справа№380/22154/21
19 квітня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 126 від 09.04.2021 «Про знесення самочинно збудованих балкона та лоджії квартири АДРЕСА_1 ».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що будинки АДРЕСА_2 знаходяться у кооперативній власності та утримуються на балансі житлово-будівельного кооперативу № 40. 13.07.2021 голова ЖБК № 40 повідомив, що відносно ОСОБА_1 ЛКП «Магістральне» складено протокол.
Позивач звернувся до Франківської районної адміністрації з листом в якому просив повідомити, чи притягався позивач до відповідальності. 27.02.2021 отримав відповідь про розгляд справи та копії матеріалів. Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення оскаржив її до Франківського районного суду м. Львова. За результатами розгляду суд прийняв рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері благоустрою населених пунктів, правил територій населених пунктів № 78 від 01.04.2021 року та закриття провадження.
16.11.2021 дізнався про існування розпорядження № 126 від 09.04.2021 «Про знесення самочинно збудованих балкона та лоджії квартири АДРЕСА_1 », про яке позивача не було повідомлено, проте, відповідно до якого мав вжити заходи в місячний термін.
Зазначає, що придбав квартиру АДРЕСА_1 20.10.2020 вже з існуючими балконами та лоджіями, про що надав відповідні пояснення ЛКП «Магістральне». Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваному розпорядженні відсутні будь-які дані про час забудови будинку № 9 та «самовільної» добудови балкону та лоджії. Відсутні будь-які фотографії, що вказують на здійснення ним або будь-якою іншою особою добудови.
Також звертає увагу, що лист ЛКП «Магістральне» стосується лише балкону, а рішення міжвідомчої комісії стосується балкону та лоджії, тому вважає, що комісією прийнято рішення про незаконність виключно односторонньо без з'ясування дійсних обставин, без виїзду на місце, без фото фіксації, без пояснень позивача та сусідів чи ЖБК № 40, у зв'язку з чим, вважає, що розпорядження № 126 від 09.04.2021 прийнято комісією з перевищенням повноважень.
Ухвалою від 03 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 09 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
ОСОБА_1 20 жовтня 2020 року уклав договір купівлі-продажу, відповідно до якого прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 43,7 кв.м. житлова площа - 29,7 кв.м.
Листом № 261 від березня 2021р. ЛКП «Магістральне» скеровує на розгляд Голові міжвідомчої комісії Франківської районної адміністрації пакет документів від 11.03.2021р. про самовільне влаштування балкону за адресою: АДРЕСА_3 (ЖБК-40).
11.03.2021р. майстром дільниці ЛКП «Магістральне» складено протокол № 62, про те, що мешканець буд. АДРЕСА_2 самовільно без дозвільних документів розпочав будівництво балкону розміром 4,3м x 2,0м та лоджії розміром 9.4м x 2,4м. Протоколом № 62 встановлено дані правопорушника - ОСОБА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
В протоколі також зазначено:
- «З протоколом ознайомлений, права передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 63 Конституції України мені роз'ясненні - не з'явився»;
- «Пояснення правопорушника - Для надання пояснень і підпису в протоколі не з'явився».
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про складання протоколу № 62 та можливості надання якихось письмових пояснень стосовно порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями.
Комісія в складі Голови ЖБК-40 ОСОБА_4, майстрів дільниці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з виходом на адресу, що по АДРЕСА_3 склали Акт № 70, про те, що гр. ОСОБА_1 , 1974 р.н. не зареєстрований, але фактично проживає за вищевказаною адресою.
Відповідно до витягу з протоколу засідання міжвідомчої комісії в Франківському районі № 8 параграф 06 від 23.03.2021 міжвідомча комісія Слухали: Доповідну записку ЛКП «Магістральне» щодо самочинно збудованих балкона розмірами 4,3м x 2,0м та лоджії розмірами 9,4м x 2,4м для квартири АДРЕСА_1 власником квартири ОСОБА_1 без отримання дозвільних документів на будівництво та без погодженої проектної документації та Постановили: Самочинно збудовані балкон розмірами 4,3м x 2,0м та лоджію розмірами 9,4м x 2,4м для квартири АДРЕСА_1 без отримання дозвільних документів на будівництво та без погодженої проектної документації, з порушенням статті 152 ЖК України - знести. Квартиру привести у попередній стан.
01.04.2021 року адміністративна комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради прийняла постанову № 78, відповідно до якої встановила, що ОСОБА_1 самовільно без дозвільних документів розпочав будівництво балкону розміром 4,3м x 2,0м та лоджії 9,4м x 2,4м до квартири АДРЕСА_1 , чим порушив ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення та постановила накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова постанову по справі про адміністративне правопорушення № 78 від 01.04.2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 150 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито.
09.04.2021 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 126 «Про знесення самочинно збудованих балкона та лоджії для квартири АДРЕСА_1 », відповідно до якого:
1. Затвердити висновок міжвідомчої комісії (протокол від 23.03.2021 №8 §06) про знесення самочинно збудованих балкона розміром 4,3м х 2,0м та лоджії розміром 9,4м х 2,4м для квартири АДРЕСА_1 без погодженої проектної документації та дозвільних документів на здійснення будівництва.
2. ОСОБА_1 , який проживає у квартирі АДРЕСА_1 у місячний термін за власні кошти знести самочинно збудований балкон розміром 4,3м х 2,0м та лоджію розміром 9,4м х 2,4м для даної квартири. Квартиру привести у попередній стан.
3. Зобов'язати директора ЛКП «Магістральне» у випадку невиконання вимог п. 2 розпорядження, у двотижневий термін подати документи у Франківську районну адміністрацію для вирішення питання знесення самочинно збудованого балкона розміром 4,3м х 2,0м та лоджії розміром 9,4м х 2,4м для квартири АДРЕСА_1 .
4. Рекомендувати власникам квартир в будинку АДРЕСА_2 у випадку порушення власником квартири № 78 їхніх прав та охоронюваних законом інтересів, в судовому порядку вирішувати питання знесення самочинно збудованого балкона розміром 4,3м х 2,0м та лоджії розміром 9,4м х 2,4м для квартири АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради про прийняття розпорядження № 126 від 09.04.2021.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь- які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частина 5 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Також слід зазначити, що до компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (пп. 7 п «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Зазначене кореспондується з Правилами благоустрою м. Львова, затвердженими ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011.
Згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 «Повноваження у галузі будівництва» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777, до повноважень районної адміністрації в галузі будівництва віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом та департаментом містобудування, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу та ін.).
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 № 977 затверджено Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради відповідно до пункту 4.32 якого до повноважень районної адміністрації віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).
З метою вдосконалення порядку врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, посилення контролю щодо самочинного будівництва, відповідальності фізичних та юридичних осіб за порушення вимог ведення будівництва, дотримання правил користування будинками і спорудами, пам'ятками архітектури, житловими і нежитловими приміщеннями, прибудинковими територіями, зонами охорони пам'яток рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №835 затверджено Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові (далі - Положення №835). Дане положення було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 3.1. Положення №835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об'єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
На об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі якщо обов'язковість його отримання передбачена законом (ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Положенням №835 встановлювалося, що підготовку проектів розпоряджень голів районних адміністрацій за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об'єктів містобудування здійснюють міжвідомчі комісії при районних адміністраціях.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 №331 затверджено Положення про міжвідомчі комісії при виконкомі і районних адміністраціях Львівської міської ради відповідно до підпункту 3.11 пункту 3 якого міжвідомча комісія розглядає питання і дає технічні висновки про здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих об'єктів відповідно вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету.
Згідно з пунктом 4.8 розділу 4 «Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва» Положення № 835 висновок міжвідомчої комісії при районній адміністрації з рекомендаціями затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації.
Відповідно до пункту 5.1 Положення № 835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: 5.1.1. про передачу матеріалів до суду у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов'язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови; 5.1.2. про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб; 5.1.3. про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти; 5.1.4. про погодження самочинного будівництва.
Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 «Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777, районні адміністрації наділені повноваженням звернення до судових органів з позовними заявами щодо фактів самочинного будівництва, а також з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.
Відповідно до наведеного, Франківська районна адміністрація має право здійснювати дії (складати розпорядження, звертатися у встановленому порядку до судових органів із відповідними вимогами) щодо фактів самочинного будівництва і інших вимог, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.
Однак у даному випадку суд зазначає, що розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, було рекомендовано демонтувати самочинно збудований балкон розміром 4,3м х 2,0м та лоджію розміром 9,4м х 2,4м, тобто таке управлінське рішення несе виключно рекомендаційний характер, а отже не є обов'язковим.
Крім цього, суд зауважує, що протокол про вчинене правопорушення втратив чинність у зв'язку із спливом строку його давності, а постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн. скасована рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23.10.2021 у справі № 465/6932/21.
При цьому, в матеріалах справи відсутня фотофіксація початку будівництва балкону та лоджії.
Згідно пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.
Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Суд зазначає, що якщо відповідач вважає, що особою вчиненні дії щодо самочинної збудови відповідач має право звернутися з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництво (привести об'єкт до попереднього стану), після того, як ним будуть вчинені всі вищезазначені дії (обставини).
Водночас, аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає змогу дійти висновку, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 320/5528/18.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 300/214/19.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення перевірки ЛКП «Магістральне» за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що ОСОБА_1 розпочав будівництво балкону та лоджії, проте, суду не надано докази, які свідчать про такий початок будівництва.
Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 126 від 09.04.2021, ОСОБА_1 у місячний термін за власні кошти знести самочинно збудований балкон та привести квартиру у попередній стан.
Як було зазначено вище, аналіз положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що такою встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням, зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- визначення такого об'єкта таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
- винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
- встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 815/2311/15 та від 09.07.2020 у справі № 463/4564/16-а.
Суд зазначає, що зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництво (привести об'єкт до попереднього стану) передує саме наявність вищезазначених обставин.
Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб'єкта владних повноважень, що відповідачем здійснено не було.
Більш того, відповідачем не було надано:
- матеріали фотофіксації, які би містили відомості про безпосередній об'єкт (балкон та лоджія по АДРЕСА_3 );
- докази вручення протоколу № 62, постанови № 78 та розпорядження № 126, а також відомості, що дані документи були направлені ОСОБА_1 поштою;
- докази повідомлення ОСОБА_1 про можливість бути присутнім при проведенні перевірки, надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що є порушенням приписів Порядку №553;
- докази порушення прав власників інших квартир у будинку АДРЕСА_2 , порушення санітарно-технічних, екологічних та архітектурних вимог, правил експлуатації будинку, правил пожежної безпеки, тощо;
- докази проведення відповідного експертного висновку, на вирішення якого ставилося питання щодо можливості приведення нежитлового приміщення до первинного стану, та дослідження питання щодо впливу такого приведення на стан житлового будинку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлерпроти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com Б.г.І. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Європейській суд з прав людини у справі «Іванова и Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року наголошував, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності».
Знесення самочинного об'єкта збудови (приведення об'єкта до попереднього стану), відповідно до статті 376 ЦК України, є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта забудови чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц та Постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 640/13906/17.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем передчасно та без з'ясування всіх необхідних обставин було прийнято розпорядження № 126 від 09.04.2021 «Про знесення самочинно збудованих балкона та лоджії для квартири АДРЕСА_1 ».
Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 126 від 09.04.2021 «Про знесення самочинно збудованих балкона та лоджії для квартири АДРЕСА_1 ».
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 85, код ЄДРПОУ 04056121) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень, 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19.04.2022.
Суддя Коморний О.І.