Справа № 420/1935/22
20 квітня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 26 січня 2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фону України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру з 01.12.2019 року, викладену у листі від 11.01.2022 року № 569-24317/І-02/8-1500/22;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі № 420/9189/21 з урахуваннями змін, внесених постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року без обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою від 31 січня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою від 16 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому призначено пенсію згідно Закону №2262-ХІІ. Вказує, що позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі №420/9189/21 з урахуванням змін, внесених постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 проведено перерахунок пенсії, однак сума пенсії була обмежена максимальним розміром. Вважає такі дії відповідача протиправними.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги, посилаючись при цьому на Закон України від 08.07.2011 №3668-VI та зазначаючи, що він неконституційним не визнавався.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
До суду від позивача за вх. №14347/22 надійшла відповідь на відзив.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
Позивачу з 01.10.2010 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі №420/9189/21: позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області" про розмір грошового забезпечення від 26.04.2021 року № 33/36-1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області" про розмір грошового забезпечення від 26.04.2021 року № 33/36-1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі №420/9189/21: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року змінено, виключивши абз. 5 резолютивної частини рішення; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
30.11.2021 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано заяву, в якому просив зокрема здійснити перерахунок його пенсії без обмеження її максимальним розміром.
У відповідь на вказану заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано позивачем лист від 11.01.2022 № 569-24317/І-02/8-1500/22, у якому посилаючись на ст.2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI відповідачем зазначено, що оскільки, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.12.2021 становить 1934,00 грн, максимальний розмір пенсії з 01.12.2021 - 19340,00 грн, тому розмір пенсії позивача з 01.02.2022 становитиме 19340,00 грн.
Також, відповідно до матеріалів пенсійної справи 10.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі №420/9189/21 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року та 01 лютого 2022 року.
З вказаних перерахунків вбачається, що пенсію позивача було обмежено максимальним розміром пенсії, а саме десятьма неоподатковуваними мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивач, не погоджуючись з обмеженням його пенсії максимальним розміром, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Приписами статті 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Суд зазначає, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI у 2011 році, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що вказані норми запроваджують обмеження, щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосуванню не підлягає.
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
При цьому, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення від 20.12.2016 року, зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 14.05.2019 по справі №591/2109/17, від 09.09.2019 по справі №463/925/17, від 09.11.2020 по справі №813/678/18, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17.
При цьому суд зазначає, що ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, яка зокрема передбачає, що максимальний розмір пенсії призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Щодо компетенції пенсійних органів в питанні виплати пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до п.12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 (далі - Положення №28-2), головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно з п.п. 5 п. 4 Положення №28-2, головні управління здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій.
Таким чином, з викладених норм вбачається, що функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.
Кабінетом Міністрів України 16 грудня 2020 року було прийнято постанову №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» (далі - Постанова №1279).
Постановою №1279 у пункті 3 встановлено Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 р. провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Також вищевказаною постановою затверджено «Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку» та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, від 23 липня 2014 р. № 280 та від 11 травня 2017 р. № 312 відповідні зміни.
Суд зазначає, що відповідно до п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (в редакції Постанови №1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань… забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій…
Відповідно до п.14 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1279 для проведення розрахунків з уповноваженим органом, необхідних для виплати пенсій, грошової допомоги, уповноважена організація відкриває у банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Для забезпечення своєчасної виплати пенсій, грошової допомоги уповноважений орган перераховує кошти уповноваженій організації на її поточні рахунки із спеціальним режимом використання за два робочих дні до початку виплатного періоду та протягом виплатного періоду - не пізніше ніж за два робочих дні до встановленої дати виплати, а для виплати допомоги на поховання - за два робочих дні до початку виплатного періоду та забезпечує авансування необхідних коштів протягом місяця, що обумовлюється договором.
Згідно з п.2 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1279 (до змін внесених постановою КМ № 277 від 29.03.2021) уповноважений орган - Пенсійний фонд України, головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Пунктом 2 вказаного Порядку (за змінами, внесеними постановою КМ № 277 від 29.03.2021) визначено, що уповноважений орган - головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, викладеної у листі від 11.01.2022 № 569-24317/І-02/8-1500/22, у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі № 420/9189/21 з урахуваннями змін, внесених постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, без обмеження її максимальним розміром.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 992,40 грн. судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови, викладеної у листі від 11.01.2022 № 569-24317/І-02/8-1500/22, у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі № 420/9189/21 з урахуваннями змін, внесених постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, без обмеження її максимальним розміром.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Вовченко O.A.