Номер провадження 2/754/3230/22 Справа №754/1875/22
Іменем України
19 квітня 2022 рокуДеснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді: Панченко О.М.
при секретарі: Богослов Ю.В..
без участі сторін
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
08.02.2022 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обіку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що він являється власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.01.2003 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. Водночас відповідачка не проживає за вказаною адресою,в спірній квартирі відсутні речі, її майно, вона не з'являється до квартири, не цікавиться нею та не сплачує комунальні послуги. Реєстрація місця проживання фактично відсутньої тривалий час відповідачки за спірною адресою змусило позивача звертатись до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування спірною квартирою та зняти її з реєстраційного обліку в ній.
Ухвалою суду від 10.02.2022 р. відкрито провадження за даним позовом з призначенням справи до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, в своїй письмовій заяві позовні вимоги підтримав, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачкою подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачці надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Причини неявки суд невідомі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторони відповідачки на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Матеріалами справи встановлено, що позивач у справі являється власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.01.2003 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним реєстраційним написом на правовстановлюючому документі від 04.02.2003 року здійсненим Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Як зазначив в своєму позові позивач, відповідачка не проживає за вказаною вище адресою, в спірній квартирі відсутні речі відповідачки, її майно, вона не з'являється до квартири, не цікавиться нею та не сплачує комунальні послуги. Реєстрація місця проживання фактично відсутньою тривалий час відповідачки за спірною адресою змусило позивача звертатись до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимоги усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Виходячи з положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У пункті 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч. 1 ст. 405 ЦК). Таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Тому стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним застосовуються положення статті 405 ЦК України. Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом, і у цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають. Згідно з положеннями ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У разі виникнення спору між власником і членами його сім'ї право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог статей 405, 406 ЦК. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність без поважних причин члена сім'ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, а також те, що судом достовірно встановлено, що відповідачка без поважних причин не мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не сплачує комунальні послуги, в даному жилому приміщенні особистих речей її немає, вона там тільки зареєстрована, про що також свідчить акт складений ЖЕД 316 тому суд приходить до висновку, що остання втратила право користування жилим приміщенням за вказаною адресою.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позову в цій частині та про можливість їх задоволення.
Щодо позовних вимог позивача про зняття відповідачки ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зняття з реєстраційного обліку відповідачки є наслідком виконання рішення про визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Крім того, статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначені підстави зняття з реєстрації місця проживання особи, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Тому у задоволенні позовних вимог про зняття відповідачки з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 слід відмовити.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідачки також підлягають стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК Української РСР, ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 12, 81,89, 141, 263-265, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992.40 грн..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: О.М.Панченко