Справа № 420/7423/21
20 квітня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення надмірно сплаченої суми,-
06.05.2021 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2021/000002/2 від 25.03.2021 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2021/00095, стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 53224,52.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи зазначає, що не погоджується з рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Так, у позовній заяві вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2021/000002/2 є необґрунтованим та немотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, оскільки містить лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, проте відсутнє порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Ухвалою від 11.05.2021 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.
05.07.2021 року (вх.№35506/21) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому зазначено, що Одеська митниця Держмитслужби вважає позов ТОВ “ЛІБРА АГРО” таким, що не підлягає задоволенню.
Так, з покликанням на фактичні обставини справи, відповідач вказує, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500070/2021/003117 вiд 24.03.2021 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також наданi позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарiв та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) Код товару № 1 за ЕМД - не вiдповiдає коду, зазначеному у копі і МД країни відправлення та коносаменті, що може вплинути на достовірність заявленої декларантом митної вартості товару.
2) У контракті, сертифікаті про походження, iнвойсi та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник «ISKO PLASTIK VE KALIP SAN.TIC.A.S.» (Туреччина), зазначений у доповненні до зовнішньоекономічного контракту як виробник,- не вказаний у поданих до митного оформлення документах. Крім того, доповнення до контракту складено на бланку покупця, що викликає сумніви щодо автентичності цього ДОПОВНення. Тобто, неможливо однозначно ідентифікувати виробника товарiв, що викликає сумніви щодо достовірності інформації зазначеної у наданих до митного оформлення документах.
Таким чином, вказано у відзиві, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборiв числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Як вказано відповідачем, 24.03.2021 декларантом було додатково надано: прайс продавця тa прибутковий ордер без зазначення торгової марки товару, копію митної декларації країни відправлення. Відповідач зауважує, що прайс виставлено 24.03.2021, інвойс 15.03.2021,- хоча дата прайсу має передувати датi iнвойсу. У своєму електронному повідомленні від 24.03.2021 № 0002 декларант зазначив, що надав вичерпний перелік документів станом на 25.03.2021 i не має можливості надати всі необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи.
Отже, як стверджує Одеська митниця Держмитслужби, оскільки в документах, якi подані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цi товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарiв митному органу у митному оформленні товарiв за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою суду від 12.07.2021 року доручено Одеській митниці Держмитслужби надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії МД UA110150/2021/001661 від 08.02.2021 року та МД UA508020/2020/005276 вiд 25.11.2020 року та зупинено провадження по справі №420/7423/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення до надходження відповіді на доручення.
У визначений судом строк та станом на дату вирішення даної адміністративної справи, від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2021 року не надходили та станом на 03.12.2021 року вимоги даної ухвали не виконано.
15.11.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі та залучення до участі у справі другого відповідача - Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Ухвалою суду від 03.12.2021 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення провадження по справі та залучення другого відповідача до участі у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; поновлено провадження по справі №420/7423/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; залучено до участі у справі №420/7423/21 у якості другого відповідача Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Зважаючи на вищевикладене, митний орган просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ЛІБРА АГРО”.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” зареєстровано як юридична особа 08.08.2018 року та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності за КВЕД, який здійснює позивач є: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;
Судом встановлено, що 01.02.2019 року між компанією ЭSKO Plastik ve Kalэp San.Tic. A.S (Туреччина) (продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №2019/01-02, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує Товари (далі - Товари), зазначені в Додатках до Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту та становлять B стосовно кожної партії Товарів, на умовах CFR (2010, Україна) (а.с.24-32, 89-98).
Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, 27.01.2021 року між ЭSKO Plastik ve Kalэp San.Tic. A.S (Туреччина) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” був укладений Додаток №5 до Контракту. Відповідно до умов Додатку №5 Покупець погоджено замовлення товару на загальну вартість 53 307,61 доларів США, базис поставки CFR (вартість товару з доставкою до м. Одеса, Україна) відповідно до правил Incoterms 2010. Також вказаним Додатком була погоджена передплата покупцем товару у розмірі 20%.
Судом встановлено, що у додатку №5 від 27.01.2021 року до контракту №2019/01-02 від 01.02.2019 року (а.с.33-34) вказано, що відправником та виробником товару є продавець - ЭSKO Plastik ve Kalэp San.Tic. A.S.
Як зазначено у позові, на виконання умов Контракту та додатку №5 до нього Позивач оплатив Продавцю 10 662,00 дол. США та що вказаним платежем сторони зі свого боку підтвердили вартість товару в цілому.
22.03.2019 року між позивачем та ТОВ «ТВОЯ ЛОГІСТИКА» був укладений Договір про надання послуг № U07274. Вiдповідно до умов договору ТОВ «ТВОЯ ЛОГІСТИКА» взяло на себе зобов'язання по організації міжнародних перевезень та наданнi експедиційних послуг та митного оформлення (а.с.18-23).
Для розмитнення товару (1.Шланги із пластмаси: шланг гнучкий (краплинна стрічка) з отворами по всій довжині, не армований або не комбінований з іншими матеріалами і без фітингів. Використовується для краплинного зрошення в сільському господарстві: 016 FLD 006 015 S12 FLAT TYPE DRIPLINE -267300м. 016 FLD 006 020 S12 FLAT TYPE DRIPLINE -164000м. 016 FLD 006 020 s20 FLAT TYPE DRIPLINE -164000M. 016 FLD 006 020 S12 FLAT TYPE DRIPLINE -1100000м. 016 TPD 006 020 007 ТАРЕ ТYPE DRIPLINE; фітинги для шлангів гнучких краплинних стрічок з пластмас 024 SIR 02 8 M03 018 MINI IMPACT SPRINKLER -3450 шт. Міні спрінклери для поливу 012 SBA FОЗ 0 00 K12 MINI IMPACT SPRINKLER CONNECTION ADAPTOR -3500шт. Трубка підключення спрінклера 012 SBB D09 000 012 MINI IMPACT SPRINKLER CONNECTION PIPE-3300шт. 120 SSC 000 000 000 MINI IMPACT SPRINKL ERANCHOR -3300шт. Заглушка 110 МЕК 110 000 000 MALE END PLUG WITH LATCH -100шт. Заглушка 050 МЕК 050 000 000 MALE END PL ) представником Позивача була подана митна декларація за формою МД-2 з номером UA500070/2021/003117 вiд 24.03.2021 року (а.с.12-14).
Для підтвердження вказаних у митній декларації UA500070/2021/003117 вiд 24.03.2021 року відомостей, до митної декларації було надано нижченаведений перелік документів:
- Пакувальний лист (Packing list) №IRC2021000000240 від 12.03.2021 року;
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ISK2021000000590 від 12.03.2021 року;
- Коносамент (Bill of lading) № MEDKUMODS000121 від 15.03.2021 року;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №188783 від 23.03.2021 року;
- Сертифікат про походження товару форми А(Certificate of origin form A (GPS) T03200121 від 15.03.2021 року;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладі та багажу UA500040/2021/1044 від 23.03.2021 року;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №166 від 27.01.2021 року;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 27.01.2021 року;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № 2019/01-02 від 01.02.2019 року;
- Договір про надання послуг митного брокера U07274 від 01.07.2020 року;
Позивачем визначено вартість товару за ціною договору.
За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, митним органом було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться разбіжності, а саме:
1) Код товару 1 за ЕМД... не вiдповiдає коду, зазначеному у копії МД країни відправлення та коносаментi, що може вплинути на достовірність заявлено декларантом митної вартості товару.
2) У контракті, сертифікаті про походження, інвойсі та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник «ISKO PLASTIK VE KALIP SAN.TIC.A.S. (Туреччина), зазначений у доповненні до зовнішньоекономічного контракту виробник,- не вказаний у поданих до митного оформлення документах. Крім того, доповнення до контракту складено на бланку покупця, що викликає сумніви щодо автентичності цього доповнення. Тобто, неможливо однозначно ідентифікувати виробника товарів, що викликає сумніви щодо достовірності інформації, зазначеної у наданих до митного оформлення документах.
Відповідно до п.3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а самe:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) висновки про якiснi та вартісні характеристики товар, підготовлені спеціалізованими експертними органiзацiями.
24.03.2021 декларантом було додатково надано: прайс продавця та прибутковий ордер без зазначення торгової марки товару, копію митної декларації країни відправлення.
