20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 320/6862/19
адміністративне провадження № К/9901/15046/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 (головуючий суддя: Панченко Н.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №320/6862/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУПФУ у Київській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову пенсійного органу в перерахунку пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії позивачу з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5*4173,00=20865,00 грн.), у відповідності до положення частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №796-XII.
Відповідно до інформації, зазначеній у трудовій книжці, позивач з 25.08.1970 по 19.03.1999 працював водієм у Фастівському АТП.
Згідно із наказом по Фастівському автотранспортному підприємству 31016 Київського обласного управління автотранспорту від 12.08.1986 № 160, позивач був відкомандирований в Зелений Мис терміном на 17 днів з 12.08.1986 по 28.08.1986. Також відповідно до наказу від 30.09.1986 № 189 позивач був відкомандирований в смт. Поліське строком на 10 днів у період з 01.10.1986 по 10.10.1986 для ліквідації аварії на ЧАЕС.
Відповідно до інформації, зазначеній у експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 512-2062 від 12.03.1999 позивач має захворювання у пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці серії КИО-1 №098535, позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 80.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 1), що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії серія НОМЕР_1 .
Також позивач має статус інваліда війни другої групи (посвідчення серії НОМЕР_2 ), що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
У траві 2019 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-XII та з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).
Листом від 14.06.2019 №148/І-01 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, передбаченої частиною третьою статті 59 Закону №796-XII.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будучи призваним до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони та отримавши у зв'язку із цим інвалідність, він належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону №796-XII та яким, на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Стверджує, що під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов'язаного та перебував на військовому обліку.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону №796-ХІІ передбачений тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження військової служби. Доказів залучення позивача до робіт по ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження військової служби не надано.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ, оскільки ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження ним військової служби. Суди попередніх інстанцій констатували, що наявність статусу військовозобов'язаного та перебування позивача на військовому обліку не прирівнює його до військовослужбовця. Водночас інформація про проходження позивачем військової служби чи призив на військові збори у періоди його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у військовому квитку відсутня. Згідно із відомостями, зазначеними у військовому квитку, позивач проходив військову строкову службу з 23.06.1966 по 25.12.1968. Звільнений у запас 25.12.1968. Натомість позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Фастівського автотранспортного підприємства 31016 Київського обласного управління автотранспорту.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Скаржник наполягає на тому, що був призваним до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у статусі військовозобов'язаного у зв'язку із чим він належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 №796-ХІІ та яким, на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Зазначає, що у суді апеляційної інстанції існує неоднаковий підхід щодо вирішення цієї категорії справ. Також позивач вказує про те, що при вирішенні цієї справи судами не була взята до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.09.2018 у справі №211/121/17-а.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Так, Закон №796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки "*" до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Так, статтею 59 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01.10.2017, було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже частиною третьою статті 59 Закону, у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
З 01 жовтня 2017 року редакція частини статті 59 Закону № 796-XII була змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) та з того часу регулювала, що «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Отже Законом №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а також змінена підстава обрахунку: замість «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження» на «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, врегульований Порядком №1210.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 були внесені зміни до Порядку № 1210, згідно з якими цей Порядок доповнювався пунктом 91 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 наголосив, що запровадження Законом № 2148-VIII змінених умов та порядку обчислення пенсії по інвалідності для такої категорії осіб, як військовослужбовців дійсної строкової служби, передбачених частиною третьою статті 59 Закону №796-XII, призвели до дискримінації рівнів соціального захисту різних категорій військовослужбовців. Для усунення цієї дискримінації КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Суд наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків з конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України відзначив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону №796-XII та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим, порівняно з іншими категоріями військовослужбовців, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Також Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
На переконання Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Згідно із частиною другою статті 152 Конституцій України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже після 25 квітня 2019 року чинним є положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Відтак суди попередніх інстанцій правильно визнали, що фактично внаслідок негативного правотворення після Рішення Конституційного Суду України положення частини третьої статті 59 Закону 796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, а і інших категорій військовослужбовців.
Водночас, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі №1-р (ІІ)/2019 незмінною залишилася та умова, що особи під час участі у ліквідації наслідків ЧАЕС, внаслідок чого отримали інвалідність, повинні були перебувати на службі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в АТП 31016, де у період з 25.08.1970 по 19.03.1999 позивач працював водієм, було створено формування цивільної оборони, з призначенням евакоперевезення.
Згідно із наказом по Фастівському автотранспортному підприємству 31016 Київського обласного управління автотранспорту від 12.08.1986 № 160, позивач був відкомандирований в Зелений Мис терміном на 17 днів з 12.08.1986 по 28.08.1986. Також відповідно до наказу від 30.09.1986 № 189 позивач був відкомандирований в смт. Поліське строком на 10 днів у період з 01.10.1986 по 10.10.1986 для ліквідації аварії на ЧАЕС.
За інформацією, зазначеною у довідці ВАТ "Фастів-АВТО" від 13.02.2008 №40, підтверджено, що Фастівське АТП 31016 відповідно до розпорядження начальника ЦО Київської області від 26.04.1986 № 01, від 02.05.1986 № 9 та від 03.05.1986 № 16 було залучено до проведення евакуаційних заходів із населених пунктів Чорнобильського району в тому числі міста Прип'ять та Чорнобиль. Зазначена довідка видана на підставі архівних розпоряджень начальника цивільної оборони Київської області - голови Київського облвиконкому.
Таким чином суди встановили, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
Так, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Таким чином, залучення особи під час ліквідації наслідків ЧАЕС до формувань Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізованих, не свідчить про проходження особою військової служби у цей період.
Судами попередній інстанцій обґрунтовано відхилені посилання позивача про те, що під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС останній перебував у статусі військовозобов'язаного, оскільки такі доводи документально не підтверджені. Так, у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданому 20.06.1966, міститься інформація про те, що ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у період з 23.06.1966 по 25.12.1968. Звільнений у запас 25.12.1968. Інформація про проходження позивачем військової служби чи призив на військові збори у періоди його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у військовому квитку відсутня.
Та обставина, що позивачу видано посвідчення інваліда війни також не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про те, що інвалідність позивача не пов'язана із проходженням служби.
Так, статус інваліда війни встановлений позивачу на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно із яким, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Водночас вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони цей Закон не містить.
Одночасно Верховний Суд жодним чином не заперечує однакову шкідливу дію на здоров'я різної категорії осіб, які в межах тридцятикілометрової зони брали участь у ліквідації наслідків аварії та пережили більш-менш однакову травмувальну дію радіації на їхнє здоров'я.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.
Правова позиція щодо застування норм права у аналогічних правовідносинах узгоджується із встановленою Верховним Судом практикою, викладеною, зокрема, у постановах від 28.05.2021 у справі №320/7028/19, від 03.06.2021 у справі №320/4932/19 та від 28.10.2021 у справі №320/5267/19.
Одночасно колегія суддів вважає хибними посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2018 у справі №211/121/17-а, оскільки правовідносини у цій справі (№320/6862/19) та у справі №211/121/17-а склалися за різних фактичних обставин. У справі на яку посилається скаржник, померлий чоловік позивачки мав статус військовозобов'язаного, призваного на військові збори, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Предметом спору у справі №211/121/17-а було право позивачки на призначення дострокової пенсії на підставі абзацу шостого пункту 3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №320/6862/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа