Справа № 761/25760/20
Апеляційне провадження №22-ц/824/592/2022
17 лютого 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю двоюрідного брата,
В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю двоюрідного брата.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 квітня 2014 року листом № 391 АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернувся до КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» з проханням виконати основну технічну інвентаризацію з виготовленням поверхових планів підвалу, 2-25 поверхів, технічного поверху та надати довідку по 25-ти поверховому житловому будинку №1 (17-1), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ігоря Сікорського. 4-В (будівництво будинків і споруд дипломатичного представництва, житлового комплексу для дипломатів та адміністративного будинку ГДІП з підземним паркінгом по вул. Сікорського. 4-6 ). Після розгляду вищезазначеного листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» оформило замовлення і передало його для виконання ОСОБА_2 , який обіймав посаду інженера першої категорії з інвентаризації нерухомого майна відділу технічної інвентаризації та контролю КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», проведення технічної інвентаризації було призначено на ІНФОРМАЦІЯ_3.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ. вул. Ігоря Сікорського, 4-В , під час виконання своїх службових обов'язків загинув ОСОБА_2 , який був двоюрідним братом ОСОБА_1
21 травня 2014 року у зв'язку із смертю потерпілого, яка відповідно до довідки про причину смерті № 1572 від 21.05.2014 року настала від ушкоджень внаслідок падіння з висоти, відділом реєстрації смерті в м. Києві видане свідоцтво про смерть потерпілого (серія НОМЕР_1 ). В процесі проведення розслідування нещасного випадку комісія прийшла до обґрунтованого висновку, що нещасний випадок потерпілим визнаний таким, що пов'язаний виробництвом згідно п.15 підпунктами 1,2 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року за №1232. Як вбачається з матеріалів проведеного розслідування та зафіксовано в актах основною причиною настання нещасного випадку стало перебування ОСОБА_2 біля неогородженого або незакритого суцільним настілом технологічного отвору в перекритті (вентиляційного каналу видалення вуглекислого газу (СО) з приміщень підземного паркінгу).
Позивач зазначає, що АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в порушення норм законодавства України щодо охорони праці допустив: а) перебування ОСОБА_2 біля неогородженого або незакритого суцільним настилом технологічного отвору в перекритті (вентиляційного каналу видалення вуглекислого газу (СО) з приміщень підземного паркінгу), чим по рушив п. 6.2.2. ДБН АЗ.2- .2.2009 «ССБГ1. б) відсутність освітлення в місці виконання робіт ОСОБА_2 , чим порушив п.п. 4.22, 4.27, 6.2.9, 6.2.19 ДБН. В свою чергу, КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» в порушення норм законодавства України щодо охорони праці допустив: а) допуск ОСОБА_2 до виконання робіт без проведення інструктажу з питань охорони праці, чим порушив п.п. 4.22, 4.27 ДБН. Порушення допущенні відповідачами перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_2 .
На момент настання смерті на утриманні у потерпілого перебувала його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, інвалід 1 групи, яка потребувала постійного стороннього догляду. Оскільки потерпілий був єдиним близьким родичем ОСОБА_3 , то після його смерті обов'язок по догляду за його матір'ю взяв на себе позивач ОСОБА_1 рідний племінник ОСОБА_3 , який мав теплі родинні стосунку як з тіткою, так і з потерпілим ОСОБА_2 , своїм двоюрідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати потерпілого ОСОБА_3 померла.
У зв'язку із характером і глибиною душевних, емоційних, моральних та соціальних страждань, яких зазнав, зазнає і ніколи не перестане зазнавати позивач, характером протиправних дій, а саме кричущою халатністю та непрофесіоналізмом працівників та керівництва відповідачів, з урахуванням наведених вище обставин, а також принципів розумності і справедливості, позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду у 6000000,00 грн., яку просить суд стягнути солідарно з відповідачів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
05 січня 2022 року до Київського апеляційного суду від акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджуючись із викладеними у апеляційній скарзі доводами, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
21 січня 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від імені Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. При цьому, відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 6 цього Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відзив до апеляційного суду направлено від імені Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», при цьому вказаний документ не містив жодного цифрового підпису, у зв'язку з чим автора даного відзиву не може бути ідентифіковано, а сам відзив не може бути прийнятий судом.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення огляду на наступне:
В ході розгляду справи судом встановлено, що 15 квітня 2014 року листом № 391 АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернулося до КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» з проханням виконати основну технічну інвентаризацію з виготовленням поверхових планів підвалу, 2-25 поверхів, технічного поверху та надати довідку по 25-ти поверховому житловому будинку №1 (17-1) який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ігоря Сікорського. 4-В (будівництво будинків і споруд дипломатичного представництва, житлового комплексу для дипломатів та адміністративного будинку ГДІП з підземним паркінгом по вул. Сікорського. 4-6 ). Після розгляду вищезазначеного листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» оформило замовлення і передало його для виконання ОСОБА_2 , який обіймав посаду інженера першої категорії з інвентаризації нерухомого майна відділу технічної інвентаризації та контролю КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», проведення технічної інвентаризації було призначено на 20 травня 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ. вул. Ігоря Сікорського, 4-В , під час виконання своїх службових обов'язків загинув ОСОБА_2 , який був двоюрідним братом ОСОБА_1
21 травня 2014 року у зв'язку із смертю потерпілого, яка відповідно до довідки про причину смерті № 1572 від 21.05.2014 року настала від ушкоджень внаслідок падіння з висоти, відділом реєстрації смерті в м. Києві видане свідоцтво про смерть потерпілого серія НОМЕР_1 .
21 травня 2014 року наказом №76-Р Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київської області та м. Києві була утворена комісія щодо спеціального розслідування даного нещасного випадку. В ході розслідування нещасного випадку, комісією був складений акт № 1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 об 11 год. 15 хв. на КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкт нерухомого майна» код ЄДРПОУ 033359836 за формою Н-5. В процесі проведення розслідування нещасного випадку комісія прийшла до обґрунтованого висновку, що нещасний випадок потерпілим визнаний таким, що пов'язаний виробництвом згідно п.15 підпунктами 1, 2 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року за №1232. Як вбачається з матеріалів проведеного розслідування та зафіксовано в актах основною причиною настання нещасного випадку стала: перебування ОСОБА_2 біля неогородженого або незакритого суцільним настілом технологічного отвору в перекритті (вентиляційного каналу видалення вуглекислого газу (СО) з приміщень підземного паркінгу).
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт наводить доводи, які фактичною є його формальною незгодою із висновком суду першої інстанції, без належного обгрунтування їх невідповідності. З такою позицією апелянта апеляційний суд не може погодитись.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків на підставі частини 1 статті 1172 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначення поняття близьких родичів відображено у положенні різноманітних нормативно-правових актів, зокрема в ст. 36 ЦПК України близьким родичем є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до якого близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, цивільним законодавством встановлено спеціальну норму, якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, що заподіяна смертю фізичної особи, якою, зокрема, визначено коло осіб, які мають право на відшкодування такої моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦПК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
При цьому, перелік осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи чітко врегульовано вищевказаною нормою. Разом з тим, двоюрідний брат не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 1168 ЦК України.
З огляду на вищевказане, позивач не відноситься до кола осіб, на яких розповсюджується право на відшкодування моральної шкоди у розумінні ст. 1168 ЦК України.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній собі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою, чого в даному випадку зроблено не було.
Судом встановлено, що позивач не є близьким родичем померлої особи. Апелянт жодним належним чином не довів ні факту проживання однією сім'єю з померлим, ні факту спричинення йому моральної шкоди. За таких умов, підстав для відшкодування моральної шкоди у даному випадку на вимогу позивача відсутня.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Апелянтом не було належним чином доведено свої апеляційній вимоги, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько