Справа № 752/4292/22
Провадження №: 1-кп/752/1372/22
підготовчого судового засідання
21.04.2022 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду в режимі відеоконференції із слідчим ізолятором підготовче судове засідання кримінального провадження № 12020100010004295 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
встановив:
вказаний обвинувальний акт надійшов до Голосіївського районного суду м.Києва 20.04.2022 року із Голосіївської окружної прокуратури м. Києва.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити справу до судового розгляду по першій інстанції, оскільки вона підсудна даному суду, підстав для закриття провадження немає. Крім того, прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв?язку із обгрунтованістю обвинувачення, наявністю ризиків переховування особи від суду та вчинення нових злочинів.
Захисник подав до суду скаргу на дії слідчого та прокурора, у зв"язку з тим, що останні не ознайомили ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та обмежили право останнього на ознайомлення із матеріалами за участю його захисника.
Крім того, захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки останній складено та направлено до суду з порушенням вимог закону. Зокрема, підозрюваному не було вручено обвинувальний акт і суду не надано доказів на спростування вказаного, тому фактично ОСОБА_3 не набув статусу обвинуваченого.
Також захисник просив змінити запобіжний захід ОСОБА_3 на домашній арешт або зменшити розмір застави, оскільки визначена раніше є непомірною для останнього. Захисник вказує на те, що ОСОБА_3 не ховався від слідства, оскільки проходив курс лікування відповідно до наявного у нього онкологічного захворювання і затриманий був фактично за місцем лікування. ОСОБА_3 потребує специфічного лікування, яке не може бути надано в межах СІЗО, про що є відповідна відповідь з медичної частини, має тяжкі хронічні та невиліковні захворювання потребує курсу хімічної терапії, страждає на цукровий діабет та є інвалідом другої групи. Крім того, ОСОБА_3 офіційно одружений, має двох дітей, раніше не судимий, має постійне місце проживаня в м. Києві. Ризики, на які вказує прокурор відсутні, оскільки слідство триває давно, всі докази зібрані, ОСОБА_3 від слідства не переховувався, будь-який вплив на свідків чи поетрпілих не вчиняв, докази не знищував, нові злочини, як власне і ті, в яких він підозрюється не вчиняв.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника в повному обсязі, вказав, що стан його здоров"я погіршився, в медичній частині СІЗО йому не можуть надати необхідні для його життя ліки. Крім того, вказав, що у разі призначення справи до розгляду бажає, щоб судовий розгляд здійснювався судом колегіально.
Потерпілий ОСОБА_6 залишив вирішення всіх питань на розсуд суду.
Даний обвинувальний акт підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.
Підстав для закриття чи зупинення провадження у справі на даній стадії немає.
Разом з тим, суддя вважає, що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст.ст. 291, 292 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити, крім іншого, анкетні дані обвинуваченого та формулювання обвинувачення.
Разом з тим, судом в підготовчому судовому засіданні з"ясовано, що орган досудового розслідування, маючи всі необхідні дані та документи, вніс у обвинувальний акт невірні відомості щодо особи та не вніс відомості, які мають істотне значення. Зокрема, невірно вказано дані щодо сімейного стану ОСОБА_3 , наявності у нього дітей та наявності у нього судимості, що відповідно до наданих захисником копій та позиції прокурора в суді, дійсно не відповідає дійсності. Слід вказати, що даний факт має значення, в тому числі для формулювання обвинувачення та кваліфікації дій особи. Крім того, в обвинувальному акті не вказані дані щодо наявності у ОСОБА_3 інвалідності.
Вказане свідчить про неправильність обвинувального акту та повинно бути усунуто органом досудового розслідування в установленому законом порядку.
Слід вказати, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.
Згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений повинні знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінекі проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий суд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яка стосується відповідних фактів, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції).
Як вбачається із обвинувального акту відносно ОСОБА_3 , останній не відповідає вищенаведеним вимогам, оскільки наявне формулювання обвинувачення суперечить юридичній кваліфікації дій особи, що позбавляє можливості сторону захисту належним чином здійснювати свій захист під час судового розгляду та може призвести до скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення у зв'язку із порушенням права на захист обвинуваченого.
Так, при формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України орган досудового розслідування не вказує на кваліфікуючу ознаку - погроза затосування насильства, що не є небезпечним для здоров"я потерпілого, хоча в кваліфікації дій особи така ознака присутня. Натомість при формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України наявна ознака -погроза затосування насильства, що є небезпечним для здоров"я потерпілого, проте при кваліфікації дій за даним епізодом, остання відсутня. Крім того, при формулюванні обвинувачення в усіх епізодах відсутні дані про вартість транспортних засобів, щодо яких було здійснено незаконне посягання ОСОБА_3 (згідно із обвинуваченням), хоча вказані дані є обов"язковими у формулюванні обвинувачення, оскільки впливають на його обсяг і кваліфікацію дій особи.
Крім того, слід вказати, що описуючи погрозу застосування насильством з боку ОСОБА_3 по відношенню до потерпілих орган досудового розслідування не сформулював, в чому саме така погроза проявилась та як була сприйнята потерпілими, хоча вказані обставини також мають істотне значення для обсягу обвинувачення та кваліфікації дій особи.
Відповідно до вимог ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов"язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному.
Разом з тим, як вірно вказав захисник у своєму клопотанні, суду не надано розписку про отримання ОСОБА_3 копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Прокурор в суді вказав, що у нього також відсутній такий документ. Слід вказати, що в ч. 4 ст. 291 КПК України визначений чіткий перелік документів, які надсилаються до суду із обвинувальним актом. Єдиним документом на підтвердження дій, передбачених в ст. 293 КПК України, є розписка. Надання суду інших документів не передбачено законом, а отже заборонено.
Вказане порушення, на думку суду, є істотним та таким, що також перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.
Враховуючи те, що суд вирішив повернути прокурору обвинувальний акт, скарга захисника на дії слідчого і прокурора на даній стадії суд розглянути по суті позбавлений можливості, тому залишає її без задоволення, що не позбавляє сторону захисту права подати її повторно. Проте, суд вважає за доцільне звернути увагу органу досудового розслідування на доводи вказаної скарги, зокрема, на те, що орган досудового розслідування невправі самостійно обмежувати особу у часі при ознайомленні зі справою. Крім того, право на захист, є беззаперечним правом особи, в тому числі із врахуванням вимог ч. 1 ст. 52 КПК України, зокрема, і в момент ознайомлення підозрюваного з матеріалами справи, та не може бути обмежене, в тому числі і наявністю воєнного стану в державі.
Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, два з яких є незакінченими і один - закінченим. За таких обставин, на думку суду, враховуючи, що повідомлена ОСОБА_3 підозра є обґрунтованою, та на сьогодні продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та можливості продовжити вчиняти аналогічні злочини, суд вважає, що продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та необхідним.
Суд вважає за неможливе на даній стадії змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт, оскільки у суду відсутні об"єктивні дані, що останній дійсно проживав у Києві за вказаною в акті адресою та буде проживати там і надалі.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обчислювати з 21.04.2022 року.
Разом з тим, враховуючи дані щодо стану здоров"я ОСОБА_3 , наявності у нього міцних соціальних зв"язків, позицію потерпілого, суд вважає за доцільне визначити останньому розмір застави із врахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, майного та сімейного стану в межах, передбачених законом. Наявність у формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 даних про застосування ним погрози застосування насильства до потерпілих не є перешкодою для суду застосувати заставу, оскільки визначення альтернативного запобіжного заходу в даному випадку є правом суду.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 291, 293, 314 КПК України, суд
ухвалив:
клопотання захисника ОСОБА_5 задоволнити частково.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020100010004295 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, повернути прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, у зв"язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Скаргу захисника залишити без задоволення.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 19.06.2022 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198480 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами:
Отримувач коштів - ТУДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Призначення платежу - застава.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та /або роботи; здати на зберігання прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками; носити електроний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ Київський слідчий ізолятор.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ Київський слідчий ізолятор негайно має здійснити розпорядження про звільнення особи з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити в СІЗО.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1