ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8405/21
провадження № 2/753/700/22
"16" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мицик Ю.С.,
при секретарях Урус А.С., Куцолабській І.А.
за участю
представників позивача Ковальського А.М. , Куцого С.О.
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України до ОСОБА_3 про захист ділової репутації шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, -
встановив:
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України (далі - позивач, Інститут) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ) про захист ділової репутації шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування. На обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_3 ганьбить і паплюжить честь, гідність та ділову репутацію Інституту. Відповідач звернувся до Прем'єр-міністра України ОСОБА_4 з листом від 24.06.2020, в якому упереджено стверджує, що «В Інституті створено спеціалізовану вчену раду для захисту дисертацій «потрібних людей» за гроші». Не обмежившись написанням недостовірного листа Прем'єр-міністру України, відповідач виступив у Випуску від 07.06.2020 Підсумки. Сьогодні. на ТРК Україна «Липовий диплом», де зазначив, що «Тіньовий обіг даної Ради тільки за 2017-2019 роки міг складати близько 180 тис. дол. (4,5 млн. гривень). Такими, нічим необґрунтованими твердженнями та виступами, відповідач навів та поширив недостовірну інформацію, яка не відповідає ні морально-етичним нормам як науковця, ні нормам громадського суспільства, а найголовніше дійсності. Подібні дії відповідача характеризують його як скандального і неврівноваженого чоловіка, а не громадського активіста чи волонтера, який «вболієває» за правду і чистоту науки, дискредитують Інститут і його ділову репутацію шляхом поширення недостовірної інформації, а саме головне, що все це відповідач вчиняє виключно для досягнення особистих цілей - повернення на посаду в Інститут після звільнення за порушення морально-етичних норм за нормами КЗпП України. Численними зверненнями до високопосадовців держави відповідач умисно і свідомо дискредитує ділову репутацію Інституту, його керівництва і викладачів у зв'язку з незаконним, на його думку, звільненням з посади. Необгрунтована і неправдива інформація, яка поширена відповідачем усно і письмово, ганьбить, принижує та порушує право на гідну ділову репутацію Інституту, Ректора та увесь педагогічний склад Інституту перед українським науковим суспільством, оскільки створює в українського суспільства, особливо серед науковців, негативне і упереджене враження про те, що всупереч норм чинного законодавства України, керівництвом Інституту створено спеціалізовані вчені ради для захисту наукових робіт та отримання вчених звань лише виключним колом осіб і до того ж, за неправомірну винагороду, що переслідується кримінальним та антикорупційним законодавством. Усі твердження та заяви відповідача щодо протиправності та корупційних дій з боку Інституту чи його керівництва, працівників не знайшли свого юридичного, документального підтвердження, а тому такі твердження підлягають офіційному спростуванню. Просить суд зобов'язати ОСОБА_3 за своїм підписом спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення листа Прем'єр-міністру України наступного змісту: «Наведену у листі від 24.06.2020 за моїм підписом до Прем'єр-міністра України інформацію: «В Інституті створено спеціалізовану вчену раду для захисту дисертацій «потрібних людей» за гроші»., «Тіньовий обіг даної Ради тільки за 2017-2019 роки міг складати близько 180 тис. дол. (4,5 млн. гривень) «за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від …… визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Інституту, у зв'язку з чим його відкликаю». Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.
13.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що його звернення до Прем'єр-міністра України ОСОБА_4, за своїм змістом є скаргою. Вказаний лист був направлений ним з метою перевірки компетентними органами викладених фактів та прийняття мір для припинення грубих порушень чинного законодавства. Тези зазначені позивачем у позовній заяві, по своїй сутності є оціночними судженнями, оскільки висловлені лише припущення, а не констатація фактів.
ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 25.05.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
13.09.2021 від відповідача надійшов відзив, який прийнято судом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому представники позивача вимоги позову підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Відповідно до статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Із роз'яснень, викладених в п.16 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про звернення громадян» забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_3 звернувся із листом від 24.02.2020 на ім'я Прем'єр-міністра України ОСОБА_4, в якому просив надати доручення Міністерству освіти і науки; Національному агентству забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО); Міністерству соціальної політики України (засновник ІПК ДСЗУ); Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (орган, якому підпорядкований ДЦЗ - уповноважений орган з управління IПІК ДСЗУ і який організовує фінансування ІПК ДСЗУ) про проведення повноцінного службового розслідування, що стосуються підробки документів при створенні спеціалізованої вченої ради та шахрайствуі при захисті дисертацій.
Крім іншого, в листі відповідачем вказана інформація: «В Інституті створено спеціалізовану вчену раду для захисту дисертацій «потрібних людей» за гроші»., «Тіньовий обіг даної Ради тільки за 2017-2019 роки міг складати близько 180 тис. дол. (4,5 млн. гривень), яку позивач вважає недостовірною, такою, що порушує право на гідну ділову репутацію Інституту.
Дослідивши зміст листа від 24.02.2020 на ім'я Прем'єр-міністра України ОСОБА_4, суд вважає, що звернення ОСОБА_3 , з проханням доручити компетентним органам провести перевірку викладених ним обставин, зокрема з приводу діяльності спеціалізованої вченої ради при Інститутіті підготовки кадрів Державної служби зайнятості України та численних порушень при захисті дисертацій є реалізацією відповідачем свого права.
Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_3 працює на посаді завідувача кафедри управління персоналом та економіка праці в Інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості України та звернувся до Прем'єр-міністра України ОСОБА_4 із листом в якому містилася відповідна інформація, яка на думку відповідача, підлягала перевірці компетентними органами.
Оспорювана позивачем інформація не може вважатися недостовірною або відомостями, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки у цьому випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Подібні висновки викладені у постанови Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 9 Закону України «Про звернення громадян», ст. 10 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 40 Конституції України,-
У задоволенні позову Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України до ОСОБА_3 про захист ділової репутації шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Ю.С. Мицик