Як вказує відповідач, прайс виставлено 24.03.2021, інвойс - 15.03 2021, хоча дата прайсу має передувати інвойсу.
У своєму повідомленні вiд 25.03.2021 декларант зазначив, що надав вичерпний перелік документів і не має можливості надати всі необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи.
За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2021/000002/2 від 25.03.2021 року (а.с.8-9, 111-112, 117-118) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2021/00095 (а.с.10-11, 113, 119).
Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що оскільки декларант надіслав електронне повідомлення про неможливість надання необхідних для підтвердження заявленої ним митної вартості додаткових документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ - митним органом здійснено коригування митної вартості до рiння митної вартості аналогічних товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу), митне оформлення яких вже здійснено,- для тов.1 з заявленої декларантом 2,340282 дол. США кг до 2,71 дол. США/кг (МД UA110150/2021/001661 від 88002 2021.UA508020/2020/005276 вiд 25.11.2020), з урахуванням: умов поставки та розміру партії.
Як стверджу позивач, товар декларантом було вивільнено за МД № UA500700/2021/003172.
Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею Держмитслужби рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.
Щодо покликань відповідача на те, що код товару 1 за ЕМД... не вiдповiдає коду, зазначеному у копії МД країни відправлення та коносаментi, що може вплинути на достовірність заявлено декларантом митної вартості товару, суд звертає увагу, що окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів, відповідальність за оформлення експортної декларації несе продавець товару.
Суд зазначає, що митним органом встановлено саме розбіжність коду товару. Тобто відповідач не зазначив своїх зауважень та не заперечує правильність визначення коду у митній декларації №UA500070/2021/003117, а саме: « 39173200», .
Суд вважає, що невірне зазначення в експортній декларації коду товару відмінного від даних зазначених у поданій митній декларації не залежить від позивача та відповідно ТОВ “ЛІБРА АГРО” не відповідає за правильність заповнення експертної декларації.
Щодо покликань відповідача на те, що у контракті, сертифікаті про походження, інвойсі та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник «ISKO PLASTIK VE KALIP SAN.TIC.A.S. (Туреччина), зазначений у доповненні до зовнішньоекономічного контракту виробник,- не вказаний у поданих до митного оформлення документах. Крім того, доповнення до контракту складено на бланку покупця, що викликає сумніви щодо автентичності цього доповнення. Тобто, неможливо однозначно ідентифікувати виробника товарів, що викликає сумніви щодо достовірності інформації, зазначеної у наданих до митного оформлення документах, суд зазначає.
Так, з наданих до суду доказів, судом з'ясовано, що характеристики товару (загальний опис, кількість, вага, ціна тощо), вказані декларантом у митній декларації, не мають розбіжностей з відповідними характеристиками товару, зазначеними в товаросупровідних документах.
Суд акцентує, що посилання митного органу на відсутність інформації щодо виробника товару у контракті, інвойсах та пакувальних листах, та неможливість однозначно ідентифікувати виробника товарів, не може слугувати безумовною підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, чинним законодавством України не передбачено нормативно затвердженої форми контракту, рахунку фактури та пакувального листа, вимог щодо їх оформлення та заповнення.
В той же час, як вже встановлено судом, у додатку №5 від 27.01.2021 року до контракту №2019/01-02 від 01.02.2019 року (а.с.33-34) вказано, що відправником та виробником товару є продавець - ЭSKO Plastik ve Kalэp San.Tic. A.S.
Відповідно до сертифікатів походження товару № 0320121 наданих декларантом до митного оформлення, він складений ЭSKO Plastik ve Kalэp San.Tic. A.S та у ньому немає інформації, яка б суперечила закріпленим у додатку №5 від 27.01.2021 року до контракту №2019/01-02 від 01.02.2019 року умовам.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, в значній мірі вплив на ціну мають саме комерційні фактори: обсяги придбання, різноманітність номенклатури, зацікавленість постачальника в подальшій співпраці з покупцем, конкретна ситуація на ринку зазначених товарів на конкретну дату, зміна умов транспортних та інших супутніх витрат, ділова репутація покупця, тощо.
Цінова політика постачальника це суто особисте право особи на встановлення вільних комерційних цін для своїх покупців. На цю політику не впливає факт того, чи є постачальник виробником цієї продукції, чи вона вироблена іншим учасником ринку подібних товарів.
Відповідач не має повноважень порушувати це право іноземного постачальника, який керується правовими нормами, наданими йому законодавством саме його держави.
Отже, відсутність в контракті, інвойсах чи пакувальних листах відомостей щодо виробника товару, на думку суду, не є розбіжностями, та відповідно не є підставою для коригування митної вартості товару. Окрім того, беручи до уваги наявні у доданих до митної декларації сертифікати, можливо ідентифікувати виробника товару. Більше того, інформація щодо виробника товару жодним чином не впливає на складову митної вартості товарів, оскільки не стосується числових значень.
Щодо покликань відповідача на те, що прайс лист виставлено 24.03.2021, інвойс 15.03.2021,- хоча дата прайсу має передувати датi iнвойсу, то при розгляді даної справи оцінку вказаній обставині суд не надає, так як це не було підставою для прийняття спірного рішення.
Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ “ЛІБРА АГРО” митної вартості товару судом не встановлено.
Щодо посилання відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає наступне: відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.
Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, №815/2013/15.
Суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
При розгляді даної справи суд також враховує, що як вже вказано судом, у рішенні про коригування митної вартості товарів№UA500070/2021/000002/2 від 25.03.2021 року вказано, що митним органом здійснено коригування митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу), митне оформлення яких вже здійснено, для тов 1 з заявленої декларантом 2,340282 дол. США/кг до 2,71 дол. США/кг (МД UA110150/2021/001661 від 08.02.2021, МД UA508020/2020/005276 вiд 25.11.2020), з урахуванням умов поставки та розміру партії.
В той же час, відповідачем так і не надано засвідчені копії МД UA110150/2021/001661 від 08.02.2021, МД UA508020/2020/005276 вiд 25.11.2020.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2021/000002/2 від 25.03.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA500070/2021/00095.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2021/000002/2 від 25.03.2021 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2021/00095 є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 53224,52 за рахунок бюджетних асигнувань, суд зазначає.
Згідно із ч.1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У відповідності до п.п. 14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регламентовані також ст. 43 Податкового кодексу України.
Так, п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п.43.2 ст.43 Податкового кодексу України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України).
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України).
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України).
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку (п. 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, визначений розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок №643).
Так, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №643 встановлено, що у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №643).
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №643 Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №643).
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання. Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами (пункт 7 розділу ІІІ Порядку №643).
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку №643 у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань відмова йому надається у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, а саме надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу). При цьому, законодавець зазначив, що така відмова повинна бути обґрунтованою.
В постанові від 10.10.2019 року в справі № 810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених зокрема у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-29а14, від 12 листопада 2014 року у справах №21-268а14, 21-391а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-338а14, від 24 березня 2015 року у справі №21-3а15, від 12 травня 2015 року у справі №21-161а15, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому затвердженим наказом Міндоходів України та Мінфіну України від 30 грудня 2013 року №882/1188 Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та Порядком №618, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
В той же час, станом на дату вирішення даної справи позивач із відповідною заявою не звертався, а отже у задоволення вимог про стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 53224,52 за рахунок бюджетних асигнувань, суд зазначає необхідно відмовити.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно платіжного доручення №3320 від 30.04.2021 року, позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 4086,00 грн. (а.с.7).
При цьому, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, яки містить 2 вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) та похідну від них вимогу (про стягнення надмірно сплаченої суми) складає 4540, грн.
З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що:
- судовий збір у розмірі 4086,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень;
- судовий збір у розмірі 454,00 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці як відокремленого підрозділу на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) на рахунок: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача- UA468999980313171206084015756; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу - *;101;_ - (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється злiва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення надмірно сплаченої суми - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2021/000002/2 від 25.03.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Державної митної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2021/00095.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” судовий збір у розмірі 4086,00 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн.
Стягнути з Одеської митниці на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) на рахунок: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача- UA468999980313171206084015756; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу - *;101;_ - (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється злiва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІБРА АГРО” (вул. 8 КМ +100 М траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург, сільрада Усатівська, Біляївський р-н, Одеська обл., 67665, код ЄДРПОУ 42375278);
Відповідачі:
Одеська митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 43333459).
Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).
Суддя С.М. Корой