Іменем України
19 квітня 2022 року
м. Київ
справа №729/388/17
адміністративне провадження № К/9901/3003/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13.09.2017 (суддя Бойко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.)
у справі № 729/388/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення від 24.03.2017 № 26 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії;
- зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.
2. Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позов задоволено частково:
- визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 24.03.2017 №26, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.2013 №975;
- в решті позовних вимог відмовлено.
3. 01.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нову постанову про направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 касаційну скаргу залишено без руху.
5. У зв'язку з припиненням цього суду, справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з 29.09.1983 по 31.01.1986, в тому числі в Афганістані з 24.12.1983 по 31.01.1986.
8. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07.05.2014 № 1259, підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
9. Як вбачається із довідки до акту огляду МСЕК від 27.05.2014 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 14.05.2014. Причиною інвалідності зазначено поранення, МВТ, контузія головного мозку, пов'язане з участю в бойових діях і перебуванням на території іншої держави.
10. За даними довідки до акту огляду МСЕК від 02.06.2015 за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2015. Причиною інвалідності зазначено поранення, МВТ, контузія головного мозку, пов'язане з участю в бойових діях і перебуванням на території іншої держави.
11. 08.02.2016 позивач подав до Бобровицького військового комісаріату заяву та документи, необхідні для отримання одноразової грошової допомоги.
12. 09.02.2016 Чернігівський обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача на одержання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільнених з військової служби (зборів, резерву).
13. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 № 36, комісія дійшла висновку про необхідність їх повернення на доопрацювання.
14. Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, визнано неправомірними дії щодо повернення на доопрацювання заяви, скасовано відповідний протокол та зобов'язано МО України розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.
15. 27.03.2017 на виконання постанови суду Міністерством оборони України була повторно розглянута заява позивача та затверджено протокол від 24.03.2017 № 26 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із неподанням документу, що свідчить про обставини поранення.
16. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
17. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Також зазначав про неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав ненадання довідки про причину і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки така до 2008 року не була передбачена та не видавалася.
18. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення свідчить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії МО України.
Протокол Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1259 від 07.05.2014 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. При цьому, із витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також за висновком суду першої інстанції, відсутні підстави для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Тому вимогу про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід залишити без задоволення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
21. Скаржник зазначає, що позивачем не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідач також зауважує, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення за відповідною формою.
Приписи пункту 70 «Положення про медичний огляд у збройних силах СРСР», введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03.09.1973 № 185, також передбачали надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтвердити дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.
Таким чином, законодавчо було визначено форму документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) як у радянські часи так і на даний час.
Крім того, дана справа повинна була розглядатися в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, оскільки відповідачем по даній справі виступає центральний орган виконавчої влади - Міністерство оборони України.
22. 30.01.2018 позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Позивач посилається також на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15.11.2016 у справі № 729/805/16-а, яка набрала законної сили та в якій вже було зазначено, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки позивач надав усі документи до уповноваженого органу Міністерства оброни, які той направив розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно пункту 11 Порядку №975.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
24. У касаційній скарзі відповідач заперечує проти наявності правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ним не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
25. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
26. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 21.08.2018 у справі №295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі №822/3005/17, від 11.12.2018 у справі №740/1538/17, від 29.01.2019 у справі №293/342/17, та сформулював наступний правовий висновок:
“документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування”.
27. У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
28. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
29. Застосовуючи цей висновок у контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 07.05.2014 №1259, вказує лише на характер тілесних ушкоджень і не містить відомостей про обставини поранення позивача.
30. Висновки спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1984 році.
31. Зі змісту витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 07.05.2014 №1259 вбачається, що він постановлений на підставі висновку спеціаліста судово-медичної експертизи № 847/Ж від 06.05.2014, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.
32. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), а тому Міністерство оборони України обґрунтовано відмовило позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
33. Крім того, Суд вважає безпідставними посилання позивача на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 729/805/16-а, оскільки вказаними рішеннями надано оцінку протиправності дій відповідача щодо повернення документів позивача на доопрацювання та зобов'язано повторно розглянути заяву.
34. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.
35. Стосовно предметної підсудності справи Суд зазначає, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач, відноситься до соціальних виплат, а тому спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 592/3134/17.
37. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
38. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
39. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 729/388/17 скасувати.
Ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб