Житомирський апеляційний суд
Справа №286/482/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12020060250000513 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2021 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Овруч Житомирської області, громадянина України, українця, з неповною вищою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України,-
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин скоєння злочину, встановлених судом, кваліфікації дій, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 та призначеного йому покарання, просить вирок суду в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди в сумі 150000 гривень скасувати та залишити цивільний позов без розгляду. Зазначає, що стягнення моральної шкоди в розмірі 150000 гривень не зможе приглушити завданий біль та моральні страждання, спричинені смертю його доньки.
Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2021 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено йому покарання за цим законом із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не обирався.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 встановлено обчислювати з дня затримання.
Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3759,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 21 грудня 2020 року близько 01 години, на автодорозі зі сполученням «Велика Чернігівка-Овруч», неподалік с. Підруддя Овруцького району, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки "AUDI-80", р.н. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку м. Овруч, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України (ПДР): 1.10 (дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражив і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан; дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом), 2.3 б) (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), 2.9 а) (водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння); 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, не врахував дорожні умови, не обрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати та безпечно керувати автомобілем, не впорався з керуванням на заокругленій ділянці проїзної частини, чим допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини та подальшого його (автомобіля) зіткнення з деревом, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, ушитої забійної рани по верхньому краю середньої частини правої брови, синця гематоми правої навколоорбітральної ділянки, крововиливів в м'які тканини голови на рівні лобно-тім'яної-скроневих ділянок, дифузного крововиливу в правий скроневий м'яз, перелому кісток склепіння та основи черепа, гемарогічного забою головного мозку на рівні полюсу правої скроневої долі з крововиливами під тверду та в м'які мозкові оболонки по всіх поверхнях обох півкуль головного мозку, непрямого закритого перелому тіла правої ключиці в середній третині зі зміщенням, які (тілесні ушкодження) мають ознаки тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення та перебувають в прямому причинному зв'язку з причиною настання смерті.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пункту 1.10, 2.3 б, 2.9 а, 12.1 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, тобто смертю потерпілої.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 направив до апеляційного суду листа, в якому зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 проходить військову службу за мобілізацією, а тому не зможе з'явитися в судове засідання апеляційного суду.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі потерпілого не йдеться про погіршення становища обвинуваченого та з урахуванням думки прокурора, колегія суддів вважає можливим провадити апеляційний розгляд у відсутності зазначених осіб, участь яких не є обов'язковою.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка покладалася на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в необережних діях, які виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_9 , відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в апеляційній скарзі не оспорюється.
Що стосується стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень відповідно до позовної заяви потерпілого (а.с.52-53), апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_11 до початку судового розгляду пред'явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. (а.п.52-53), який було задоволено судом в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд залишає цивільний позов без розгляду, а саме у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу.
Враховуючи, що потерпілим ОСОБА_7 в апеляційній скарзі ставиться питання про залишення цивільного позову без розгляду, що не передбачено в даному випадку нормами КПК України, та те, що потерпілий не відмовляється від своєї апеляційної скарги, колегія суддів не може вийти за межі апеляційної скарги потерпілого, тому вважає, що підстав для задоволення скарги потерпілого не має.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 є законним та обгрунтованим, тому підстав для його скасування чи зміни не має.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: