Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 537/2603/20
Провадження № 1-кп/553/68/2022
Іменем України
21.04.2022 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12019170110000572 відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , яке надійшло на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.08.2020 року про зміну територіальної підсудності, для розгляду по суті.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 продовжений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10.06.2020 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020 року, від 30.09.2020 року, від 29.10.2020 року, від 23.12.2020 року, від 10.02.2021 року, від 31.03.2021 року, від 06.05.2021 року, від 18.06.2021 року, від 21.09.2021 року, від 17.11.2021 року, від 05.01.2022 року та від 01.03.2022 року.
Так, під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 було враховано те, що він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який не працює, відтак не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв'язків, після вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу ухилився від органів досудового розслідування, обізнаний про місце проживання та місце роботи потерпілого, що у своїй сукупності свідчить про високу ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, а також доведеність неможливості застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли; з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку та стану здоров'я, того факту, що ОСОБА_4 до затримання не працював, відтак не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків, ухилився від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим перебував у розшуку, обізнаний про місце проживання потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а також того факту, що він обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, в тому числі злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а один з них передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, усвідомлюючи тяжкість покарання, може здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників процесу у кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Вказав, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, застави, особистої поруки та особистого зобов'язання, до обвинуваченого з урахуванням змісту пред'явленого обвинувачення та даних про особу обвинуваченого не здатне забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили у продовженні тримання під вартою відмовити. Захисник наголосив на недоведеності існування в теперішній час ризиків, запобіганням яким було обґрунтовано застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, та ненаданні прокурором нових доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби, що дозволить йому займатись волонтерською діяльністю і робити свій внесок у захист держави.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, не одружений, за місцем проживання, зазначеним у обвинувальному акті, не проживає, й за повідомленням захисника вказане житло відчужене іншій особі, обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, частина з яких згідно положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а один з них передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, стан здоров'я, репутацію, майновий стан, перебування у розшуку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу, не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих йому діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, наявність у нього міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, про що неодноразово заявляла сторона захисту, об'єктивними доказами не підтверджуються, та, на переконання суду, в будь-якому випадку ці обставини самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, які підтверджені тим фактом, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 оголошувався у розшук у зв'язку з ухиленням від слідства, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , наведені в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання суд враховує наступне.
Так, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
При цьому, Президент України та Генеральний прокурор України у своїх промовах вказували про доцільність вирішення питання про звільнення з-під варти осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що мають значний бойовий досвід з зоні АТО у 2014-2015 роках.
Документи щодо обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджують, що він в 2014 році в районі м. Маріупіль Донецької області з 27.08.2014 року по 04.09.2014 року брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд керується нормами чинного кримінального процесуального законодавства, враховує зокрема положення ст.ст. 176-178 КПК України, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, репутацію , майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Аналіз наявних у розпорядженні суду даних у їх сукупності дає підстави для висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, й свідчить про доцільність продовження застосування до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Даних, які свідчать про зміну та виникнення таких обставин, які істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та можуть бути визнані підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який у виді домашнього арешту, стороною захисту не надано та судом в ході судового засідання не встановлено.
Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, а також зміст пред'явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів без визначення розміру застави у відповідності до положень ст. 183 КК України.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 11 год. 50 хв. 21 квітня 2022 року по 11 год. 50 хв. 19 червня 2022 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1