Головуючий у І інстанції Захарчук С.С.
Провадження № 22-ц/824/2318/2022 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
15 квітня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з даним позовом та просив про його задоволення, посилаючись на те, що 23 серпня 2019 року о 12 год. 50 хв. по вулиці Костянтинівська, 11 у м. Києві за участі та з вини водія трамвая КП «Київпастранс» №5828 відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю, за кермом якого перебував позивач, були нанесені механічні пошкодження та завдано майнової шкоди.
Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року винуватим у ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль, яким керував позивач, є третя особа ОСОБА_3 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем КП «Київпастранс».
Власником пошкодженого автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , є третя особа ОСОБА_2 .
Для визначення розміру матеріального збитку власником автомобіля ОСОБА_2 було укладено договір №7638 про проведення експертної оцінки від 28.08.2019 року з ФОП ОСОБА_4 .
Згідно висновку експертного дослідження №7638 від 30.08.2019 року матеріальний збиток, завданий внаслідок пошкодження автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 у результаті ДТП складає 142 450,12 грн.
Оскільки майнової шкоди автомобілю позивача завдано третьою особою, яка на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 142 450 грн. 12 коп. та понесені по справі судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 424 грн. 50 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 900 грн. 00 коп. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 800 грн. 00 коп.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 142 450 грн. 12 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 1 424 грн. 50 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 142 450 грн. 12 коп. матеріальної шкоди, відповідач КП «Київпастранс» подав на рішення апеляційну скаргу, у якій посилався на те, що рішення у цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки судом допущено помилку при визначенні розміру матеріальної шкоди. Зокрема, підлягає відшкодуванню лише дійсно завдана шкода, що виключає можливість покладення на заподіювача шкоди обов'язку по відшкодуванню незавданої ним шкоди (необґрунтоване збільшення відповідальності) або у розмірі, що перевищує розмір дійсно завданої шкоди. Крім того, згідно звіту №7638 від 30.08.2019 року, долученого позивачем, ринкова вартість транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП становила 142 450,12 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу становить 0,7, тому вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу становить 101 452,59 грн., що, на думку апелянта, і підлягає стягненню на користь позивача.
Враховуючи викладене, відповідач у апеляційній скарзі просив суд рішення в частині стягнення на користь позивача 142 450,12 грн. матеріального відшкодування - скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 101 452,59 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Насурлаєва К.Е. проти задоволення скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (142 450 грн. 12 коп.), апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2019 року о 12 год. 50 хв. по вул. Костянтинівській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобілів: «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 , та трамвая, б.н. НОМЕР_4 (том 1, а.с.55-56).
Відповідно до постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 (том 1, а.с.55-56).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 (том 1, а.с.59-60).
Згідно зі звітом № 7638 про визначення вартості матеріального збитку від 30.08.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 142 450 грн. 12 коп. (том 1, а.с.7-50).
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , вина якого у ДТП встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, під час ДТП перебував у трудових відносинах з КП «Київпастранс» та керував трамваєм, який перебуває на балансі підприємства.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення матеріального відшкодування у розмірі 142 450 грн. 12 коп., суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Речовими правами на чуже майно є право володіння; право користування (сервітут) (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України).
Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Виходячи з норм зазначених статей ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються на осіб, які не є власниками, але володіють майном на відповідній правовій підставі.
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 № 1306 передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Таким чином, в силу норм ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України та п. 2.2. Правил, ОСОБА_1 є законним користувачем автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , тому правильним є висновок суду про те, що він має право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, яким він користується на законних підставах.
Згідно з вимогами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
При цьому, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Позивачем ОСОБА_1 суду надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують факт завдання шкоди автомобілю, яким він користується на законних підставах, винними діями ОСОБА_3 , який на час завдання шкоди перебував у трудових відносинах з КП «Київпастранс» та керував належним останньому транспортним засобом.
Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав до задоволення позову та стягнення завданої позивачу шкоди з відповідача. При цьому, розмір матеріального відшкодування - 142 450 грн. 12 коп., обґрунтовано визначений судом на підставі звіту № 7638 про визначення вартості матеріального збитку від 30.08.2019 року, наданого позивачем та неспростованого відповідачем.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача завданого йому матеріального збитку.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом неправильно визначений розмір матеріальної шкоди, колегією суддів відхиляються, оскільки цей розмір суд визначив на підставі звіту, наданого позивачем, який є належним та допустимим доказом. У даному звіті експертом сформульовано чіткий висновок про те, що розмір завданого матеріального збитку становить 142 450 грн. 12 коп. і, зважаючи на те, що цей висновок відповідачем спростований не був, незгода останнього з розміром матеріального відшкодування є лише спробою ухилитися від юридичної відповідальності за завдані позивачу збитки.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин та встановлених судом обставин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: