Провадження № 3/760/1407/22
в справі № 760/32087/21
02 лютого 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №328752 від 04.11.2021 року, ОСОБА_1 , 04.11.2021 року, о 14 годині 32 хвилини, в м. Києві по вул. Борщагівській, 12-в, керуючи транспортним засобом марки «Audi A-6», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив ПДР, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 100 км/год., при дозволеній максимальній швидкості 50 км/год., в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відмовився пред'явити документи та поїхав з місця, при цьому значно збільшив швидкість, в подальшому був переслідуваний на службовому транспортному засобі органу поліції та зупинений шляхом блокування по вул. Борщагівській - пр. Повітрофлотський, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Положеннями ст.277 КУпАП визначено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.1 ст. 122-2 КУпАП не є обов'язковою.
Враховуючи наведені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщався про час і місце розгляду справи, суд, відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до такого висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №328752 від 04.11.2021 року ОСОБА_1 ставиться у вину невиконання вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Процесуальна форма та зміст протоколів відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Пункт 1.1 Правил дорожнього руху України та Закон України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Адміністративним правопорушенням, згідно ч.1 ст. 122-2 КУпАП, визнається невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Відповідно до п. 8.9 б) ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122-2 КУпАП, полягає в порушенні правил дорожнього руху, а саме невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення є водій транспортного засобу.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують порядок управління у сфері дорожнього руху.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Водночас відсутність факту правопорушення автоматично означає і відсутність складу правопорушення.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 ч. 1 КУпАП, інспектором УПП в м. Києві ДПП надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №328752, рапорт інспектора поліції та відеозапис.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що на відеозапису міститься лише розмова між ОСОБА_1 та поліцейським під час складання протоколу, відеозапису правопорушення немає.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, фото та відеофіксація правопорушення.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу завчасно подану за допомогою проблискових маячків (з подаванням сигналу), що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце зупинки даного транспортного засобу не зупинився.
Суд, критично оцінює протокол про адміністративне правопорушення, і, у випадку невизнання вини особою, не вважає можливим на основі лише такого протоколу зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 ч. 1 КУпАП.
При цьому, суд зазначає, що особа може бути притягнута судом до адміністративної відповідальності лише в тому випадку, коли її вина доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.
У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП. Проте зазначений протокол щодо ОСОБА_1 містить істотні протиріччя між об'єктивною стороною адміністративного правопорушення та кваліфікацією дій ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 у розумінні ст. 251 КУпАП.
Таким чином, враховуючі вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження по справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 122-2 ч.1, 247 ч.1 п.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через районний суд.
Суддя О.В.Бурлака