справа № 208/1790/22
№ провадження 3/208/1231/22
Іменем України
15 квітня 2022 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , працює ПАТ «Оріль-Лідер», проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітню дитину: доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 12.05.2008 року Верхньодніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 858479 від 01.04.2022 року, -
встановив:
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 858479 від 01.04.2022 року, вбачається, що 28.02.2022 року об 11:00 годині, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов'язків, у відношенні неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося у самовільному залишенні місця мешкання останньою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винною себе визнала, суду пояснив, що вона вранці пішла на роботу, а коли повернулась, то побачила, що її доньки немає вдома, телефон доньки був вдома, тому зателефонувати їй вона не змогла, тому дочекавшись вечора вона викликала поліцію та повідомила, що дитина зникла. Приблизно о 20.00 год. донька їй зателефонувала та повідомила, що вона знаходить у подруги ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , та у зв'язку з тим, що починається комендантська година залишиться у подруги. Вона відразу повідомила цю інформацію в поліцію, і о 21.10 їй додому працівники поліції привезли доньку.
Вислухавши пояснення особа, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 01.04.2022 р. серії ВАБ № 858479, витяг з реєстрації звернення про зникнення особи від 28.03.2022 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів справи, але не зазначено ким та коли вони були відібрані, пояснення неповнолітньої ОСОБА_2 , які відібрала старший інспектор СЮП ВП Кам'янського РУП Головій Л., без зазначення дати, коли вони були складені, суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколупро адміністративне правопорушення, 28.03.2022 р. об 11-00 год. за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов'язків, у відношенні своїх неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, що проявилось у самовільному залишенні місця мешкання.
Разом з цим, диспозиція ч. 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що норма закону - ч. 1 ст. 184 КУпАП, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила особа норму спеціального закону, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Вчинення діяння за ознаками ч. 1 ст. 184 КУпАП через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід встановити, які саме обов'язки особа, як мати неповнолітньої дитини, не виконала.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважається не будь-яка дія. Невиконанням батьківських обов'язків вважаються конкретні дії, передбачені чинним законодавством, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов'язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з не забезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Правовою підставою для покладання відповідальності на (законних представників), за ч. 1 ст. 184 КУпАП, є наявність ознак та елементу складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками чи іншими особами, які їх замінюють, обов'язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх. З'ясування цих ознак і правильне застосування норми є безумовною вимогою принципів законності й презумпції невинності.
У частині 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 N 3 визначено, що означає "не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя": незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Про вчинення адміністративно правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 254 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 858479, зазначає, що 28.02.2022 року об 11.00 год. ОСОБА_1 ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків у відношенні її неповнолітньої доньки, яке виразилося у тому що її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, самовільно залишила місце мешкання, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, протокол складено 01.04.2022 року (а. с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 858479 від 01.04.2022 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема не зазначає того, які саме батьківські обов'язки, передбачені ч. ч. 1-7 ст. 150 СК України, 28.02.2022 року не виконала ОСОБА_1 ..
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якої сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між особами за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на надані пояснення ОСОБА_1 , яка звернулась саме за допомогою до правоохоронних органів, вона замість допомоги отримала від правоохоронних органів протокол про адміністративне правопорушення та розуміння, що наступного разу при будь-яких протиправних посяганнях відносно неї або її близьких або побоювань чи підозр щодо таких посягань, краще до органів поліції не звертатися задля уникнення якихось проблем. Так зване порушення прав дитини чи неналежне виконання нею батьківських обов'язків не було виявлене жодною службою чи органом. Навпаки, вона мала підозру, що проти її дитини могла бути скоєна протиправна дія з боку третіх осіб, тож, як свідома мати, спробувала законним шляхом протидіяти таким діям як найшвидше і у законний спосіб. Тому її дії свідчать як раз про належне виконання батьківських обов'язків, а саме піклування про безпеку та здоров'я власної дитини.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків є триваючим правопорушенням і в протоколі про адміністративне правопорушення необхідно зазначати період часу, коли особа ухилялася від виконання своїх обов'язків, а також дату, коли правопорушення було виявлене, а не конкретно об 11:00 години 28.02.2022 року, оскільки відсутність тривалості порушення вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, більш того згідно пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витягу з реєстрації зникнення особи, подія відбулася 28 березня 2022 року, натомість в протоколі вказано, що подія відбулась 28.02.2022 року, що не відповідає дійсності. При складанні протоколу відносно ОСОБА_1 не було конкретизовано, у який спосіб вона, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо самовільного залишення місця мешкання неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків вона не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі "Ракевич проти Росії" та п. 109 по справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови"), згідно якого "закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку". В протоколі не визначено, які саме її неправомірні діяння вказують на ухилення від батьківських обов'язків.
Докази, надані на підтвердження її вини у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, витягу з реєстрації звернення про зникнення особи від 28.03.2022 року, письмових пояснень ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів справи, але не зазначено ким та коли вони були відібрані, пояснень неповнолітньої ОСОБА_2 , які відібрала старший інспектор СЮП ВП Кам'янського РУП Головій Л., без зазначення дати, коли вони були складені, викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), n.161, заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".
Доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітньої доньки матеріали справи не містять. Вказана у протоколі подія відбулася не внаслідок її ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків та в інший день, 28.03.2022 року, а не 282.02.2022 року, як зазначено в протоколі.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
При цьому суд зобов'язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97). ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що "…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)" (справи "Малофєєв проти Росії", рішення від 30.05.2013 року та "Карелін проти Росії", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
За викладених обставин, оскільки суть та обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, належно не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, про які зазначено раніше, не доведені, суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 184, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська.
Суддя Івченко Т. П.