18 квітня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/17600/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженні у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (надалі також - відповідач), відповідно до якого просить:
визнати протиправним та скасувати Рішення сьомої сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області б/н від 17.06.2021 року “Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ”;
зобов'язати Білоцерківську сільську раду Миргородського району Полтавської області розглянути повторно подане клопотання з урахуванням оновленої інформації в Держгеокадастр щодо нового кадастрового номеру, та прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно-територіальних межах населеного пункту села Рокита Великобагачанського району Полтавської області.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення відповідача, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачем свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с.34-37/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби, що можуть бути надані громадянам виключно у користування на умовах оренди. Звертав увагу на те, що цільове використання земельної ділянки підтверджується рішенням п'ятої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 30 березня 2021 року "Про створення громадського пасовища за рахунок земель комунальної власності", яким відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища площею 11,7041 га, кадастровий номер 5320284700:00:002:0491 із загальної площі 25,7041, розташованої за межами населеного пункту села Рокита Великобагачанського району Полтавської області. Зазначив, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 ЗК України, якою передбачено звернення особи до уповноваженого органу виключно з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім іншого, зазначав, що позивачем подано до суду копію рішення сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 17.06.2021 року "Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яке видано їй помилково як проєкт рішення сьомої сесії Білоцерківської сільської ради.
24 січня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просила задовольнити позов /а.с. 51-52/.
07 лютого 2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідача, наголошуючи на раніше наведених аргументах, просив відмовити у задоволенні позову /а.с. 56-58/.
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року вирішено витребувати у позивача завірені підписом позивача (шляхом виконання напису "згідно з оригіналом", зазначенням прізвища та ініціалів особи, її підпису та дати засвідчення) копії листа виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради від 15 грудня 2021 року №1207/02-20 ОСОБА_1 та доданого до такого листа витягу з протоколу пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання другого пленарного засідання від 29.06.2021. Витребувати у відповідача належним чином завірену копії протоколів пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання другого пленарного засідання від 17 та 29 червня 2021 року у повному обсязі. Документи визначено надати до суду у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.
21 березня 2022 року до суду надійшов лист від 10 березня 2022 року № 143/02-22, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що Протокол першого пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 17 червня 2021 року містить 465 аркушів, протокол другого пленарного засідання цієї сесії від 29 червня 2021 року - 163 аркуші. Тому Білоцерківська сільська рада немає технічної можливості надати копії вказаних протоколів.
Ухвалою суду від 22 березня 2022 року повторно витребувано у відповідача належним чином завірену копії протоколів пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання другого пленарного засідання від 17 червня 2021 року у повному обсязі. Витребувано у відповідача витяг з протоколу пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання другого пленарного засідання від 29 червня 2021 року в частині обговорення та прийняття рішення щодо питання порядку денного про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Документи встановлено надати до суду у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.
18 квітня 2022 року до суду від відповідача надійшли докази по справі на виконання вимог ухвал суду від 21 лютого та 22 березня 2022 року /а.с. 70-127/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
17.05.2021 позивач звернулась до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території села Рокита Великобагачанського району Полтавської області /а.с. 38/. До заяви позивач додала викопіювання з кадастрової карти із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки у межах кадастрового номера 5320284700:00:002:0491 /а.с. 41/.
При цьому, суд враховує, що відповідно до наданої позивачем копії рішення від 17.06.2021 на сьомій сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (друге пленарне засідання) прийнято рішення "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що цільове використання даної земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби /а.с. 8/.
В той же час, згідно протоколу першого пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 17.06.2021 року, крім іншого затверджено порядок денний в якому зокрема під питанням за порядковим номером 329 було: "Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " /а.с. 83/.
Однак, 17.06.2021, після розгляду на першому пленарному засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання питання під порядковим номером 253, було вирішено оголосити перерву чотирнадцятої сесії та вирішено провести друге пленарне засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання 29.06.2022 року о 14 годині /а.с. 46, 126 зворот, 127/.
В той час, як відповідно до витягу з протоколу другого пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 29.06.2021 року питання щодо прийняття рішення "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " було розглянуто саме 29.06.2021 року /а.с. 128/ та прийнято рішення на другому пленарному засіданні сьомої сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29.06.2021 року "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", яким сільська рада вирішила: відмовити в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність жительці АДРЕСА_1 ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту села Рокита Великобагачанського району Полтавської області в зв'язку з тим, що цільове використання даної земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби /а.с. 45/.
Не погодившись з рішенням органу місцевого самоврядування, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач оскаржила його до суду.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.
У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як визначено пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 29.06.2021 в частині відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
Так само, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, виходив з того, що обрана нею земельна ділянка має цільове використання для сінокосіння і випасання худоби.
За обставин цієї справи суд встановив, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, отриманої на запит від 17.05.2021 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 5320284700:00:002:0491 зазначено, зокрема наступне: форма власності - комунальна; площа - 25,7041 га; цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення /а.с. 42/.
Рішенням п'ятої сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 30.03.2021 надано дозвіл Білоцерківській сільській раді Миргородського району Полтавської області на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища площею 11,7041 га, кадастровий номер 5320284700:00:002:0491 із загальної площі 25,7041, розташованої за межами населеного пункту села Рокита Великобагачанського району Полтавської області /а.с. 44/.
Як визначено частиною другою статті 19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Частиною першою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до пункту "а" частини другої цієї статті до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Належним чином підтверджені відомості про розробку землевпорядної документації та зміни цільового призначення обраної позивачем земельної ділянки із земель запасу (16.00) на землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08) у матеріалах справи відсутні.
Білоцерківською сільською радою Миргородського району Полтавської області до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища площею 11,7041 га із загальної площі 25,7041 га, кадастровий номер 5320284700:00:002:0491, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, як і не надано жодних доказів реєстрації нової земельної ділянки площею 11,7041 га в результаті рішення щодо поділу ділянки площею 25,7041 га кадастровий номер 5320284700:00:002:0491.
З урахуванням наведеного, суд визнає помилковими доводи відповідача про неможливість надання позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення обраної земельної ділянки позивачу у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, що мотивовані відведенням такої земельної ділянки під сіножаті та пасовища, як станом на час звернення позивача із заявою 17.05.2021 так і станом на час прийняття оскаржуваного рішення 29.06.2021 року.
Суд зазначає, що у силу статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 20 названого Закону, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель.
Крім того, матеріали справи наразі не містять відомостей про розробку Білоцерківською сільською радою Миргородського району Полтавської області землевпорядної документації, її погодження та затвердження у визначеному законом порядку, передачі обраної позивачем земельної ділянки та державної реєстрації права користування земельними ділянками.
Так, у силу статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Матеріали справи доказів оформлення речового права на вказану земельну ділянку не містять, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність чи користування чи затвердження вказаної документації. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постановах від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.
Таким чином, твердження відповідача про те, що цільове призначення обраної позивачем земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби підтверджується рішенням п'ятої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 30.03.2021 року "Про створення громадського пасовища за рахунок земель комунальної власності", яким вирішено лише надати дозвіл сільській раді на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказане спростовується інформацією із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
В той час, як відповідачем не надано жодних доказів наявності, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, затвердженої документації щодо поділу земельної ділянки площею 25,7041 га кадастровий номер 5320284700:00:002:0491 та реєстрації в установленому порядку зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.
За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена рішенням від 29.06.2021, не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України, а тому рішення про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 у цій частині - задовольнити.
При цьому, суд враховує, що стосовно наданого позивачем примірника рішення від 17.06.2021 року "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою /а.с. 8/ представником відповідача пояснено, що 17.06.2021 оголошено перерву сьомої сесії та вирішено провести друге пленарне засідання 29.06.2021, в ході саме якого прийнято рішення "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що цільове використання даної земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби /а.с. 45-46/. Крім того, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що позивачем подано до суду копію рішення сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання від 17.06.2021 року "Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яке видано їй помилково як проєкт рішення сьомої сесії Білоцерківської сільської ради.
Так, на виконання вимог ухвал суду від 21 лютого та 22 березня 2022 року відповідачем долучено до матеріалів справи копію протоколу першого пленарного засідання сьомої сесії Булоцерківської сільської ради восьмого скликання 17 червня 2021 року, на порядок денний якої постановлено 352 питання, у тому числі питання 329 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " /а.с. 71-127/.
В той же час, на першому пленарному засіданні 17.06.2021 року слухалось питання 254, відповідно до якого зазначено наступне: "СЛУХАЛИ: ОСОБА_2 - сільського голову, який зауважив, що розглянуто більшу половину питань порядку денного сесії. В зв'язку з великим обсягом питань, внесених на розгляд сесії, запропонував оголосити перерву чотирнадцятої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання і провести друге пленарне засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання 29 червня 2022 року о 14 годині в приміщенні Білоцерківського сільського будинку культури" /а.с. 127/.
Також, згідно наданого відповідачем на виконання вимог ухвал суду від 21 лютого 2022 року та 22 березня 2022 року витягу з протоколу другого пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання 29 червня 2021 року, встановлено, що 29.06.2021 року прийнято рішення з питання 76 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " /а.с. 128/, за результатами якого прийнято рішення.
Виходячи зі змісту безпосередньо із самого рішення сьомої сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29.06.2021 року "Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", належну копію якого надав відповідач до матеріалів справи, сільська рада вирішила: відмовити в надані дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність жительці АДРЕСА_1 ОСОБА_1 /а.с. 45/.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 17.06.2021 року, наданому позивачем до позову і яке підписане сільським головою, слово "проєкт" не зазначено, однак, беручи до уваги письмові твердження відповідача у відзиві щодо помилкової видачі позивачу вказаного рішення з датою 17.06.2021 року та враховуючи наявність декількох помилок лише в останньому реченні протоколу першого пленарного засідання сьомої сесії Білоцерківської сільської ради восьмого скликання в частині нумерації сесій (14 та 7) та дати проведення другого пленарного засідання (2021 рік та 2022 рік), суд схильний припустити про допущення відповідачем помилки в зазначенні дати прийнятого відносно позивача рішення, примірник якого було видано позивачу (29.06.2021 замість 17.06.2021).
З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати Рішення другого пленарного засідання сьомої сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29 червня 2021 року “Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270,00 грн.
Так, заявлені до судового розгляду вимоги носять характер немайнових.
Зважаючи на викладені вище приписи Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до адміністративного суду даного позову становить 908,00 грн.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 2724,00 грн /а.с. 26/.
Згідно з пунктом і частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, питання про повернення йому судового збору у розмірі переплаченої суми - 1816,00 грн може бути вирішеним після надходження відповідної окремої заяви від особи, яка його сплатила.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 908 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також представник позивача заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №09/12/21 від 19.12.2021, ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі виконаних робіт №01 на загальну суму 10000,00 грн, з яких складання та надсилання позову - 6000,00 грн та супровід справи у суді першої інстанції - 4000,00 грн /а.с. 15-24/.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
Як слідує зі змісту залучених до матеріалів справи документів, адвокатом надані клієнту такі послуги: складання та надсилання позову, супровід справи у суді першої інстанції.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, з питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику.
Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Обсяг наданих разом з позовною заявою доказів є незначним та не свідчить про вжиття дій щодо їх збирання саме адвокатом.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 500,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Першотравнева, буд. 9, с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340, ідентифікаційний код 40127978) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення другого пленарного засідання сьомої сесії восьмого скликання Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29 червня 2021 року “Про дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”.
Зобов'язати Білоцерківську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 травня 2021 року про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Першотравнева, буд. 9, с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340, ідентифікаційний код 40127978 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) та 500,00 грн (п'ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський