Справа № 183/1528/22
№ 2-о/183/91/22
21 квітня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Устименко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, -
21 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна (тимчасово окупована територія України) народився ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, а матір'ю є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Російської Федерації.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Сімферополь, Республіка Крим, Російська Федерація про що 25 квітня 2017 року відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , за актовим записом № 1753. Син заявника - ОСОБА_4 народжений у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою Російської Федерації.
Місто Сімферополь Автономної Республіки Крим, як і уся АРК є тимчасово окупованою територією. В зв'язку з тим, що вказана територія тимчасово не підконтрольна Україні внаслідок окупації, заявник не може отримати в органах РАЦС свідоцтво про народження дитини встановленого законодавством України зразка. Заявнику було видано свідоцтво про народження дитини на тимчасово окупованій території України, але відповідно до законодавства України воно є недійсним. У зв'язку з наведеним, заявник змушений звернутися до суду із даною заявою за місцем свого проживання.
Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року у справі відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання заявник не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву підтримав.
Представник заінтересованої особи - Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_1 обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суду подано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 08 лютого 2017 року відділом реєстрації шлюбу м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, у відповідності до якого ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , прізвище після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно - ОСОБА_6 , про що складено відповідний актовий запис № 135 (а.с.8).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , батьками якого є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , видане 25 квітня 2017 року відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим (а.с.6).
Вказаний населений пункт місця народження дитини (м. Сімферополь, Республіка Крим) Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнаний тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суди, розглядаючи справи встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, не ставлять цього питання у залежність від наявності чи відсутності письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану щодо здійснення реєстрації цього факту.
Судом встановлено, що з документів, представлених заявником, вбачається, що свідоцтво про народження видане відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, а згідно з ст. 9 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", такий документ є недійсним і не створює правових наслідків.
Так, ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.
Пунктом 1 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 цього Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Частинами 2, 3, 4 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються не законними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону, у разі порушення його положень державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та керуються нормами міжнародного права з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети.
Частиною 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Суд вважає доведеним те, що встановлення юридичного факту необхідне для реалізації заявником батьківських прав відносно новонародженої дитини, і в іншому, окрім судового, порядку реалізувати вказане право він не має можливості, у зв'язку із чим, оцінюючи в сукупності надані заявником докази, суд вважає за можливе задовольнити заяву та встановити факт народження.
При цьому, суд враховує принцип 3 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, згідно якого дитині повинно належати з її народження право на ім'я та громадянство та статтю 7 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральної Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, відповідно до якої дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 315 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у тому числі, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Так, статтею 317 ЦПК України, визначено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної зави до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи надані заявником докази, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 обґрунтована, в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилається заявник, а тому вимогу про встановлення факту, що заявлена слід задовольнити, встановивши факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Республіки Крим, Україна, що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про народження дитини видане державним органом України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265, 315, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, Україна, у матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки Російської Федерації, та батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Волноваха, Волнаваського району, Донецької області, Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сорока О.В.