- витребувати у ОСОБА_2 копію Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є Додатком №1 до Договору №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.04.2019, для приєднання до матеріалів справи, а також його оригінал для огляду.
- визнати недійсним Договір №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.04.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 .
- визнати недійсним Договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 20.05.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., зареєстрований в реєстрі за №1615.
- припинити іпотеку за іпотечним договором від 14.05.2007, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за №У-423.
- зняти арешти, накладені на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), постановою №62089248 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. від 14.05.2020, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2020 внесений запис №36497537 та постановою №62089248 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. від 02.07.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2020 внесений запис №37310044.
Свій позов, позивач обґрунтовує зокрема тим, що 11.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1246/1-07, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на поточні потреби у розмірі 24500 доларів США на строк з 11.05.2007 по 10.05.2010 року.
14.05.2007 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого для забезпечення вимог за кредитним договором №1246/1-07 ОСОБА_1 було передано іпотекодержателю нерухоме майно: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 м2, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року.
11.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед банком між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки 11-05-07/02, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №1246/1-07.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2011року у справі №2-1196/11 було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором №126/1-07 від 11.05.2007 року у сумі 297207,83 грн.
16.04.2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 (новий кредитор) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-02-25-000054-b від 19.03.2019 року, був укладений Договір №35 (далі - Договір №35) про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
16.04.2019 року Банком та ОСОБА_2 було складено Акт прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги №35 від 16.04.2019, за яким відповідно до п. 19 Акту Банк передав ОСОБА_2 кредитні документи, що стосуються кредитного договору №1246/1-07 від 11.05.2007 року, у кількості 18 найменувань згідно з переліком.
20.05.2019 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до п. 1.1. якого у зв'язку з укладенням сторонами Договору відступлення прав вимоги №35 від 16.04.2019 року за Кредитним договором №1246/1-07 від 11.05.2007 року, Банк передав, а ОСОБА_2 прийняв всі права вимоги за іпотечним договором від 14.05.2007 року, що укладений між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .
З моменту укладення цього договору ОСОБА_2 набув статусу іпотекодержателя за Договором іпотеки.
Предметом іпотеки за Договором іпотеки, право вимоги за яким відступається за цим договором відповідно до п. 1.3. є квартира АДРЕСА_2 .
Права вимоги за Договором іпотеки відповідно до п. 2.3. Договору від 20.05.2019 року вважаються переданими з моменту підписання Акта приймання-передачі та за умови попереднього здійснення розрахунків у відповідності до вимог п. 3.1. Договору відступлення від 16.04.2019.
Акт прийому-передачі, який є додатком №1 до Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, був укладений 20.05.2019 року.
18.10.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ПАТ АБ «Порто-Франко».
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2019 року у справі №2-1196/11 було задоволено заяву ОСОБА_2 та здійснено заміну вибулого стягувача ПАТ АБ «Порто-Франко» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення суду по справі №2-1196/11 за позовом ПАТ «АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №126/1-07 від 11.05.2007 року у сумі 297207,83 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1820,00 грн. на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2020 року у справі №2-1196/11 ОСОБА_2 було поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання по цивільній справі №2-1196/11 та вирішено видати дублікати виконавчих листів по справі.
14.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за заявою ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №62089248 про примусове виконання виконавчого листа №2-1196/11, виданого 24.04.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 297207,83 грн.
14.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за заявою ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №62088930 про примусове виконання виконавчого листа №2-1196/11, виданого 24.04.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 1820,00 грн.
Постановою приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчі провадження №62089248 та №62088930 були об'єднані у зведене виконавче провадження №62089391.
Постановою приватного виконавця Колечко Д.М. від 14.05.2020 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на належні їй грошові кошти, у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів - 332930,61 грн.
Постановою приватного виконавця Колечко Д.М. від 02.07.2020 року було описано та накладено арешт на двокімнатну квартиру, загальною площею 51,1 м2, за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою приватного виконавця Колечко Д.М. від 15.09.2020 року було звернуто стягнення на майно ОСОБА_1 , та 15.09.2020 року подано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію на електронних торгах арештованого майна - двокімнатної квартири загальною площею 51,5 м2, за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата проведення торгів - 19.10.2020 року.
Про всі ці обставини позивач дізнався після того, як у вересні 2020 року його представник ознайомився з матеріалами справи №2-1196/11 в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області та з матеріалами виконавчого провадження 62089391 у приватного виконавця Колечко Д.М.
Позивач вважає, що Договір №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений 16.04.2019 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним, і як наслідок, має бути визнаний недійсним Договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 20.05.2019 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , іпотека припинена, а також задоволені вимоги щодо визнання права власності, відшкодування завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди та знятий арешт, накладений приватним виконавцем, виходячи з наступного:
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію 17.05.2019 року іпотеки на підставі іпотечного договору №У-423 від 14.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., іпотекодержатель - ОСОБА_2 , предмет іпотеки: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1
Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46914809 від 17.05.2019 року, 14:59:30, ОСОБА_4 , КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська обл.
Натомість Договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого ПАТ АБ «Порто-Франко» у зв'язку з укладенням Договору про відступлення прав вимоги №35 відступив ОСОБА_2 право вимоги за Іпотечним договором від 14.05.2007 року, був укладений лише 20.05.2019 року.
Тобто, виходячи з положень ст. 24 Закону України «Про іпотеку», 8.5 іпотечного договору від 14.05.2007 року, п. 2.1. Договору №35 та п. 2.3. Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 20.05.2019 року право вимоги за Іпотечним договором від 14.05.2007 могло перейти до ОСОБА_2 не раніше 20.05.2019 року.
Таким чином, станом на 17.05.2019 року, коли державним реєстратором до Державного реєстру було внесено запис №31595108 про те, що ОСОБА_2 є іпотекодержателем по іпотечному договору У-423, ОСОБА_2 не набув права вимоги за Іпотечним договором від 14.05.2007 року, а тому відомості про нього, як іпотекодержателя, не могли бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
А враховуючи, що Договір №35 від 16.04.2019 року про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги є недійсним, то укладений на його підставі Договір від 20.05.2019 року про відступлення прав за іпотечним договором також має бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи, що Договір №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.04.2019року є недійсним, і як наслідок, Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 20.05.2019 також має бути визнаний судом недійсним, а ПАТ АБ «Порто-Франко», як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 18.10.2019 року ліквідовано як юридична особа, то з цього часу відповідно до ст. 609 ЦК України припинилось і основне зобов'язання цієї юридичної особи як кредитора за кредитним договором від 11.05.2007 №1246/1-07, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .
Одночасно з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором відповідно до припису ч. 1 с. 17 Закону України «Про іпотеку» припинилось і додаткове (похідне) зобов'язання ОСОБА_1 за іпотечним договором від 14.05.2007 року, укладеним між нею і ПАТ АБ «Порто-Франко».
За таких обставин має бути припинена іпотека за іпотечним договором від 14.05.2007 року, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстрований в реєстрі за №У-423.
Арешти накладені приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1196/11, виданого 24.04.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області ОСОБА_2 як стягувачу, заміненому судом на підставі оспорюваного Договору №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.04.2019 року.
Зняття арешту з квартири є похідним від визнання недійсним договору цесії (похідна позовна вимога).
За таких обставин, у разі визнання недійсним договору відступлення права вимоги, що означає, що недійсний правочин не породжує прав та обов'язків, які ним визначені, накладені приватним виконавцем арешти з квартири мають бути зняті, так як накладені незаконно по неіснуючим у ОСОБА_2 вимогам до позивача.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 13.10.2020 року було відстрочено позивачу сплату судового збору, та відкрито провадження по вказаній справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.(а.с.77-80)
Ухвалою суду від 13.10.2020 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_5 про забезпечення позову, було задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову, а саме зупинено реалізацію арештованого нерухомого майна - двокімнатної квартири загальною площею 51,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
30.11.2020 року відповідач подав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи перенести на іншу дату, задля ознайомлення з матеріалами справи, та підготовки процесуальних документів.(а.с.92)
Ухвалою суду від 30.11.2020 року було відкладено розгляд справи.(а.с.94)
17.12.2020 року від відповідача - ОСОБА_2 , до суду надійшов відзив на вищезазначену позовну заяву.
В відзиві відповідач - ОСОБА_2 , просить суд, у задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до нього про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна - відмовити у повному обсязі.
Свою позицію відповідач обґрунтовую наступними твердженнями.
По перше
«Щодо визнання недійсним договору №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та визнання недійсним договору від 20.05.2019 року про відступлення прав за іпотечним договором», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» Розділом VII встановлено, що «Продаж активів (майна) банку безпосередньо юридичній чи фізичній особі може здійснюватися пулами, які сформовані з основних засобів, МШП, необоротних активів банку тощо, оціночна вартість кожного з яких окремо не перевищує 10 мінімальних заробітних плат на день продажу».
Вказане рішення спростовує доводи позивача, що з укладанням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбувалася заміна кредитодавця з фінансової установи на фізичну особу яка не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Крім того відповідач зазначає, що на теперішній час вже є судова практика по аналогічному спору щодо визнання недійсним договору №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та визнання недійсним договору від 20.05.2019 року про відступлення прав за іпотечним договором, по цивільній справі №521/14843/20 Малиновський районний суд міста Одеси, позивач ОСОБА_6 , яка входить до списку боржників (Додаток №1 до Договору №35 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 16.03.2019 року), права вимог по яким перейшли до відповідача ОСОБА_2 , і по якій судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю (докази додаються до відзиву).
З огляду на зазначене, відповідач вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 та її представника, не підлягають задоволенню в повному обсязі так як вимоги про визнання недійсним договору №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та визнання недійсним договору від 20.05.2019 року про відступлення прав за іпотечним договором є безпідставними та недоведеними.
По друге
«Щодо позовної вимоги про припинення іпотеки», в запереченні відповідач зазначає, що позивач та її представник не вірно тлумачать поняття підстав припинення іпотеки посилаючись на таку підставу як ліквідація кредитора, що є підставою для припинення іпотеки за іпотечним договором від 14.05.2007 року укладеного між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .
В даному випадку у ПАТ АБ «Порто-Франко» проводилася процедура ліквідації за участю уповноваженої особи фонду гарантування вкладів, а потім з уповноваженою особою на ліквідацію банку, яка наділена повноваженнями на продаж активів банку, до яких увійшли і продаж прав вимог по кредитним зобов'язанням позичальників банків разом із забезпеченням по цим кредитам. Ця процедура відповідає вимогам чинного законодавства, більш детально наведено вище в запереченнях проти вимоги про визнання договору про відступлення права вимоги недійсною та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.05.2019р.
Тобто, іпотека та зобов'язання за іпотечним договором від14.05.2007 року, не припинилися а продовжують діяти до закінчення виконання боржником (позивачем) ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань по сплаті боргу який стягнутий рішенням суду Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2011 року по справі №2-1196/11.
По третє
«Щодо зняття арешту з майна», в заперечення відповідач зазначає, що ця вимога є безпідставною та недоведеною.
Позивач посилається на те що приватним виконавцем Колечко Д.М. в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2011 року по справі №2-1196/11, на виконання якого стягувачу видано дублікат виконавчого листа, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно що належить на праві власності ОСОБА_1 , і що зняття цих арештів з квартири є похідним від визнання недійсним договору цесії.
Такі доводи позивача є необґрунтованими, так як приватний виконавець керуючись положенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішень, виконував судове рішення яке позивачкою не виконується з 2011 року. Та в рамках виконавчого провадження, так як боржниця (позивачка) ОСОБА_1 добровільно не виконує рішення, та не отримує від виконавця будь-якої кореспонденції, не приймає участі проведенні виконавчих дій, приватним виконавцем було вжито заходи щодо примусової реалізації заставного майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .
При цьому слід зауважити, що ні дії приватного виконавця позивачкою не оскаржуються, ні постанова про відкриття виконавчого провадження, або постанова про звернення стягнення на майно боржника, позивачкою яка ознайомлена із матеріалами виконавчого провадження, не оскаржено до суду.
Таким чином, позивачка намагається звести всі вимоги в один позов намагаючись уникнути відповідальності за виконання судового рішення.
З урахуванням вищезазначеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до нього про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна - відмовити у повному обсязі.
09.12.2020 року до суду надійшла відповідь позивачки - ОСОБА_1 , на відзив відповідача - ОСОБА_2 , відповідно до якого зазначає, що у неї як боржника банку по кредитному договору є право виконати свої зобов'язання перед законним кредитором у відповідності до умов договору, а саме погасити кредит. Проте, відповідач як фізична особа не може бути кредитором за кредитним договором, тобто не може за обсягом своїх прав та обов'язків стати банком (фінансовою установою). Тому в даному випадку порушується і право позивачки.
09.12.2020 року позивачка - ОСОБА_1 , подала до суду заяву, відповідно до якої відмовилась від частини позовних вимог, саме:
- визнання за ОСОБА_1 права власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 м2, житлова площа - 29,9 м2.
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди у загальному розмірі 10700 грн., з яких 5700 грн. - матеріальної шкоди, 5000 грн. - моральної шкоди.
02.02.2021 року, відповідач подав до суду заяву про зупинення провадження по справі.(а.с.144-146)
02.02.2021 року відповідач подав до суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву з посиланням на судову практику.(а.с.155-157)
22 лютого 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Боднар М.О. про зупинення провадження по справі, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2021 року прийнято до розгляду справу № 906/1174/18 за касаційними скаргами Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги «Дігест» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.06.2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 року, та призначено справу до розгляду Великою Палатою ВС в порядку спрощеного позовного провадження на 16.03.2021 року.
03 березня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Оксюта В.В. про зупинення провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1174/18 за позовом Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» до ПАТ «Банк Форум» в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка О.В., Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги «Дігест», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року було зупинено провадження у справі № 495/6218/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, визнання права власності, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1174/18 за позовом Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» до ПАТ «Банк Форум» в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка О.В., Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги «Дігест», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень.
Ухвалою суду від 08.06.2021 року було поновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, визнання права власності, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна.
Ухвалою суду від 12.01.2022 року було закрито підготовче провадження по справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, визнання права власності, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна, та призначити її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на 14 лютого 2022 року на 11 год. 15 хв.
У судове засідання призначене на 14.02.2022 року сторони не з'явились.
14.02.2022 року позивач подав до суду заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу за його відсутності. На задоволені позову наполягає.
14.02.2022 року відповідач подав до суду заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу за його відсутності. Проти задоволення позову заперечує.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини встановлені судом та аргументація позиції суду.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вислухавши пояснення представників сторін суд вважає, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Порто-Франко» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1246/1-07, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на поточні потреби у розмірі 24500 доларів США на строк з 11.05.2007 по 10.05.2010 року.
14.05.2007 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого для забезпечення вимог за кредитним договором №1246/1-07 ОСОБА_1 було передано іпотекодержателю нерухоме майно: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 м2, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року.
11.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед банком між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки 11-05-07/02, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №1246/1-07.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2011року у справі №2-1196/11 було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором №126/1-07 від 11.05.2007 року у сумі 297207,83 грн.
16.04.2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 (новий кредитор) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-02-25-000054-b від 19.03.2019 року, був укладений Договір №35 (далі - Договір №35) про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
16.04.2019 року Банком та ОСОБА_2 було складено Акт прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги №35 від 16.04.2019, за яким відповідно до п. 19 Акту Банк передав ОСОБА_2 кредитні документи, що стосуються кредитного договору №1246/1-07 від 11.05.2007 року, у кількості 18 найменувань згідно з переліком.
20.05.2019 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до п. 1.1. якого у зв'язку з укладенням сторонами Договору відступлення прав вимоги №35 від 16.04.2019 року за Кредитним договором №1246/1-07 від 11.05.2007 року, Банк передав, а ОСОБА_2 прийняв всі права вимоги за іпотечним договором від 14.05.2007 року, що укладений між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .
Укладаючи Договір про відступлення права вимоги №35 від 16.04.2019 року сторони керувались ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Суд не приймає до уваги доводи позивачки про те, що відступлення прав вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
З моменту укладення цього договору ОСОБА_2 набув статусу іпотекодержателя за Договором іпотеки.
Предметом іпотеки за Договором іпотеки, право вимоги за яким відступається за цим договором відповідно до п. 1.3. є квартира АДРЕСА_2 .
Права вимоги за Договором іпотеки відповідно до п. 2.3. Договору від 20.05.2019 року вважаються переданими з моменту підписання Акта приймання-передачі та за умови попереднього здійснення розрахунків у відповідності до вимог п. 3.1. Договору відступлення від 16.04.2019.
Акт прийому-передачі, який є додатком №1 до Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, був укладений 20.05.2019 року.
18.10.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ПАТ АБ «Порто-Франко».
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2019 року у справі №2-1196/11 було задоволено заяву ОСОБА_2 та здійснено заміну вибулого стягувача ПАТ АБ «Порто-Франко» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення суду по справі №2-1196/11 за позовом ПАТ «АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №126/1-07 від 11.05.2007 року у сумі 297207,83 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1820,00 грн. на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2020 року у справі №2-1196/11 ОСОБА_2 було поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання по цивільній справі №2-1196/11 та вирішено видати дублікати виконавчих листів по справі.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 зазначеного Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу. Але, згідно узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у Цивільному кодексі України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.
Слід зауважити, що оцінюючи правильність обрання позивачем способу захисту прав, необхідно виходити зі встановлення можливості відповідним способом поновити порушені права у разі існування останніх. способом захисту прав є відповідні заходи, які дають об'єктивні підстави постраждалій особі відновити становище, яке існувало до порушення і отримати тим самим втрачені блага майнового або немайнового характеру. Відтак у разі, коли обраний спосіб не є таким, що спричинятиме поновлення порушених прав, суд не має правових підстав для задоволення відповідних позовних вимог.
Так, відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя ст. 215 Цивільного кодексу України).
Отже, Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» Розділом VII встановлено, що «Продаж активів (майна) банку безпосередньо юридичній чи фізичній особі може здійснюватися пулами, які сформовані з основних засобів, МШП, необоротних активів банку тощо, оціночна вартість кожного з яких окремо не перевищує 10 мінімальних заробітних плат на день продажу».
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно частини 6 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:
1) на відкритих торгах (аукціоні);
2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Частиною 7 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачено, що порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.
?Спосіб, порядок і умови реалізації права вимоги неплатоспроможного банку за кредитним договором, передбачений наступними спеціальними нормативно-правовими актами:
?стаття 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
?Розділом V Рішення № 2 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05.07.2012 року (далі - Положення №2).
Згідно п. 5.1. Положення № 2, порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку, у тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку за найвищою вартістю. Порядок реалізації майна банку визначається Законом та окремими нормативно-правовими актами Фонду з питань продажу активів. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Відповідно до п. 5.11. Положення № 2, реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.
Отже, за суб'єктним складом так і за своєю правовою природою оспорюваний позивачем договір відступлення права вимоги №35 від 20.05.2019 року є договором відступлення права вимоги, за яким закон не передбачає обмежень стосовно статусу особи, якій може бути здійснено таке відступлення.
Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2020 року по справі № 761/9737/18 провадження № 61-22426св19.
Крім того, в у Постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року по справі №910/4816/18, сформовано правовий висновок за результатами розгляду справи з оспорювання результатів торгів та договорів, за ознаками факторингу. З якого вбачається, що для укладення договорів, подібних до спірного договору, покупець права вимоги не повинен обов'язково мати статус фінансової установи.
Також у постанові, Верховний Суд звертає увагу що за результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Аналогічний висновок міститься і у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі №522/9066/16 провадження № 61-1746св17 щодо відмови у позові, у разі не доведення порушення спірним договором прав позивача.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 грудня 2020 року (справа №638/22396/14-ц) зазначила, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.
Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надбання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
Висновок.
Виходячи з матеріалів справи, на думку суду, позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів порушення його цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, які б призвели до задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними Договору №35 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.04.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , та визнання недійсним Договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 20.05.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., зареєстрований в реєстрі за №1615.
Таким чином, суд робить висновок про безпідставність вимог ОСОБА_1 та відмовляє у їх задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 512-517, 629, 656 ЦК України суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди визнання права власності, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, договору про відступлення прав за іпотечним договором, припинення іпотеки та зняття арешту з майна, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Боярський