Справа № 953/20756/20 Номер провадження 11-сс/814/338/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 квітня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12020220460000772 від 16.04.2020 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харків від 25 січня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання слідчого задоволено та щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України з середньою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 28 ст. 348, ч.2 ст. 28 ч.2 ст.194 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 25.03.2022, без визначення застави.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 16.04.2021 по 05.07.2021 ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленою особою, готували посягання на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а саме ОСОБА_9 , який перебував на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ Управління стратегічних розслідувань в Харківській області ДСР НП України, а також пошкодили автомобіль «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом встромляння в його дах сокири, завдавши ОСОБА_9 згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 10628 від 12.07.2021, матеріальної шкоди у сумі 18035,25 гривень.
Крім того, 10.12.2020 приблизно о 01:30, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та невстановленою у ході досудового розслідування особою, вчинили умисне знищення шляхом підпалу автомобіля марки «Toyota Land Cruiser -200» д.н.з. НОМЕР_2 (161 rus), який належав ОСОБА_12 , та автомобіля марки «Infiniti FX-37» д.н.з. НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_13 , спричинивши їм матеріальної шкоди.
27.07.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч.2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
27.07.2021 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, строком до 24.09.2021 (включно).
Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.01.2022, включно, без визначення застави.
Свою ухвалу про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя суду першої інстанції мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, зокрема тяжкого та особливо тяжкого, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, та даних щодо особи обвинуваченого.
На ухвалу слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Свої вимоги обґрунтував тим, що слідчий суддя безпідставно зазначив в ухвалі про обґрунтованість підозри в інкримінованих злочинах, так як органом досудового розслідування не надано доказів про готування ОСОБА_7 до вчинення посягання на життя працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службового обов'язку, вчинене за попередньою змовою групою осіб. При цьому не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 28 ст. 348 КК України.
Зазначає, що слідчий суддя також безпідставно вказує на наявність ризиків, вказаних у клопотанні сторони обвинувачення. При цьому стверджує, що ОСОБА_7 мав змогу до обрання йому запобіжного заходу вчинити спробу втечі, або інші дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування, проте цього не зробив, що вказує на відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також вважає, що відсутні і інші ризики, вказані в клопотанні органу досудового розслідування та ухвалі суду.
Зазначає, що суд не надав належну оцінку тому, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, до обрання запобіжного заходу самостійно виховував малолітнього сина.
При цьому стверджує, що саме на ОСОБА_7 здійснювали тиск працівники поліції, які висловлювали погрози застосування до нього фізичного насильства.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника в підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України) при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою, чи не допущено безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчий суддя, всупереч твердженням захисника, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197 і 199 КПК України.
Крім того, слідчий суддя належним чином врахував, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних злочинів, які відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі проти авторитету органів державної влади, що свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки, необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій, що не можливо до закінчення строку тримання під вартою підозрюваного.
Також слідчий суддя взяв до уваги характеризуючі дані щодо підозрюваного.
Доводи захисника про необґрунтованість підозри є непереконливими.
З огляду на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п.175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що про наявність обґрунтованої підозри свідчать, зокрема, дані, відображені у: заяві ОСОБА_9 про вчинення злочину від 16.04.2020; протоколах огляду місця події та автомобіля марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_4 від 16.04.2020; показаннях потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_14 ; відеозаписами з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано події від 16.04.2020; протоколі впізнання осіб за фотознімками від 04.11.2020 за участю свідка ОСОБА_14 , під час яких останній впізнав ОСОБА_7 ; заяві ОСОБА_9 від 05.11.2020; клопотанні від 03.12.2020 про долучення до матеріалів провадження у якості речового доказу потерпілим ОСОБА_9 належного йому мобільного телефону марки «Iphone XS»; протоколі за результатами НСРД № 6001 від 23.10.2020 та № 6000 від 23.10.2020; протоколі від 21.12.2020 про результати дослідження інформації, отриманої в ході аудіо контролю особи та додатку до протоколу НСРД № 6000 нт від 23.10.2020; протоколах про тимчасовий доступ до речей та документів та вилучення у мобільних операторів щодо інформації щодо мобільного терміналу IMEI: НОМЕР_5 ; висновку судової автотоварознавчої експертизи № 10628 від 12.07.2021 щодо визначення матеріальної шкоди завданої потерпілому; протоколах огляду речей та визнанням їх речовими доказами у кримінальному провадженні; протоколі огляду місця події від 10.12.2020; відеозаписі з камер відеоспостреження з місця події; протоколі за результатами здійснення НСРД від 13.01.2021; висновку комплексної судової пожежно-технічної експертизи та експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів № 21183/21184 від 16.07.2021.
Належним чином слідчий суддя обґрунтував і висновки про те, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 з огляду на доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зі сплином часу не зменшилися.
Враховуючи викладене, слідчий суддя правильно вказав про наявність зазначених в ухвалі ризиків, оскільки ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у даному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі, вказані злочини вчинив у співучасті з іншими особами, в тому числі невстановленою, знає особисті дані, місце проживання потерпілих, його родини і свідків та може впливати на них чи інших підозрюваних, а також на об'єктивне встановлення фактичних обставин кримінального провадження, не сприяє органу досудового розслідування у розкритті злочинів, у зв'язку з чим не встановлено місцезнаходження знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому перебуваючи на волі зможе знищити, сховати, або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення істини у провадженні, або якимось іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Більше того, підозрюваний свою причетність до кримінальних правопорушень не визнає, що також вказує на те, що він може вчиняти дії з метою перешкоджання встановленню об'єктивних обставин.
Крім цього, слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Тому, з урахуванням складності кримінального провадження, необхідності під час досудового розслідування проведення значної кількості процесуальних та слідчих дій, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
При цьому, доводи захисника про наявність постійного місця проживання та перебування на утриманні малолітньої дитини не спростовують наявність ризиків.
Ухвалюючи рішення, слідчий суддя перевірив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, та з урахуванням необхідності виконання ряду слідчих та процесуальних дій обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Матеріали провадження та апеляційна скарга захисника не містять об'єктивних даних про неможливість тримання підозрюваного під вартою з огляду на стан його здоров'я.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .
При цьому, необхідно зазначити, що слідчий суддя на даній стадії розгляду провадження не може надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , а тому такі доводи захисника колегією суддів не розглядаються.
До того ж, необхідно зазначити, що факт звернення ОСОБА_7 до органу досудового розслідування про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, зокрема тиску та внесення відомостей до ЄРДР за його заявою, не вказує про відсутність встановлених судом ризиків та захисник не зазначає, яким чином вказані факти, зменшують або виключають ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, висновки слідчого судді про продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Отже, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харків від 25 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4