про відмову у відкритті касаційного провадження
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа №460/724/21
провадження № К/990/8428/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А. А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №460/724/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у проведенні нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.07.2002;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.07.2002;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу за період з 01.01.2006 по 30.10.2008 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в передбаченому законом розмірі: як інваліду III групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2006 по 30.10.2008 пенсію по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком щомісячно;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду II групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, починаючи з 31.10.2008;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з 31.10.2008.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2021, яка була залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій, в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову відповідача у проведенні нарахування та виплати: підвищення до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.07.2002 по 31.07.2020; пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в передбаченому законом розмірі: як інваліду III групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, за період з 01.01.2006 по 30.10.2008; як інваліду II групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, з 31.10.2008 по 31.07.2020, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу: підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.07.2002 по 31.07.2020; пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком щомісячно, за період з 01.01.2006 по 30.10.2008; пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з 31.10.2008 по 31.07.2020 - залишено без розгляду, оскільки позивачем було порушено строк звернення до адміністративного суду з таким позовом, а зазначені причини на які посилався позивач, мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, не були поважними та не можуть бути підставою для її задоволення.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, справу №460/724/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суд касаційної інстанції зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вже викладали висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №460/724/21.
Ухвалюючи, зокрема, постанову від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, Верховний Суд дійшов таких висновків про застосування норм права у спірних правовідносинах:
"1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що залишаючи позов без розгляду в частині, судами попередніх інстанцій порушено статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та норми процесуального права - частину третю статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у справах №815/1226/18, №480/1704/19, №580/4550/20, №623/2842/17, в яких Суд дійшов висновку щодо відсутності строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Втім колегією суддів встановлено, що судові рішення у справі №460/724/21 постановлено з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, а також правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.
Керуючись положеннями пункту 6 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №460/724/21.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб