20 квітня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 707/218/20
Провадження № 22-ц/821/317/22
категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Карпенко О.В.,
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
секретаря: Винник І.М.
прокурора: Бутар В.С.
учасники справи:
особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
її представник - адвокат Заволокін Олексій Олексійович
заявник: Головний державний виконавець Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександр Яворський
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заволокіна Олексія Олексійовича на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2021 року, якою задоволено подання Головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександра Яворського про примусове проникнення до житла чи іншого володіння,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року головний державний виконавець Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Яворський О. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння.
Подання обґрунтовано тим, що у Черкаському відділі ДВС у Черкаському районі Черкаської області відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №707/218/20 від 29.09.2021 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2, що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Так як, боржник ухиляється від виконання рішення суду, головний державний виконавець Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. Яворський просив вирішити питання про примусове проникнення (входження) до будинку відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2, що входить до єдиного майнового комплексу, з метою примусового виконання виконавчого листа №707/218/20 від 29.09.2021 Черкаського районного суду Черкаської області та передачі вказаного будинку відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2 стягувачу - Черкаській міській раді.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2021 року подання головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Яворського О. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння - задоволено.
Дозволено державному виконавцю Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), примусово проникнути (ввійти) до будинку відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2, що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 з метою примусового виконання виконавчого листа №707/218/20 від 29.09.2021 року Черкаського районного суду Черкаської області та передачі вказаного будинку відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2 стягувачу - Черкаській міській раді, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог вищевказаного виконавчого документа.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що боржник ОСОБА_1 знала про вчинення державним виконавцем відповідних дій та заходів, спрямованих на виконання судового рішення в рамках відомого їй виконавчого провадження,однак, остання не вчинила жодних дій для повернення Черкаській міській раді будинку відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2, що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Заволокін О.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, нез'ясування судом обставин, які є суттєвими для правильного вирішення подання державного виконавця, ставить питання про скасування ухвали від 08 грудня 2021 року та ухвалення нового судового рішення про залишення без розгляду подання головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Яворського О.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення про проникнення до житла боржника має містити мету, для якої така дія вчиняється, проте ухвала суду цього не містить. Посилання державного виконавця на неможливість увійти до помешкання боржника не супроводжується доказами, що йому в цьому відмовлено або існують інші перешкоди.
Також, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що державним виконавцем було належним чином повідомлено боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, відсутні докази намагання державного виконавця потрапити до вказаного приміщення.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Задовольняючи подання головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. Яворського, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду, однак боржник ухиляється від виконання такого.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права),корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 1 ст. 30 Конституції України).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Тобто, одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, 29.09.2021 року Черкаським районним судом Черкаської області було видано виконавчий лист №707/218/20 відносно ОСОБА_1 , яку зобов'язано повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2, що входить до єдиного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
13.10.2021 року державним виконавцем Яворським О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67130579, копії якої боржнику направлено до виконання та стягувачу до відома. Боржником вказану постанову отримано 21.10.2021 року.
13.10.2021 року у зв'язку з початком примусового виконання виконавчого провадження № 67130570 державним виконавцем винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 146,30 грн. та про стягнення виконавчого збору в сумі 12000 грн.
19.10.2021 року державним виконавцем було направлено вимогу державного виконавця боржнику ОСОБА_1 за Вих. 27984 з вимогою виконати рішення суду в строк, передбачений законом.
19.11.2021року на адресу відділу надійшов лист від Черкаської міської ради від 15.11.2021 року за Вих № 23293-01-21, яким повідомили що ОСОБА_1 не передавала будинок відпочинку з прибудовою та навісом Г'-1, г', г2, що входить до єдиного майнового комплексу, за адресою АДРЕСА_1 . Також стягувач додатково повідомив, що жодної заяви від ОСОБА_1 щодо вирішення питання по виконанню рішення суду по справі № 707/218/20 не надходило.
Враховуючи вищевикладене 29.10.2021 року та 23.11.2021 року державним виконавцем винесені постанови про накладення штрафу на боржника в сумі відповідно 1700 грн. та 3400 грн.
29.10.2021 року та 23.11.2021 року державним виконавцем складено акти про невиконання рішення суду ОСОБА_1
23.11.2021 року на адресу боржника ОСОБА_1 направлено вимогу державного виконавця з'явитись до виконавця 06.12.2021 року о 09.00 годині у зв'язку з невиконанням вимог виконавчого документа. Вказана вимога залишена без виконання.
Таким чином, боржник, будучи достеменно обізнаним про зобов'язання, які покладені на нього рішенням суду, діє недобросовісно в рамках виконавчого провадження, тим самим, тривалий час фактично ухиляється від виконання рішення суду.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що старшим державним виконавцем здійснені виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема, направлено вимогу ОСОБА_1 про добровільне виконання рішення суду, вимогу про явку боржника до виконавця, складено акти про невиконання рішення суду.
Враховуючи, що головний державний виконавець Яворський О. у передбаченому законом порядку повідомив боржника ОСОБА_1 про початок примусового виконання рішення суду шляхом надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, однак боржником не вчинено жодних дій на виконання рішення суду, старший державний виконавець вжив усіх можливих, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів з метою виконання рішення суду, в тому числі, неодноразово звертався з вимогами до боржника, відтак вичерпав усі можливості виконати рішення суду, колегія суддів, враховуючи обов'язковість виконання рішення суду, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександра Яворського про примусове проникнення до житла.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено.
Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заволокіна Олексія Олексійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2021 року, якою задоволено подання Головного державного виконавця Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олександра Яворського про примусове проникнення до житла чи іншого володіння - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
В.Г. Бородійчук
/повний текст постанови суду виготовлено 21 квітня 2022 року/