Березівський районний суд Одеської області
19.04.2022
Справа № 494/411/22
Провадження № 3/494/258/22
19.04.2022 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -
07.04.2022 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа надійшла в провадження судді Римар І.А. та призначено до судового розгляду .
Згідно протоколу серії ОБ 099295 про адміністративне правопорушення від 29.03.2022 року вбачається, що 29.03.2022 року о 22:45 годині в м. Березівка Одеської області по вул. Чкалова громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від продуву алкотестера Драгер та проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовся в присутності свідків.
В судовому засіданні 15.04.2022 року та 19.04.2022 року ОСОБА_1 винним себе не визнав. Також вказав, що поліцейські неправомірно склали на нього протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а навпаки хотів закотити автомобіль з двору до подвір'я свого помешкання разом зі своїм братом, який на той час прийшов з роботи. Факт перебування у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 не заперечував та відмовився від продуву драгер та проходження медичного огляду на стан сп'яніння, оскільки за кермо не сідав. Також вказав, що обізнаний про ведення воєнного стану на території України та комендантської години на території Одеської області, і дійсно вказав, що порушив лише комендантську годину.
Під час розгляду справи виникла необхідність у виклику та допиту свідків, які зазначені у справі, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, допитаний свідок ОСОБА_3 пояснив, що він на даний час проходить службу в Березівському військкоматі та є відповідальною особою за територіальну охорону Березівського району Одеської області. 29.03.2022 року приблизно о 22.40 годині він перебував на території Березівського військкомату м. Березівка Одеської області та чув звук автомобіля який рухався по дорозі в напрямку вул. Чкалова. Під'їхавши до домоволодіння по вул. Чкалова в м. Березівка Одеської області та вийшов з авто, побачив ОСОБА_1 . По зовнішнім ознакам було видно, що водій перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав кричати, що він не керував цим авто, а тільки стояв біля нього. Підійшовши ближче до вказаного автомобіля він помітив, що двигун у нього теплий та викликав поліцейських.
Допитаний свідок ОСОБА_4 пояснив, що 29.03.2022 року він був черговий по службі в м. Березівка Одеської області. Близько 22.30 години він почув звук автомобіля, який їхав по дорозі та звернув за ріг вулиці на якій розташований Березівський військомат. Коли він разом з іншими військовослужбовцями на службовому авто поїхали за даним автомобілем, то побачили, що він припаркувся біля одного з будинків по вул. Чкалова в м. Березівка Одеської області. Під'їхавши поближче він побачив двох чоловіків, які перебували у даному авто та за зовнішніми ознаками знаходилися у стані алкогольного сп'яніння. Коли їх запитали, чому вони керували автомобілем у комендантську годину, то водій цього авто ОСОБА_1 сказав, що автомобілем він не керував, при цьому витягнув ключі з двигуна вказаного автомобіля та кинув їх через огорожу до двору домоволодіння. Також свідок підтвердив той факт, що дійсно бачив, що ОСОБА_1 керував автомобілем, при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння. На підставі цього ним були викликані працівники поліції для встановлення обставин цієї події.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дослідивши та оцінивши докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі підлягають встановленню під час розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Судом під час розгляду справи допитано свідків. Особи надали відповідні покази та свідчення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Фабулою ч.1 ст 130 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені у протоколі обставини доведені показами свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань згідно ст.384 ст.385 КК України, про що свідчать розписки та присяги.
Суд також враховує, те що вказані дії відбувались у період комендантської години, яка діяла на території Одеської області, які фактично були проігноровані ОСОБА_1 , про що останній повідомив під час розгляду, що він дійсно лише порушував комендантську годину.
Водночас, суд враховує, що у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини по справі Яременка проти України (Заява № 32092/02) встановлено: «…Якість доказів також слід взяти до уваги, у тому числі, чи не викликають обставини, за яких вони були отримані, сумнівів щодо їх надійності та акуратності. Хоча проблеми із справедливістю не завжди виникають, якщо отримані докази не підтверджуються іншими матеріалами, слід відзначити, що якщо докази є дуже сильними і немає ризику їх ненадійності, необхідність у підтверджуючих доказах є, відповідно, меншою».
Суд вважає роз'яснити, що законодавство вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку висуває поліцейський, був спростований фактами захисту, встановленими на підставі доказів, - і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням або її спростування.
Водночас, будь-яких заяв чи клопотань під час розгляду справи ОСОБА_1 на заявлено.
Суд, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, - доходить висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані поліцейськими за ч.1 ст.130 КУпАП.
Даних щодо неправомірності дій поліцейських під час документування та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 - судом не встановлено.
За таких обставинах, суд доходить висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.
У суду не виникає сумніві щодо переконливості доказів узятих в цілому по справі, яким вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за частиною першою ст.130 КУпАП.
Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Разом з цим, враховуючи встановлені судом обставини, при накладенні на ОСОБА_1 стягнення, суд згідно з вимогами статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, дані про його особу, яка до адміністративної відповідальності притягається вперше. Обставиною, що пом'якшує та обтяжує відповідальність - судом не встановлено.
Отже, накладаючи стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, та вважає, що для виправлення та перевиховання останнього доцільно застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень та позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Керуючись статтями 40-1, частиною першою статті 130, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 31 липня 2007 року Березівським РВ ГУ МВС України в Одеській області) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт ) на користь Державної судової адміністрації України, 050 (Отримувач коштів ГУК в Одеській обл./отг м. Березівка/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, Рахунок отримувача UA848999980313171206000015594, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гри. 20 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя І.А. Римар