Провадження № 22-ц/803/3021/22 Справа № 178/602/21 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
20 квітня 2022 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про поновлення на роботі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року,-
11 травня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз». В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що з 30 жовтня 1992 року працювала у АТ «Дніпропетровськгаз», а з 16 січня 2018 року обіймала посаду майстра відділу інспектування управління метрології Криничанської дільниці Кам'янського відділення АТ «Дніпропетровськгаз». 29 січня 2021 року позивачка отримала персональне попередження про майбутнє скорочення чисельності штату з 01 квітня 2021 року на підставі наказу №01.5.1Но-67-0121 від 26 січня 2021 року. Листом від 17 березня 2021 року відповідач в частині надання переліку вакансій, повідомили, що позивачка відмовилася від ознайомлення з переліком вакансій. 18 березня 2021 року позивачку ознайомили з переліком вакансій відповідача. Однак, вказаний перелік вакансій стосується відділу непрофільних активів. 23 березня 2021 року профспілкова організація відповідача надала згоду на звільнення позивачки. 31 березня 2021 року позивачку звільнено за п.1 ст.40 КЗпП. Тому просить визнати звільнення позивачки незаконним та поновити її на посаді майстра відділу інспектування управління метрології Криничанської дільниці Камянського відділення АТ «Дніпропетровськгаз», стягнути з АТ «Дніпропетровськгаз 20147,70 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.1-3).
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про поновлення на роботі - відмовлено (а.с.110-112).
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с.118-121).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 30 жовтня 1992 року ОСОБА_1 працювала у АТ «Дніпропетровськгаз», а з 16 січня 2018 року обіймала посаду майстра відділу інспектування управління метрології Криничанської дільниці Кам'янського відділення АТ «Дніпропетровськгаз». 29 січня 2021 року позивачка отримала персональне попередження про майбутнє скорочення чисельності штату з 01 квітня 2021 року на підставі наказу №01.5.1Но-67-0121 від 26 січня 2021 року.
Разом з попередженням позивачці було надано перелік вакантних посад в АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», з якими позивачка ознайомився 29 січня 2021 року згідно листа ознайомлення, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1
23 березня 2021 року в приміщенні Кам'янського відділення АТ «Дніпропетровсьгаз» було проведено засідання первинної профспілкової організації Кам'янського відділення АТ «Дніпропетровсьгаз», на якому розглянуте подання про затвердження та запровадження нової організаційної структури відповідача, внаслідок чого прийнято рішення про надання згоди на скорочення чисельності і штату АТ «Дніпропетровсьгаз». Наказом Голови правління товариства №1207 ДН/К про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з 31 березня 2021 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вищевказаним наказом позивачка ознайомлена.
Також судом 1 інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив суду, що він є членом комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Результати по ОСОБА_1 про перевірку її знань були негативні, що підтверджується відповідними документами. При негативних результатах перездача проводиться через два тижні.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з роботи відповідачем проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому трудових прав позивача порушено не було, наказ про звільнення позивача видано правомірно.
Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Отже, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний пропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі).
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Зі змісту статті 42 КЗпП України випливає, що в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник
Після закінчення двомісячного терміну з дня повідомлення працівника про наступне вивільнення та у разі відмови працівника від переведення на запропоновану вакантну посаду або відсутності вакантних посад роботодавець видає індивідуальні накази про звільнення працівників (наказ з кадрових питань тривалого строку зберігання). У наказі обов'язково вказується підстава звільнення (скорочення чисельності або штату працівників) та посилання на статтю КЗпП України (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України). З наказом працівників ознайомлюють під підпис.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Встановивши, що звільнення ОСОБА_3 проведено відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки позивач була завчасно попереджена про наступне вивільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю правових підстав для поновлення ОСОБА_3 на посаді майстра відділу інспектування управління метрології Криничанської дільниці Кам"янського відділення АТ "Дніпропетровськгаз".
Судом 1 інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підтягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами.
Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви, на які суд першої інстанції надав обґрунтовану відповідь та правомірно відхилив.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: