13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3772/20 пров. № А/857/18822/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року (суддя - Сасевич О.М., час ухвалення - 15:40 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 17.08.2021),
в адміністративній справі №380/3772/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби,
про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №99-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 року №177-о “Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС”; 3) поновити на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 ; 4) стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.04.2020 року по момент винесення рішення судом.
Відповідачі у справі Львівська митниця ДФС та Галицька митниця Держмитслужби в суді першої інстанції позовних вимог не визнали, подали свої відзиви на позовну заяву, у яких заперечили щодо обґрунтованості позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №99-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 року №177-о “Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС”. Поновлено на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 . Стягнуто із Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 170542,15 грн.. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць - у розмірі 10959,61 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Галицька митниця Держмитслужби та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт Галицька митниця Держмитслужби зазначає, що постановою КМ України від 02.10.2019р. №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Згідно пункту 1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. В подальшому, наказом ДФС України від 24.03.2020 року №14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», внесено зміни до наказу від 25.11.2019 №30-рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу. Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України від 10.12.2015 року №889-VІІ «Про державну службу» та п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу також значився позивач. 10.03.2020 року позивача було попереджено про наступне вивільнення, що не заперечується позивачем. Спірним наказом Львівської митниці ДФС №99-о від 13.04.2020 р. відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, ОСОБА_1 було звільнено з 15.04.2020 із займаної посади - заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС. 15.04.2020 р. наказом Львівської митниці ДФС №177-0 «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС» було внесено зміни до наказу Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №99-о «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині дати звільнення, змінивши її на перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .. Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №253-о від 27.04.2020 року датою звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС є 27.04.2020 року. Вважає апелянт, що оскаржені накази відповідають вимогам Типової інструкції з діловодства, яка встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі. Отже, отримавши попередження про наступне вивільнення та в подальшому наказ про звільнення, жодного стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення у позивача не було. Твердить апелянт, що реорганізація Львівської митниці ДФС відбулась згідно постанови КМ України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Підставою припинення з позивачем державної служби у Львівській митниці ДФС є п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», за ініціативою суб'єкта призначення. Оскільки позивач перебував на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС, на нього поширюються норми спеціального законодавства - Митного кодексу України та Закону України «Про Державну службу». Норми Кодексу Законів України про працю України поширюються на позивача лише у частині відносин, не врегульованих цим Законом. З часу отримання позивачем попередження про наступне вивільнення розпочалися правовідносини по припиненню державної служби і до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України від 14.01.2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи». У даному випадку, вручення попередження про наступне вивільнення є подією, фактом, на момент вчинення яких застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому наголошує скаржник, що звільнення позивача відбулося відповідно до норм Закону України «Про державну службу», в редакції Закону України від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020. Вважає скаржник, що наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №99-о «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий відповідно до норм діючого законодавства про державну службу, без порушення прав через невиконання обов'язку про працевлаштування, оскільки відповідно до внесених законодавчих змін на митницю не покладено обов'язку працевлаштовувати (пропонувати іншу роботу) чи враховувати її переважне право на залишення на роботі. Строк попередження Львівською митницею дотриманий. Не погодився також скаржник із проведеним судом розрахунком середнього заробітку позивача для встановлення розміру виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у випадку задоволення позову. Також скаржник вказує, що позивачем надмірно сплачено судовий збір, сума якого не підлягає стягненню із відповідача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт Галицька митниця Держмитслужби просить оскаржене рішення суду від 09.08.2021 року скасувати та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, з врахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах з 1993 року на різних посадах та перед звільненням згідно наказом Львівської митниці ДФС “Про переведення ОСОБА_1 ” від 13.01.2017 року №27-о (а.с. 127 т.1) позивач обіймав посаду заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС, що також підтверджується відомостями трудової книжки (а.с. 19-27 т.1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС” розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (а.с. 31-34 т.1).
Наказом ДФС України від 24.03.2020 року №14-рг було внесено зміни до п.4 наказу від 25.11.2019 року №30-рг і замінено слова “три місяці” на “шість місяців” (а.с. 39 т.1).
В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Питання Державної митної служби” від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України”, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019 року.
Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 “Про попередження про наступне вивільнення”, яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ “Про державну службу” згідно зі списком, в який був включений позивач (а.с. 40-55 т.1).
Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований (а.с. 149 т.3).
Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 “Про попередження про наступне вивільнення” (а.с. 132 т.1) наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VІІ та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу про попередження про наступне вивільнення під пунктом 120 зазначений позивач (а.с. 133-139 т.1).
Із попередженням про наступне вивільнення позивач ознайомлений 10.03.2020 (а.с. 128 т.1).
Наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №99-о ОСОБА_1 звільнений 15 квітня 2020 року із посади заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України на підставі попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 (а.с. 129-130 т.1).
Наказом Львівської митниці ДФС від 15.04.2020 №177-о “Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС” постановлено датою звільнення позивача вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності (а.с. 131 т.1).
Наказом Львівської митниці ДФС від 27.04.2020 року №253-о “Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ” визначено датою звільнення 27.04.2020 року (а.с. 132 т.1).
Не погоджуючись із таким звільненням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час звільнення позивача Львівською митницею ДФС було порушено порядок, передбачений чинним законодавством, спірний наказ не відповідає критерію законності, звільнення відбулося у відсутності належної конкретизації підстав, що є проявом невідповідності такого рішення засадам правової визначеності, а отже, верховенства права. Також судом з'ясовано, що у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі і посада заступника начальника відділу №3 митного поста “Рава-Руська”, які позивачу не пропонувались, то звільнення позивача не може бути визнано обґрунтованим, а відтак суд дійшов висновку про порушення прав позивача при звільненні за спірними наказами. У зв'язку з чим суд відповідні позовні вимоги задоволив з одночасним прийняттям рішення про поновлення на посаді, з якої було незаконно звільнено, та вирішив питання про необхідність стягнення із Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відносини щодо звільненням з публічної служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та/або коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд застосовує законодавство України, чинне на час виникнення вказаних правовідносин.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.569 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, в редакції, чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме, на час попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 та на час прийняття спірного наказу про звільнення від 13.04.2020р..
Згідно ч.1 ст.3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами 2 та 3 ст.5 Закону №889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені ст.87 Закону №889-VIII, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону №889-VIII, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
За частиною п'ятою статті 22 Закону №889-VIII, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача з посади заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Згідно із ч.3 ст.87 Закону №889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19.09.2019 №117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Законом України від 19.09.2019 №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону №889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону №889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
Згідно із п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Що стосується питання відсутності реального скорочення посади позивача, слід зазначити, що у попередженні про наступне звільнення позивача зазначено про реорганізацію Львівської митниці ДФС відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" з урахуванням особливостей визначених частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII та частиною шостою статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби" та наказу Державної фіскальної служби від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС", з 28 листопада 2019 року розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про питання Державної митної служби" від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємств 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року № 07 "Про попередження про наступне вивільнення" зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Таким чином, 10 березня 2020 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури та скорочення посади, яку він обіймає. При цьому одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.
Необхідно вказати, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
При цьому, вжите у частині 3 статті 87 Закону № 889-VIII слово «може» означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
Така ж правова позиція щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі, міститься у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 640/11024/20.
Колегія суддів звертає увагу, що редакція статті 87 Закону №889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року №117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною як на момент попередження (10 березня 2020 року) позивача про наступне звільнення, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення (13 квітня 2020 року) та підлягала застосуванню.
Наведене свідчить про відсутність розбіжності позицій/підходів до розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, яка й спричинила виникнення спору у цій справі.
Окрім того, вищевказане відповідає висновкам, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі №140/6353/20, в якій зазначено, що: «42. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII станом на момент початку процедури звільнення позивача, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення [11 березня 2020 року], так само і на час видання оскаржуваного наказу від 17 квітня 2020 року №221-о «Про звільнення ОСОБА_3» було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, то в цьому випадку підлягають застосуванню норми спеціального законодавства (Закон № 889-VIII у редакції з 13 лютого 2020 року). 43. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №889-VIII у редакції станом на момент початку реорганізації Львівської митниці ДФС - 28 листопада 2019 року».
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року №86р/з, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Отже, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону №889-VIII.
Аналізуючи положення Закону №889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, на думку колегії суддів, суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень Кодексу законів про працю України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати такий обов'язок.
Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача, а отже спірні накази є правомірними та скасуванню не підлягають, що підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги.
У розглядуваній категорії справ відповідні висновки сформовані Верховним Судом, зокрема, у справі №380/3646/20, постанова ВС від 08.12.2021 року.
Отже, приймаючи до уваги те, що вимоги позивача про скасування спірних наказів задоволенню не підлягають, відсутні підстави і для задоволення похідних від них позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином обставини, які склались у спірних правовідносинах та чинних норм законодавства, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Одночасно колегія суддів зазначає, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року), національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Вмотивованість судового рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Колегія суддів враховує, що оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін по справі перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм надано правову оцінку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, відповідно до приписів статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції від 09.08.2021 року слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - задоволити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року в адміністративній справі №380/3772/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 20.04.2022 року