20 квітня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/3262/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію;
зобов'язання нарахувати та виплати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст. 50, 53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за весь період призначення пенсії позивачу, як особі з інвалідністю війни 2 групи.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що пунктом 15-1 Порядку № 1210 встановлено, що особи, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав, у зв'язку з чим, припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв правомірно, оскільки позивач отримує підвищення до пенсії, яке передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вимоги останнього щодо виплати йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю є безпідставними.
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 з 17.06.2014 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.08.2014 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.08.2014 позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Після отримання посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.08.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.08.2014 про перерахунок пенсії по інвалідності та встановлення підвищення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача та встановив підвищення, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 40% від прожиткового мінімуму, проте додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, не нарахував.
12.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій зазначив, що має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 25.01.2022 №1447-437/С-02/8-1600/22 повідомило позивача, що особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до законодавства України, таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Повідомлено, що на підставі заяви від 18.08.2014 та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серії НОМЕР_2 , виданого 18.08.2014, встановлено підвищення як особі з інвалідністю внаслідок служби в армії, прирівняної до осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та припинено виплату додаткової пенсії.
Позивач, вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Держава взяла на себе відповідальність за шкоду, завдану громадянам, та зобов'язалася відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначено в статті 13 Закону №796-ХІІ.
Згідно ст. 49 Закону №796-Х11 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 Закону №796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 54 Закону №796-Х11 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ, в редакції чинній з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону № 796-ХІІ встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно з Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.
З аналізу викладених норм слідує, що Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ.
Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VІІІ неконституційними не визнавались.
Конституційний Суд України рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
У зазначеному аспекті, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Пунктом 13 Порядку № 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; 2) інвалідам II групи - 379,6 гривні; 3) інвалідам III групи - 284,7 гривні; 4) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 17.06.2014 року отримує пенсію по II групі інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положеннями частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни (до яких прирівняно військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю II групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 15-1 Порядку № 1210 встановлено, що особи, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що якщо особа має право на отримання одночасно додаткової пенсії або підвищення до пенсії на підставі вищезазначених законів, то виплачуватись може лише один з зазначених видів підвищень за вибором особи.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач має право як на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно Закону №796-ХІІ так і на підвищення згідно Закону №3551-ХІІ, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ, відповідач діяв правомірно, оскільки позивач отримує підвищення до пенсії, яке передбачено частиною четвертою статті 13 Закону №3551-ХІІ (розмір якого є більшим за розмір спірної додаткової пенсії), а тому вимоги останнього щодо виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 18.08.2014 є безпідставними.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 363/4916/16-а, від 10 квітня 2019 року у справі № 363/4821/16-а, від 24 квітня 2019 року у справі №363/3974/16-а, від 21.01.2020 у справі № 363/3520/16-а.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області правомірно відмовило у перерахунку пенсії позивача та у призначенні додаткової пенсії на підставі його заяви від 12.01.2022.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає необгрунтованими, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва