Справа № 175/4946/21
Провадження № 2/175/1432/21
05 квітня 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Сайгак А.О.
розглянув в відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління Активами», треті особи: державний виконавець Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Донченко Єлизавета Миколаївна, приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, третіх осіб про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій зазначає, що 27 січня 2020 року третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6246, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління Активами» заборгованості за кредитним договором №010-03547-191213 від 19 грудня 2013 року, укладений з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», в сумі 53 398 грн. 53 коп. та на підставі зазначеного виконавчого напису 12 листопада 2021 року державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Донченко Єлизаветою Миколаївною було відкрито виконавче провадження №67490801, у зв'язку з чим постановами від 17 листопада 2021 року було арештовано майно боржник та звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
З даних постанов вбачається наявність виконавчого напису № 6246 від 27 січня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з нього грошових коштів у сумі 53 398 грн. 53 коп. згідно з кредитним договором №010-03547-191213 від 19 грудня 2013 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» та про що жодного повідомлення ОСОБА_1 не отримував, а отже, відбулось одиночне (сингулярне) правонаступництво.
Про факт існування заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі 53 398 грн. 53 коп. та про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження №67490801 від 12 листопада 2021 року про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління Активами» вищезазначеної заборгованості за укладеним кредитним договором, йому стало відомо в листопаді 2021 року через електронний сервіс «Дія». До цього він по існування будь-якої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» не знав.
Позивач вважає, що виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 6246 від 27 січня 2020 року вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався тільки сумою заборгованості, наданою працівниками ТОВ «Фінансова Компанія «Управління Активами» без надання її математичного обґрунтування, що не може бути доказом безспірності грошових вимог позивача до нього, а отже відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не міг вчинити виконавчий напис, оскільки подані документи не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та відсутні рахунки боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 6246 від 27 січня 2020 про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Управління Активами » в сумі 53 398 грн. 53 коп.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року відкрито спрощене провадження по справі та задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 за ордером про надання правничої допомоги Шашликова Дениса Геннадійовича про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №6246, вчиненого 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревичом О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління Активами» заборгованості в розмірі 53 398 грн. 53 коп. по виконавчому провадженню №67490801, яке здійснюється державним виконавцем Слобожанського відділу Державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Донченко Є.М.
Адвокат позивача ОСОБА_1 за свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Шашликов Денис Геннадійович, 22 лютого 2022 року через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягав та просив їх задовольнити (а.с.105).
Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління Активами» в особі директора Велікданова К.С. 21 лютого 2022 року надали до канцелярії суду заяву, згідно з якою позовні вимоги ОСОБА_1 визнали (а.с.80). Крім того, надали клопотання, згідно з яким просили суд про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 3 500 грн. до 1907 грн. (а.с.78-79).
Третя особа Державний виконавець Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Донченко Єлизавета Миколаївна у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується судовими повістками, заяви про розгляд справи за її відсутністю та письмових пояснень на позов до суду не подала.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що судовими повістками (а.с.70-73) та рекомендованим повідомленням яке повернулося до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.76), заяви про розгляд справи за його відсутністю та письмових пояснень на позов до суду не подавав.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Аналогічна норма закріплена і у п.3.1, 3.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Встановлено, що 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревич О.М. вчинено оскаржуваний виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» грошових коштів за Кредитним договором № №010-03547-191213 від 19 грудня 2013 року заборгованість у розмірі 53 398 грн. 53 коп.
12 листопада 2021 року державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро) Донченко Є.М., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67490801, 17 листопада 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанову про арешт майна боржника Дізнавшись про виконавчий напис, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2019 року у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31 січня 2018 року у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св 18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові №569/8884/17 від 14.08.2019 вказав, що для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.
Суду не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» подало нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи, які підтверджують безспірність вимог боржника, а нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, врахував та належним чином перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_9 (ОСОБА_10) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При розгляді даного спору, суд також враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів , в частині, зокрема, п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 .
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревич О.М. у виконавчому написі від 27 січня 2020 року № 6246 послався на пункт постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, який був не чинним на момент вчинення виконавчого напису.
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ«Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 січня 2020 тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов, вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. 1
Аналогічна позиція закріплена в постанові ВС від 15 квітня 2020 року № 158/2157/17.
Оскільки виконавчий напис №6246 виданий 27 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості в сумі 53 398 грн. 53 коп. за кредитним договором №010-03547-191213 від 19 грудня 2013 року у безспірному порядку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, ОСОБА_1 обґрунтованість та безспірність заборгованості по цьому кредитному договору заперечує, відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81, ст.83 ЦПК України доказів протилежного відповідач та треті особи суду не надали, а навпаки відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» визнало позовні вимоги позивача ОСОБА_1 то виконавчий напис №6246 від 27 січня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовичича про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» за кредитним договором №010-03547-191213 від 19 грудня 2013 року, виконанню не підлягає.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ні сторін по справі, ні інших осіб, а тому із зазначених підстав позов підлягає повному задоволенню.
З урахуванням положення ст.141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті ним судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в розмірі 908 грн. 00 коп. Також за подання заяви про забезпечення позову на користь позивача з відповідача стягнуто 454 грн.
Крім того, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Управління Активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Шашликов та партнери» в особі бюро адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 500 грн., які підтверджені Актом про надання правничої допомоги від 23 листопада 2021 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», треті особи: державний виконавець Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Донченко Єлизавета Миколаївна, приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6246, вчинений 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (ЄДРПОУ 35017877), заборгованості в сумі 55 398 грн. 53 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Управління Активами» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП: НОМЕР_1 , сплачений ним судовий збір при поданні позову у сумі 908 грн. 00 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 454 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Управління Активами» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП: НОМЕР_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Озерянська Ж.М.