Справа № 182/2396/19
Провадження № 1-кп/0182/241/2022
Іменем України
21.04.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаних кримінальних проваджень № 12021040340000189, № 12018040340002900, № 12019040000000415 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 187, ч.1 2 ст. 307, ч.3 ст. 286 КК України, -
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходяться матеріали об'єднаних кримінальних проваджень № 12021040340000189, № 12021040340000189, № 12019040000000415 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 187, ч.1 2 ст. 307, ч.3 ст. 286 КК України, -
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та обґрунтував його тим, що ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу не минули - обвинувачений може переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність та чинити тиск на потерпілих та свідків по провадженню.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що він повинен піклуватись за свою сім'ю, забезпечити їх евакуацію. Він також бажає захищати державу та проходити службу в рядах ВСУ або територіальної оборони., має намір займатись волонтерством.
Захисник адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав його не мотивованим. Захисник зазначив, що дружина обвинуваченого вимушена сама піклуватись про двох неповнолітніх дітей, при цьому одна дитина є інвалідом. Захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 , з метою забезпечення можливості ОСОБА_5 працювати і утримувати сім'ю.
Вислухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.
У п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
За змістом норми ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
ОСОБА_5 обвинувачується в скоєні ряду тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч.1, 2 ст. 307, ч.3 ст. 286 КК України за скоєння яких, у разі визнання вини ОСОБА_5 може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років с конфіскацією майна та позбавленням права керування транспортними засобами до 3 років.
Таке суворе покарання може спонукати ОСОБА_5 переховуватись від суду.
Суворість покарання, при оцінці ризику переховування від суду, узгоджується з позицією ЄСПЛ, зазначеною в рішеннях, викладених у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України», де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Як вбачається з матеріалів об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_5 не працював, а лише мав намір влаштуватись на роботу. Враховуючі репутацію ОСОБА_5 , а саме те, що він ніде не працював, обвинувачується в скоєнні злочинів, пов'язаних з продажем наркотичних засобів, на думку суду, такі дії є основним способом отримання доходу.
Отже, враховуючі що ОСОБА_6 обвинувачується в скоєні кількох, у тому числі і умисних злочинів, в скоєнні злочинів, пов'язаних з незаконним оборотом наркотичних засобів, суд вважає, що існує обґрунтований ризик того, що у разі обрання йому менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній може продовжити вчиняти злочини, аналогічні тим, в скоєнні яких він обвинувачується.
Крім того, по провадженню не допитані потерпілі та свідки. Суд вважає, що обставини скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, а саме вчинення злочину з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, вчинення злочину у відношенні жінки, свідчить про наявність ризику тиску на потерпілу та свідків з метою зміни ними своїх показань.
Таким чином, суд вважає, що ніякий більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити не більш ніж на 2 місяця.
Застава не визначалась в зв'язку з тим що скоєння злочину обвинуваченим пов'язане з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи.
Керуючись ст.331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 з 21.04.2022 року по 21.06.2022 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1