Справа № 420/50/22
20 квітня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або - користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38.7833 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області;
зобов'язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 р. та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38.7833 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області;
судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу по даній справі стягнути з відповідача на користь позивача;
зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду по даній справі у строки встановлені судом в порядку ст. 382 КАС України.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що 18.06.2021 року вона звернулась до Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області в особі Подільської міської ради з окремим клопотанням від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38,7833 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу. Відповідно до трекінгу на сайті укрпошти, клопотання відповідач одержав 25.06.2021 року (трек-номер: 6501800109761).
Позивач вказує, що до зазначеного клопотання нею були надані усі необхідні документи однак, в супереч нормам чинного законодавства, по суті клопотання позивача розглянуто не було.
Ухвалою окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача вказує, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не є власником, заставодержателем чи користувачем зазначених у клопотанні земельних ділянок, тобто не є суб'єктом звернення щодо поділу та об'єднання земельної ділянки у відповідності до приписів законодавства, відтак у Подільської міської ради не виникає будь-якого обов'язку приймати рішення щодо такого поділу та об'єднання земельної ділянки.
Також у відзиві вказано, що відповідачем надсилались листи, в яких позивача поінформовано стосовно розгляду його клопотання на наступній сесії міської ради.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позиція відповідача свідчить тільки про небажання надання позивачу відповідного дозволу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 звернулась до Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області в особі Подільської міської ради з клопотанням від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38,7833 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.
До клопотання позивачем надано:
- копії паспорта та ідентифікаційного номеру (РНОКПП);
- графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування.
Факт отримання зазначеного клопотання відповідачем 25.06.2021 року не заперечується сторонами.
Листом від 02.07.2021 року Подільська міська рада Подільського району Одеської області повідомила позивача, що клопотання позивача взято до роботи, але не може бути розглянуто в терміни передбачені чинним законодавством, у зв'язку з тим, що строк розгляду запиту продовжено на 20 робочих днів.
Листом від 03.08.2021 року Подільська міська рада Подільського району Одеської області повідомила позивачку, що клопотання позивачки взято до роботи, але не може бути розглянуто в терміни передбачені чинним законодавством, у зв'язку з тим, що в липні 2021 року сесія з земельних питань не проводилась.
30.08.2021 року позивачем направлено відповідачу запит про доступ до публічної інформації з наступними запитаннями:
1. Чи було розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 14.06.2021 року? Якщо так, то коли? Прохання надати копію рішення за результатами розгляду вказаного клопотання на електронну пошту, а оригінал на адресу для листування;
2. Прохання надати копію зазначеного клопотання від 14.06.2021 року та викопіювання, що додавалось до цього клопотання.
Листом від 03.09.2021 року Подільська міська рада Подільського району Одеської області повідомила позивачку, що клопотання позивача розглянуто та включено в проект рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області «Про надання дозволу, згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», але рішення міською радою з зазначеного питання не прийнято.
Позивачем направлено відповідачу запит від 22.10.2021 року про доступ до публічної інформації стосовно результатів розгляду клопотання від 14.06.2021 року з наступними запитаннями:
1. Чи було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року? Якщо так, то коли? Прохання надати копію рішення за результатами розгляду вказаного клопотання на електронну пошту, а оригінал на адресу для листування.
2. Прохання надати копію зазначеного клопотання від 14.06.2021 року та викопіювання, що додавалось до цього клопотання.
3. Якщо згадане клопотання не було розглянуто, то надати причину такого рішення.
Відповідач листом від 28.10.2021 року у відповідь на запит від 22.10.2021 року повідомив позивачку про наступне:
1. Ваше клопотання від 14.06.2021 року розглядалось на сесіях міської ради 27.08.2021 року та 30.09.2021 року.
2. Проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства на сесіях не був підтриманий депутатами Подільської міської ради Подільського району Одеської області.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду її клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з метою подальшої передачі безоплатно у власність, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2,3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пунктом “б” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. “б” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).
За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно із статтею 56 вищезазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об'єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.04.2021 року по справі №0640/4182/18.
Відповідно до пп.1 п. а) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.12 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У відповідності з приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Суд зазначає, що сторонами до суду не надано доказів прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 14.06.2021 року чи про відмову у наданні такого дозволу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38,7833 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, за встановленою законом процедурою.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі “Джорджевич проти Хорватії” (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі “Ван Остервійк проти Бельгії” (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що мета, з якою особа звертається до адміністративного суду - це захист її прав, який може бути досягнений лише остаточним вирішення спору, який виник між особою та суб'єктом владних повноважень.
Отже, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38,7833 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, з урахуванням висновків суду.
Саме такий судовий захист суд вважає ефективним та повним для відновлення порушених прав позивача.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, суд зазначає, що у цій частині позову належить відмовити, позаяк вказані вимоги є передчасними.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до суду з даним позовом, Подільською міською радою Подільського району Одеської області не було прийнято рішення по суті клопотання позивача від 14.06.2021 року (про надання або відмову у наданні такого дозволу).
Натомість, захисту у судовому порядку підлягає лише порушене право позивача.
Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при розгляді клопотання від 14.06.2021 року будуть порушені.
Суд вважає передчасним надавати оцінку вказаним обставинам та майбутній можливій поведінці відповідача у цьому рішенні.
Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання Подільської міської ради Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38.7833 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, задоволенню не підлягають.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у порушення ст.19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Також представником позивача подано до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір слід стягнути пропорційно з відповідача на користь позивача.
Стосовно витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Через канцелярію суду представником позивача надано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчуком О.М. укладено договір № 31/36 про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2 цього договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта на території України з метою набуття прав на землю на підставі ст. ст. 8, 14, 19, 68 та ч. 2 ст. 40 Конституції України, ст. ст. 116,118,121,122 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України “Про землеустрій” та захисту пов'язаних з цим прав та законних інтересів, з цього приводу адвокат від імені клієнта має право представляти інтереси у тому числі в органах Держгеокадастру в Одеській області, в усіх судах з правом подавати від імені довірителя відповідні заяви, клопотання, відводи тощо.
Пунктом 3 договору передбачено, що адвокат та клієнт за цим договором погоджують такі гонорарні відносини: Зустріч та усна консультація з клієнтом 1000,00 гри. / одна година; складання та підготовка клопотань, заяв, запитів, адвокатських запитів - 1500,00 грн. один документ/ 1 година; написання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду - 15000,00 грн. один документ / 5-10 годин; написання заяв, клопотань та подача їх до суду - 1500 грн. один документ/одна година; участь адвоката у судових засіданнях в судах першої інстанції - 3000,00 грн. одна година/одне засідання; написання відповіді на відзив/відзиву/заперечення в судах першої інстанції - 5000,00 грн. один документ / 2-4 години.
Компенсація витрат, пов'язаних з виконанням цієї угоди, та інші або додаткові послуги умови мають бути врегульовані додатковою угодою.
Пунктом 4 цього договору передбачено, що клієнт має право передавати адвокату документи, необхідні для виконання доручення клієнта на зберігання згідно акту прийому-передачі, при цьому відповідно до ст. 23 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи, вилученню без його згоди.
Так, сторонами укладено додаток №1 до договору про надання правової допомоги №31/36 від 31.05.2021 року акт прийому-передачі юридичних послуг, відповідно до якого погоджено наступний розрахунок вартості послуг адвоката:
1. Зустріч та усна консультація з клієнтом вартістю 1000,00 грн., тривалістю одна година 1000,00 грн.
2. Складання та підготовка клопотання, запитів до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області вартістю за 1500 годину. 1 клопотання, 3 запитів - 6000,00 грн.
3. Написання, підготовка та подача позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним рішення про відмову у наданні дозволу та зобов'язання вчинити певні дії вартістю 15000 грн. тривалістю 6 годин, всього 15 000 грн.
4. Написання, підготовка, відправка сторонами та до суду клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження вартістю 1500,00 грн., за 1 годину, 1 документ 1500,00 грн.
Всього надано послуг на суму 23500 грн.
На підтвердження факту оплати послуг за даним Договором позивачем надано прибутковий касовий ордер №31/37-1 від 28.12.2021 року про сплату послуг у розмірі 23500,00 грн.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 23500 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.
Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, керуючись приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу належать стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або - користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38.7833 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.
Зобов'язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0782 (загальна площа 38,7833 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986, просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Подільська міська рада Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986, просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область).
Суддя П.П. Марин