Справа № 706/524/21
1-кп/706/42/22
про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна
20 квітня 2022 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України
У ході судового розгляду ОСОБА_5 до суду подане клопотання про скасування арешту майна.
У своєму клопотанні ОСОБА_5 просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_7 від 26.02.2021 р. на таке майно: автомобіль «Форд Транзит», д. н. з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля «Форд Транзит»; вказане майно повернути ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовано такими обставинами.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2021 р. накладено арешт на:
-автомобіль «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ;
-ключі від автомобіля «Форд Транзит».
Автомобіль «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 , залишено на відповідальне зберігання в ЧФ ПП «Харт-Трейд» за адресою: м. Черкаси, вул. Квіткова, 4, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та ключі від автомобіля «Форд Транзит» залишено на зберігання в СУ ГУ ДФС у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бутивикористані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Натомість, вказані вище автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від запалення автомобіля не містять на собі слідів кримінального правопорушення та інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Більш того, жодної потреби у проведенні будь-яких слідчих дій з вказаним автомобілем немає.
За вказаних обставин в подальшому арешті вказаних вище автомобіля, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від запалення відпала потреба.
Вилучений у ОСОБА_6 автомобіль «Форд Транзит» більше року зберігається в непристосованому для цього місці - на відкритій території ЧФ ПП «Харт-Трейд» в м. Черкаси, що призводить до його псування - вже наразі зіпсовані акумуляторна батарея, шини, передня панель, що є неприпустимим.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Згідно з пунктами 5, 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
З 14.07.1974 р. вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 11.04.2008 р. ними було придбано вказаний вище автомобіль, який був зареєстрований на останнього, тобто автомобіль є їхньою спільною сумісною власністю, який набутий під час шлюбу, а тому вони володіють зазначеним автомобілем у рівних частинах. Однак, накладаючи арешт на автомобіль, слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_7 вказані обставини не з'ясовувала.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Тобто, арештований автомобіль «Форд Транзит» поділу не підлягає.
З огляду на положення ч. 1 ст. 96-1 та п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи до майна іншої особи, яке використовувалось як знаряддя вчиненого злочину, лише у випадках, якщо власник (співвласник) знав про їх незаконне використання.
Натомість, їй не відомо, що її чоловік ОСОБА_6 міг використовувати належний їм автомобіль як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Отже, автомобіль «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 , як неподільна річ, а відтак і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та ключі від вказаного автомобіля спеціальній конфіскації не підлягають.
Аналогічна правова позиція і Верховного Суду, викладена в постанові від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19.
При цьому подальший арешт вказаного автомобіля порушує її конституційне право користуватись належним їй автомобілем, що з урахуванням її інвалідності для неї є надзвичайно значимим.
ОСОБА_5 просила клопотання розглянути без її участі.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні висловив думку, що клопотання ОСОБА_5 підлягає задоволенню. При цьому посилався на обставини, які зазначені у клопотанні ОСОБА_5 . Крім того, зазначив, що до ОСОБА_6 звертаються волонтери, останній виготовляє зарядно - пускові пристрої для потреб фронту, автомобіль йому потрібен для їх доставки.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що клопотання ОСОБА_5 фактично ідентичне клопотанню захисника ОСОБА_4 , яке вже було розглянуте судом 01.12.2021 р., і у задоволенні останнього судом було відмовлено. ОСОБА_5 раніше не заявляла претензій на майно, зазначене у клопотанні. Посилання у клопотанні на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19, є некоректним, оскільки там інша ситуація, автомобіль належав дружині обвинуваченого. Питання, пов'язані з правом на частину майна у спільній власності подружжя, повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що у задоволенні клопотання про скасування арешту майна необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.02.2021 р. було накладено арешт на майно, вилучене 24 лютого 2021 р. в рамках кримінального провадження № 32020250000000031 від 30.09.2020 р., в тому числі на автомобіль «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля «Форд Транзит».
25.02.2021 р. слідчим винесено постанову про визнання вилучених у ході обшуку матеріальних об'єктів речовими доказами у кримінальному провадженні №32020250000000031 та приєднано їх до матеріалів кримінального провадження.
У клопотанні ОСОБА_5 зазначено, що в подальшому арешті транспортного засобу, свідоцтва про його реєстрацію, ключів від автомобіля відпала потреба, оскільки автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від запалення автомобіля не містять на собі слідів кримінального правопорушення та інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Жодної потреби у проведенні будь-яких слідчих дій з вказаним автомобілем немає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.
Вказане вище майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Стороною обвинувачення зазначалось, що арештований автомобіль використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та в подальшому може підлягати спеціальній конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
Суд вважає, що така можливість у даному випадку передбачена законом.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується серед іншого в тому, що незаконно транспортував з метою збуту незаконно виготовлені алкогольні напої за допомогою власного автомобіля «Форд Транзит». А отже арештований автомобіль на думку сторони обвинувачення є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Перевірка вказаних обставин буде здійснюватися в ході розгляду кримінального провадження.
А згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження; такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
ОСОБА_5 у своєму клопотанні зазначає, що вона є співвласницею арештованого майна.
Однак, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником зазначеного у клопотанні автомобіля є ОСОБА_6 , обвинувачений у кримінальному провадженні. Відповідно останній є власником свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від автомобіля.
Суд у кримінальному провадженні не вправі вирішувати спір про право власності на майно, в тому числі встановлювати обставину, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, набутою під час шлюбу. При цьому потрібно враховувати вимоги ч. 12 ст. 100 КПК України, якими передбачено, що спір про належність речей вирішується в порядку цивільного судочинства.
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19, яка згадувалась у клопотанні ОСОБА_5 .
Зважаючи на вказані обставини, на даний час судом не встановлено порушення прав ОСОБА_5 , підстав для задоволення клопотання немає.
Керуючись ч. 9, ч. 12 ст. 100, ч. ч. 1, 2 ст. 170, ч. 1 ст. 174 КПК України, ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1