Справа №752/27888/21
Провадження № 2/752/4205/22
Іменем України
12.01.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участі секретаря - Потапенко Д.І.,
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
В обґрунтування позову Позивач зазначає, що ОСОБА_1 отримувала послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , однак не виконала свої зобов'язання щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість:
-за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 22 443,61 грн.
-за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 17 610,27 грн.
-за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 558,99 грн.
-за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 113,90 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не подав заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
На підставі положень ст.ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18, відповідно до умов якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Відповідно до умов вищевказаного Договору Позивач має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку №1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором. Позивач, відповідно Договору цесії, набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року ОСОБА_1 теплову енергію за договором.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 №630, який був опублікований на сайті ПАТ «Київенерго» та 06.08.2014 в газеті «Хрещатик» №111 (4511).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно №276056178 від 22.09.2021 року квартира АДРЕСА_2 належить трьом особам: ОСОБА_2 (особа померла), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Тобто, у відповідача перебуває у власності 1/3 частина вказаної квартири, вона несе зобов'язання перед позивачем у розмірі, що відповідає розміру її частки у праві власності на квартиру.
Як встановлено судом, власники квартири не виконали свій обов'язок з оплати за спожиті послуги, внаслідок чого відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість: за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 22 443,61 грн; за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 17 610,27 грн; за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 558,99 грн; за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 113,90 грн.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням перебування у власності відповідача 1/3 частини квартири, становить: за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 7 481,20 грн; за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 5 870,09 грн; за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 853,00 грн; за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 704,63 грн.
Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Норми цивільного права поширюються на всі види зобов'язальних відносин.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі, пропорційному до розміру задоволених вимог (1/3).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд
позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м.Київ, площа І. Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421) заборгованість: за період за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 7 481,20 грн; за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 5 870,09 грн; за період з 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 853,00 грн; за період до 01.05.2018 року - за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 704,63 грн, судовий збір в сумі 756,66 грн.
В іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя