Справа № 706/960/21
2/706/88/22
21 квітня 2022 року м.Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Орендарчука М.П., за участі секретаря Танькова В.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути із відповідача на його користь 151966.49 грн. з яких матеріальна шкода в сумі 94 878 грн., моральна шкода в сумі 50000 грн. судові витрати в сумі 7088грн.49 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 6 листопада 2020 року близько 21 год.05 хв. на 539 км+700м автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький- Знам'янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа Соул» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «Шевроле Лачеті» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 09.04.2021 року винуватицею ДТП визнано ОСОБА_3 , яка порушила ПДР України п.12.1 та п.12.2.
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а мені заподіяні матеріальні збитки. Розмір заподіяних мені матеріальних збитків складає - 224878 грн.98 коп., що підтверджується звітом 26/11-307 про оцінку автомобіля, проведену ОСОБА_4 суб'єктом оцінюючої діяльності.
Протоколом огляду транспортного засобу від 26.11.2020 року був встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем « Шевроле Лачеті» д.н.з. НОМЕР_2 у результаті ДТП.
На підставі даного протоколу страховою компанією ПрАТ «УПСК» встановлено суму страхового відшкодування та виплачено мені кошти, в рахунок відшкодування заподіяної шкоди, в сумі 130000 грн., що підтверджується банківською квитанцією, копію якої надаю суду.
Але виплачена сума страховою компанією не покриває заподіяної мені матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, яка відповідно до звіту 26/11-307 про оцінку автомобіля розмір матеріального збитку складає 224878 грн.98 коп. На сьогоднішній день невідшкодованими залишилися 94878 грн. Дану суму мені повинна відшкодувати ОСОБА_3 , яка визнана винною у ДТП, але добровільно відшкодувати шкоду ОСОБА_3 не погодилась.
Крім матеріальної шкоди, ОСОБА_3 заподіяла мені і моральну шкоду, оскільки внаслідок ДТП я отримав тілесні ушкодження та тривалий час лікувався, крім того залишився без транспортного засобу, який необхідний мені в роботі, ті душевні страждання які я зазнав, а також враховуючи обставини справи та наслідки, що наступили для мене, з урахуванням моїх моральних страждань я оцінюю моральну шкоду в сумі 50000 грн.
Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 01.11.2022 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
11.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначив, що твердження Позивача відносно обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 листопада 2020 року на а/д Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 539 км. + 700м поблизу с. Розсішки.
У своїй позовній заяві Позивач стверджує, що дорожньо-транспортна пригода 06 листопада 2020 року близько 21 год. 05 хв. на 539 км+700м автодороги Стрий- Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка сталася за участю наших двох автомобілів.
В матеріалах даної справи знаходяться копії документів з адміністративних справ № 706/1267/20, 706/1268/20, 706/1272/20, які розглядалися Христинівським районним судом Черкаської області в межах адміністративного провадження, щодо дорожньо- транспортної пригоди, яка сталася 06 листопада 2020 року на а/д Стрий-Тернопіль- Кропивницький-Знам'янка 539 км. поблизу с. Розсішки, а саме:
Відомості про учасників - де зазначені дані трьох водіїв та зазначено відомості про три транспортні засоби. (надані Позивачем та Відповідачем)
Схема пригоди, яка сталася 06.11.2020р. - де зазначено три транспортні засоби та стоять підписи трьох учасників ДТП. (надана Позивачем та Відповідачем)
Відеозапис отриманий із зовнішньої камери відеоспостереження АЗС «АМІК» - на якому зафіксована дана дорожньо-транспортна пригода за участю трьох автомобілів. (наданий Відповідачем) Фото пошкоджень трьох транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП. (надані Відповідачем)
Відеозапис з місця пригоди, зроблений після ДТП, - де зафіксовані ушкодження отримані автомобілем «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 від контактування з моїм автомобілем та з автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 . (наданий Відповідачем)
Постанова Черкаського апеляційного суду в справі 706/1268/20 - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Христинівського районного суду відносно ОСОБА_5 , який є третім учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 листопада 2020 року на а/д Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 539 км.+700м. (надана Відповідачем)
Всі ці матеріали спростовують твердження Позивача та підтверджують, що дорожньо-транспортна пригода 06 листопада 2020 року на а/д Стрий- Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка 539 км. поблизу с. Розсішки сталася за участю трьох автомобілів.
Щодо твердження Позивача, що всі технічні пошкодження, отримані його автомобілем, виникли внаслідок контактування з моїм автомобілем.
З'ясувавши кількість автомобілів, які є учасниками даної ДТП, треба правильно вияснити - які з вказаних автомобілів контактували між собою та завдали, а відповідно, і зазнали технічних пошкоджень.
Я відповідально заявляю, що автомобіль «КІА SOUL» н.з. НОМЕР_1 , під моїм керуванням, контактував тільки з автомобілем «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням Позивача. В той час коли автомобіль «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням Позивача, крім мого автомобіля, контактував з автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 .
Це також підтверджується відеозаписом отриманим із зовнішньої камери відеоспостереження АЗС «АМІК», на якому зафіксована дана дорожньо-транспортна пригода за участю трьох автомобілів. Даний відеозапис визнається Позивачем, як «належний та допустимий доказ, який підтверджує розташування його транспортного засобу по відношенню до транспортного засобу ОСОБА_5 , перед моментом ДТП, тому відхилення його судом є безпідставним і таким, що не відповідає нормам права» - цитата із Постанови Черкаського апеляційного суду в справі 706/1268/20 - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Христинівського районного суду відносно ОСОБА_5 .
На поставлене мною, в ході судового засідання 11.04.2022 року, питання до Позивача: Чи було контактування його автомобіля з автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 » - спочатку захисник Позивача, а згодом й сам Позивач відповідають категорично: «НІ».
Тоді виникає питання: що спонукало Позивача, за відсутностіконтактування його автомобіля з автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , подати скаргу та в апеляційному суді оскаржувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області відносно ОСОБА_5 , якщо зараз він категорично заперечує факт контактування їх автомобілів? Відповідь очевидна та ґрунтується на доказах наданих мною, та доєднаних до даної справи, а відтак підтверджує факт отримання частини пошкоджень авто Позивача від контактування з автомобілем ОСОБА_5 .
Відповідно частина технічних ушкоджень автомобілю Позивача була заподіяна транспортним засобом «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 .
Те, що відносно ОСОБА_5 провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито не може слугувати доказом того, що його транспортним засобом не було заподіяно технічних ушкоджень автомобілю Позивача, що доводиться змістом судового рішення, а відтак є беззаперечним доказом, що Позивачу завдано матеріальну шкоду автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 .
Зважаючи на вищезазначене я заперечую, що всі технічні пошкодження, отримані автомобілем позивача, виникли від контактування мого транспортного засобу та його, оскільки об'єктивно частина технічних пошкоджень транспортного засобу Позивача виникла від контактування з автомобілем «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 .
Щодо Звіту 26/11-307 про оцінку автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 від 14.12.2020р. наданого Позивачем.
Відповідно до Звіту 26/11-307 про оцінку автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 від 14.12.2020р. оцінка вартості матеріального збитку проводилася 26.11.2020 року, замовником оцінки є ОСОБА_1 на підставі договору укладеного 10.09.2020р.
Яким чином міг бути укладений договір 10.09.2020р., коли дорожньо- транспортна пригода сталася 06 листопада 2020 року?.
Можливо на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 листопада 2020 року, автомобіль «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 , власником якого є Позивач - уже мав якісь технічні пошкодження?
У наявних у справі документах відсутні запрошення зацікавлених сторін на огляд автомобіля, як мене, так і представника моєї страхової компанії. Запрошення на оцінку створюється на підставі вимог п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів: “5.2. У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку”. Отже, саме Позивач, як замовник дослідження - повинен був повідомити мене про дату, місце і час проведення огляду.
Хоча, до матеріалів справи доєднано копію листа №11-03/01 від 11.03.2021р., яким повідомлявся Позивач - ОСОБА_1 та АТ «СГ «ТАС» - страхова компанія, з якою Позивач підписав Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, для участі в огляді мого транспортного засобу, який відбувся 22.03.2021р. о 10:00год.
Також звертаю увагу, що Позивачем у судовому засіданні було оголошено, що участь у огляді приймав представник ПрАТ «УПСК», з якою у мене підписано Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, але у вищевказаному Звіті дана інформація відсутня. Тай Протокол огляду транспортного засобу від 26.11.2020р. містить відомості та підпис лише Позивача - ОСОБА_1 та оцінювача - ОСОБА_4 .
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зважаючи на дані обставини - Звіт 26/11-307 про оцінку автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 від 14.12.2020р., щодо розміру шкоди, наданий Позивачем є недостовірним доказом, оскільки: Розмір шкоди не може перевищувати вартість транспортного засобу. У вказаному висновку не розмежовано, які пошкодження виникли від контактування: мого транспортного засобу з транспортним засобом Позивача та від контактування автомобіля «Мерседес-Бенц Спринтер», н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 з 1. транспортним засобом Позивача. Замовником і єдиним учасником огляду був сам Позивач. Я належним чином не була попереджена про дату, місце та час проведення технічного огляду автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 - чим була позбавлена права прийняти участь в огляді транспортного засобу Позивача.
Відтак, у суду відсутні підстави для прийняття Звіту 26/11-307 про оцінку автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 від 14.12.2020р. - допустимим доказом та я не зобов'язана нести відповідальність за всі пошкодження зазначені у даному звіті.
Щодо звинувачень Позивача, які грунтуються виключно на рішенні Черкаського апеляційного суду в справі 706/1267/20 від 09.04.2021р.
На моє замовлення за матеріалами адміністративної справи Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України була проведена експертиза.
На вирішення даної експертизи, поставлені питання: 1. Невідповідність дій вимогам ПДР України кого з водіїв стали причиною виникнення даного ДТП та пошкоджень ТЗ?
Висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження від 19.03.2021р. № 1008/21-21 (оригінал висновку та матеріали на підставі яких він був зроблений наявні у матеріалах справи), згідно висновків якого:
причиною ДТП є невідповідність дій водія автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , тобто Позивача, вимогам ПДР України і яка встановила, що я не мала технічної можливості уникнути зіткнення, тобто воно відбулось поза моєю волею, внаслідок конкретного випадку, який можливо віднести до дій непереборної сили;
також наголошено, що свідчення водія автомобіля «ШевролеЛачетті» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 про механізм розвитку події даної ДТП є технічно неспроможними і не можуть братися до уваги, так як можуть привести до хибних висновків.
Ст.252 КУпАП визначає методи оцінки доказів: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю», а відтак, не опирається на спеціальні знання в галузі автотехніки, що призвело до хибних висновків.
Моя винуватість встановлена за відсутності офіційно висунутого звинувачення, що є неприпустимим в правовій державі і суперечить практиці ЄСПЛ.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що вона відшкодовується незалежно від вини особи за виключенням випадків, коли особа доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого згідно п. 5 ст. 1187 ЦК України : «5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.»
Оскаржити достовірність рішення Черкаського апеляційного суду в справі 706/1267/20 в рамках провадження в справах про адміністративне правопорушення я позбавлена можливості в силу правового регулювання, однак - це не звільняє обов'язку суд надати оцінку його достовірності при розгляду даної конкретної справи, оскільки в силу закону жоден з доказів не має заздалегідь визначеної сили та не може превалювати над іншими.
При цьому прошу врахувати, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог п.2 ст. 1166 ЦК України має заподіювач шкоди. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний зв'язок цієї протиправності із завданою шкодою.
Тобто, вказана норма не звільняє Позивача від обов'язку доведення моєї вини в ДТП, що сталася.
Усі наведені мною факти, що підтверджені матеріалами справи, свідчать про відсутність моєї вини, що спричинила дану ДТП, а відтак звільняють мене від відшкодування шкоди Позивачу, як матеріальної так і моральної, а відповідно й іншихстягнень заявлених Позивачем.
Враховуючи викладене Рішення Черкаського апеляційного суду в справі 706/1267/20 від 09.04.2021 року не може мати преюдиційного значення, так як для вирішення питання по суті потрібно було до даного процесу залучити третю сторону, а саме водія автомобіля «Мерседес-Бенц Спринтер» н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене вище, прошу приєднати цей письмовий виступ до матеріалів справи,в задоволенні позову відмовити.
18.01.2022 ухвалою суду Христинівського районного суду Черкаської області закрити підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в позові.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з підстав відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
6 листопада 2020 року близько 21 год.05 хв. на 539 км+700м автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький- Знам'янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа Соул» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «Шевроле Лачеті» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Так, згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено судам, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов'язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.
П. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також визначено, що «відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 09.04.2021 року винуватицею ДТП визнано ОСОБА_3 (відповідачку).
Тобто постановою Черкаського апеляційного суду від 09.04.2021 року вирішено питання, що ДТП від 6 листопада 2020 року мало місце за участі позивача та відповідача та дії відповідачки призвели до ДТП, та вчинені саме нею.
Доводи відповідачки на спростування своєї невинуватості не спростовують рішення Черкаського апеляційного суду від 09.04.2021 року.
Окрім того, посилання відповідачки на ті обставини, що учасником ДТП, яка в сталася 6 листопада 2020 року був ще один автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , а тому він також повинен нести відповідальність та відшкодовувати шкоду є безпідставні та не підтвердженні належними та допустими доказами, щодо вини в даній ДТП ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 визнано не винним, що підтверджується постановою Черкаського апеляційного суду від 02.04.2021 року.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Внаслідок ДТП автомобіль позивача - « Шевроле Лачеті» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, на суму - 224878 грн.98 коп., що підтверджується звітом 26/11-307 про оцінку автомобіля, проведену ОСОБА_4 суб'єктом оцінюючої діяльності.
Протоколом огляду транспортного засобу від 26.11.2020 року був встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем « Шевроле Лачеті» д.н.з. НОМЕР_2 у результаті ДТП.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
На підставі даного протоколу страховою компанією ПрАТ «УПСК» встановлено суму страхового відшкодування та виплачено мені кошти, в рахунок відшкодування заподіяної шкоди, в сумі 130000 грн., що підтверджується банківською квитанцією.
За таких обставин позов ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної (майнової) шкоди з відповідачки ОСОБА_3 підлягає до задоволення в розмірі 94878 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частина 1 статті 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.3 ч. 2 вказаної норми моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною 3 вказаної норми встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. (ч. 4 ст. 23 ЦК України)
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 5 ст. 23 ЦК України)
Суд вважає, що пошкодження транспортного засобу, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості ним користуватися, безперечно призвело до порушення його звичного способу життя, для організації якого останній був змушений докладати додаткові зусилля, а також затрачати час для відновлення попереднього стану. Відсутність зі сторони відповідача ОСОБА_3 будь-яких дій спрямованих на відшкодування заподіяної ним шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди, спричиняли йому додаткові моральні страждання. Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн. позивачем не обґрунтовано.
З урахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 5 000 грн., оскільки такий розмір є розумною справедливою компенсацією душевних страждань позивача, спричинених внаслідок пошкодження його майна.
Таким чином позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Позивачем ОСОБА_1 , подано заяву про відшкодування судових витрат, а саме витрат по оплаті за проведення оцінки пошкодженого автомобіля в сумі 2500 грн.; вартості поїздки в м. Вінницю де проводився огляд пошкодженого автомобіля у сумі 944 грн.70 коп., дані витрати підтверджені чеком від 22.03.2021 року та листом від 11.03.2021 року, сплачений судовий збір в розмірі 4518,79 грн. із яких судовий збір за стягнення матеріальної шкоди 2248,79 грн. судовий збір за стягнення моральної шкоди 2270 грн., у позовній заяві позивач просить надлишково сплачений судовий збір за стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1299 грн.
Відповідно до ст. 7 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Встановлено, що ОСОБА_1 , при подачі сплачено судовий збір в розмірі 4518,79 грн. з яких судовий збір за стягнення матеріальної шкоди 2248,79 грн. судовий збір за стягнення моральної шкоди 2270 грн., судом встановлено, що ОСОБА_1 , заявлена сума про стягнення матеріальної шкоди 94878 грн., що складає 948 грн., отже зайво сплачений ним судовий збір становить 1299 грн., який підлягає поверненню. Таким чином судом встановлено сплату судового збору в розмірі 3219,79 грн.
Позивачем понесені витрати на залучення експерта (проведення експертизи) у розмірі 2500 грн., на підтвердження яких долучено Квитанцію до прибуткового касового ордера б-н від 26.10.2020 року, згідно якого за звіт про оцінку автомобіля 26/11-307 сплачено 2500 грн.
При цьому, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (ч.ч. 6,7 ст. 139 ЦПК України).
Такі витрати також підлягають стягненню з відповідачки враховуючи, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Не підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення судових витрат а саме поїздки в м. Вінницю де проводився огляд пошкодженого автомобіля у сумі 944 грн.70 коп., оскільки у відповідності до ст.ч.3 ст. 135 ЦПК України, дані витрати пов'язані саме із розглядом справи, а не підготовкою до розгляду у справі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, всі понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, проведення експертизи, становлять 5719,79 грн., а тому необхідно стягнути судові витрати пропорційно до заявлених та задоволених позовних вимог, виходячи із ціни позову 2220.16 грн., а саме 99878 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 99878 грн. х 3219,79 грн./144848 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП НОМЕР_5 майнову шкоду в розмірі 94878грн., моральну шкоду в розмірі 5000 гривень., а всього 99878 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП НОМЕР_5 судові витрати в сумі 2220.16 грн.
В решті вимог відмовити.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП НОМЕР_5 зайво сплачену суму судового збору у розмірі1299 грн. відповідно до квитанції від 06.09.2021 року.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України ТГ м.Христинівка Черкаської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП НОМЕР_5 зайво сплачену суму судового збору у розмірі 1299 грн. відповідно до квитанції від 06.09.2021 року за справою № 706/960/21.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: М.П. Орендарчук