12 квітня 2022 року
м. Чернівці
справа № 723/11/21
провадження 822/214/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.,
за участю секретаря Конецької Д.Г.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі Кам?янська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької обаласті від 28 грудня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Дячук О.О.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кам?янської сільської ради Сторожинецького району, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та припинення права власності.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . До складу нерухомого майна, яке розташоване за вказаною адресою, належать: житловий будинок літ. «А-І», прибудова літ. «а», ганок літ. «а1», ганок літ. «а2», балкон літ. «а3», прибудова літ. «а4», мансарда літ. «Мс», вхід в підвал літ. «Вх», підвал літ. «Пд», сарай літ. «Б», літня кухня літ. «В», підвал літ. «Пд1», вбиральня літ. «Г», навіс літ. «Д», гараж літ. «Ж», капличка літ. «З», навіс літ. «К», ворота №1, огорожа №2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5, криниця №6, вигрібна яма №7, компостосховище №8.
Вказує, що відповідно до рішень Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі 723/2047/14-ц та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №824/443/15-а право власності на нерухомий об'єкт - компостосховище, належить позивачу, яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,0492 га.
Він неодноразово звертався до Михальчанської сільської ради із заявами про надання йому у власність спірної земельної ділянки, площею 0,0492 га, однак сільська рада неодноразово відмовляла йому у задоволенні заяв.
З приводу даної земельної ділянки, протягом тривалого часу, між позивачем і відповідачами існує спір.
Відповідно до постанов Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №723/1964/14-а позов ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради, третьої особи ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ХХVІІ сесії VІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №21-27/2014року від 13 лютого 2014 року, зобов'язано Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0492 га в оренду, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання цих судових рішень відповідачем розглянуто заяву позивача і рішенням ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №72-33/2020 від 22 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із невідповідністю ч. 1 ст. 134 Земельного Кодексу України.
Вважає таке рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
04 листопада 2020 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №72-33/2020 від 22 вересня 2020 року та рішення ХХХІІІ сесії VІІ скликання вказаної сільської ради №69-33/2020 від 22 вересня 2020 року про продовження дії окремого рішення Михальчанської сільської ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту із землеустрою.
Вказує на те, що оскільки заходи забезпечення позову судом не були вжиті, Михальчанською сільською радою було прийняте рішення ХХХІV сесії VІІ скликання №82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення 30 листопада 2020 року було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.
Позивач вважає, що рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення третій особі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства, не тільки порушує його права, а ще й прийняте з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Вважає, що право власності відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2240053773245) також має бути припинено.
Просив суд, визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №72-33/2020 від 22 вересня 2020 року «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 вхідний від 19 травня 2014 року №134».
Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 , за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства, а також припинити право власності ОСОБА_2 на цей об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2240053773245.
Вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам'янської сільської ради Сторожинецького району, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та припинення права власності відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано доказів, які б свідчили про наявність у позивача прав на спірну земельну ділянку, судом не встановлено порушень з боку Михальчанської сільської ради під час прийняття спірних рішень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі проаналізовано постанову Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №723/1964/14-а.
Також судом не прийнято до уваги належні докази, які свідчать про наявність у позивача прав на спірну земельну ділянку, площею 0,0492 га, а саме, план забудови земельної ділянки, згідно інвентаризаційної справи (технічного паспорта) домоволодіння ОСОБА_1 , лист відділу містобудування та архітектури Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області №17 від 13 квітня 2004 року. Також суд першої інстанції до даних правовідносин не застосував положення ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), у справі №713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Посилається на те, що аргументи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Земельна ділянка площею 0,0492 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Михальча, Сторожинецького району, Чернівецької області перебувала у власності Михальчанської сільської ради.
19 травня 2014 року ОСОБА_1 подав до Михальчанської сільської ради заяву №134 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0.0492 га в оренду, для ведення особистого селянського господарства.
22 вересня 2020 року Михальчанською сільською радою, на виконання постанови Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №723/1964/14-а, повторно розглянуто заяву №134 ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0.0492га в оренду, для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому чинним законодавством.
Рішенням ХХХІІІ сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №72-33/2020 від 22 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із невідповідністю ч. 1 ст. 134 Земельного Кодексу України.
ОСОБА_2 у 2014 році звернулася до Михальчанської сільської ради із заявою для отримання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0.28 га, для ведення особистого селянського господарства в с.Михальча Сторожинецького району.
Рішенням XXIX сесії VI скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 07 липня 2014 року №77-29/2014 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак процес виготовлення проекту землеустрою було призупинено, у зв'язку з оскарженням вище зазначеного рішення до суду ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №723/1964/14-а, суд вказав, «...щодо відсутності підстав для скасування рішень Михальчанської сільської ради № 60-28/2014 від 07 квітня 2014 року та №77-29/2014 від 07 липня 2014 року, оскільки такі прийнято обгрунтовано та останні не порушують прав та законних інтересів позивача».
ОСОБА_2 звернулася до Михальчанської сільської ради із заявою про продовження терміну дії рішення XXIX сесії VI скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №77-29/2014 від 07 липня 2014 року, яку рішенням XXXIII сесії скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 22 вересня 2020 року №69-33/2020 було задоволено.
Рішенням XXXIV сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району, Чернівецької області №82-34/2020 від 12 листопада 2020 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Михальчанської сільської ради від 07 квітня 2014 року №60-28/2014 ОСОБА_1 зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0.0492 га.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі №723/2047/14-ц зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Михальчанській сільській раді Сторожинецького району Чернівецької області у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянською господарства, що знаходиться в с.Михальча, Сторожинецького району, Чернівецької області, шляхом демонтажу встановленої огорожі, компостосховища та бетонної доріжки до компостосховища .
Відповідно до постанови державного виконавця відділу ДВС Сторожинецького районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2015 року ВП №46713500 встановлено, що ОСОБА_1 демонтував огорожу, компостосховище та бетонну доріжку до компостосховища на земельній ділянці, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с.Михальча, Сторожинецького району, Чернівецької області.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із частиною сьомою наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що рішення Михальчанської сільської ради № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 , вхідний №134 від 19 травня 2014 року» та рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» порушують його права та законні інтереси.
Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
А відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 не надав суду належні та допустимі докази, щодо не дотриманням органом місцевого самоврядування положень ЗК України про підстави та порядок виділення і передачі земельної ділянки у власність.
При цьому незгода позивача з рішеннями органу місцевого самоврядування, саме по собі не може бути підставою для скасування відповідних рішень органів місцевого самоврядування.
Дотримання органом місцевого самоврядування положень ЗК України про підстави та порядок виділення і передачі земельної ділянки у власність виключає можливість скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішенням Михальчанської сільської ради № 72-33/2020 від 22 вересня 2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 , вхідний №134 від 19 травня 2014 року» та рішенням ХХХІV сесії VІІ скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №82-34/2020 від 12 листопада 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 , за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:003:0018, площею 0,2812 га, для ведення особистого селянського господарства, не порушують прав ОСОБА_1 , а доводи позовної заяви не підтверджено під час судового розгляду справи.
Безпідставними є доводи апелянта, про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі проаналізовано постанову Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №723/1964/14, оскільки судове рішення відповідає висновкам зазначеним у вказаній постанові.
Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що судом не прийнято до уваги належні докази, які свідчать про наявність у позивача прав на спірну земельну ділянку, площею 0,0492 га, а саме, план забудови земельної ділянки, згідно інвентаризаційної справи (технічного паспорта) домоволодіння ОСОБА_1 , лист відділу містобудування та архітектури Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області №17 від 13 квітня 2004 року, де зазначено, що згідно з планом на забудову та топографічного плану, виданого облуправлінням архітектури 17 червня 1997 року позивачем не використовується земельна ділянка, в розмірі 0,0292 га, а також рішення Михальчанської сільської ради №39 від 20 вересня 1991 року, яким його присадибна ділянка збільшена на 0,02 га., оскільки відповідно до рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі №723/2047/14-ц встановлено, що земельна ділянка площею 0,492 га - призначена для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Крім того, наведені апелянтом документи не підтверджують право оренди та власності позивача на дану земельну ділянку.
Також слід зазначити, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2015 року у справі №723/2047/14-ц зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Михальчанській сільській раді Сторожинецького району Чернівецької області у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0492 га, для ведення особистого селянською господарства, що знаходиться в с.Михальча, Сторожинецького району, Чернівецької області, шляхом демонтажу встановленої огорожі, компостосховища та бетонної доріжки до нього.
Згідно постанови державного виконавця відділу ДВС Сторожинецького районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2015 року ВП №46713500 вказане рішення ОСОБА_1 було виконано.
Безпідставними також є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, оскільки докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької обаласті від 28 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 22 квітня 2022 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
І.Б. Перепелюк