справа № 380/5057/22
19 квітня 2022 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова про зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Львові сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м Львова подання про повернення ОСОБА_1 8922, 40 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу квартири за Договором купівлі-продажу квартири, укладеним 17.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна нею сплачено за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. Відтак кошти в сумі 8922,40 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Оскільки позивачці відмовлено у формуванні подання добровільно, вона звернулась із цим позовом до суду.
Ухвалою від 09.03.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі в справі Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Копію ухвали від 09.03.2022 відповідач отримав засобами електронного зв'язку 14.03.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28202 від 19.01.2022), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що громадян, які придбавають житло вперше, звільнено від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Відтак вважає, що питань про звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Зазначив, що 26.09.2020 набрала чинності Постанова № 866 від 23.09.2020, якою внесено зміни до Порядку № 1740 від 03.11.1998. Оскільки позивачкою не надано жодних доказів, передбачених підпунктами «в» та «г» п. 15-2 Порядку № 1740, вважає, що відсутні підстави для формування подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Копію ухвали від 09.03.2022 третя особа отримала 14.03.2022 на електронну адресу, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи пояснень на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Суд розглянув матеріали позовної заяви, відзиву на позовну заяву, дослідив подані сторонами письмові докази та встановив таке.
Між товариством з обмеженою відповідальністю Лев Девелопмент» (продавець), та позивачкою (покупець) 17.12.2019 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (п. 1 Договору).
Згідно з п. 4 Договору продаж квартири вчинено за 892235,55 грн. Вказаний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 5146.
Однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії відповідно до Закону України «Про нотаріат» є невнесення встановлених законодавством платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії. Відтак позивачка була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % з вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 15871,00 грн, підтвердженням чого є копія квитанції № ПН 2172039 від 17.12.2019.
Оскільки житло позивачкою придбавалось вперше, вона, керуючись п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 24.11.2021 щодо повернення помилково (безпідставно) сплачених коштів як збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Утім листом за вих. № 1300-5604-8/116811 від 20.12.2021 позивачу відмовлено у задоволенні її вимог та повідомлено про підстави такої відмови. Зокрема зазначено, що 26.09.2020 набрала чинності Постанова № 866 від 23.09.2020, якою внесено зміни до Порядку № 1740 від 03.11.1998. Згідно з пп. «в» і «г» п. 15-2 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Оскільки долучені до заяви документи не підтверджують, на думку відповідача, факту придбання позивачем нерухомого майна вперше, то відсутні підстави для формування подання про повернення коштів як помилково сплачених.
Позивачка вважає, що має право на повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна як особа, яка придбавала житло вперше, внаслідок чого звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом №400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Відповідно до п.151 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п.153 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п.18 Порядку №1740 Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
З аналізу наведених норм слідує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Водночас, повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування проводиться в порядку, визначеному законодавством, що регулює порядок надходження коштів до бюджету та їх повернення.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до абз.абз.1, 2 п.5 вказаного Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Згідно з абз.абз.5, 8 п.5 Порядку №787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Згідно з п.10 Порядку №787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність можливості в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання такої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки відсутність порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17), 14.02.2018 (справа №826/23087/15), 20.02.2018 (справа №819/1730/17), 20.03.2018 (справа №819/1249/17), 19.06.2018 (справа №607/14722/16-а, 21.08.2018 (справа №819/963/17), 10.09.2018 (справа №819/1012/17), 28.11.2018 (справа №813/1126/17), 13.12.2018 (справа №813/969/17).
Як встановив суд, факт придбання позивачкою квартири у власність за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку 17.12.2019.
Згідно з інформаційною довідкою № 283292284 від 06.11.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстрованим на підставі договору купівлі-продажу за позивачем об'єктом нерухомого майна є квартира за адресою АДРЕСА_2 , за придбання якої нею сплачено спірний пенсійний збір у розмірі 8922,40 грн.
Отже, судом встановлено, що позивач 17.12.2019 вперше придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 8922,40 грн.
Тобто, після сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, позивач набула право на повернення помилково сплачених коштів до бюджету.
Водночас, суд зазначає, що таке право не є безумовним. Повернення помилково чи надміру сплачених коштів до державного чи місцевого бюджету відбувається відповідно до Порядку №787. Цей порядок передбачає, що повернення коштів відбувається на підставі заяви зацікавленої особи та відповідного подання органу Пенсійного фонду України, які надаються такою особою до органу Державної казначейської служби.
Таким чином, подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково або надміру зарахованого до бюджету формується органом Пенсійного фонду України за заявою платника, видається такому платнику, який подає його разом з заявою до органу Державної казначейської служби України.
Тобто, орган ПФУ при формуванні подання лише перевіряє надходження коштів до бюджету та наявність права в особи на їх повернення. Оскільки повернення помилково чи надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування безпосередньо не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України, такий орган не вправі відмовляти у формуванні подання про повернення збору, за наявності у особи такого права.
Тоді як орган Казначейства перед безпосередньою виплатою коштів зобов'язаний перевірити, зокрема, дотримання заявником строку звернення за поверненням помилково чи надміру сплачених коштів та може відмовити у виплаті таких у разі пропуску визначеного законодавством строку.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що внесення змін до Порядку № 1740 жодним чином не скасовує наявність у позивачки пільги щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням житла вперше, передбаченої Законом № 400/97-ВР, адже квартиру позивачкою було придбано ще до внесення змін до Порядку № 1740, а саме 17.12.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачкою безпідставно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 8922,40 грн. під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 17.12.2019, а тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є обґрунтованою та такою, що слід задовольнити.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачка - ОСОБА_1 - дійсно 17.12.2019 вперше придбала житло - квартиру № 90 за договором купівлі-продажу квартири від 17.12.2019, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , при оформленні документів безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, який підлягає поверненню.
Відтак суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення позивачці збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8922,40 грн, сплаченого згідно з квитанцією № ПН 2172039 від 17.12.2019.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у пункті 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 також зазначено, що Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку подавати подання до органу Казначейства, оскільки таке подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету, а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачці надавалася адвокатом Сенюшкович О. І. на підставі договору про надання правової допомоги від 06.11.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1111968 від 22.02.2022.
Відповідно до пп. 3.1 п. 3 отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги визначається укладенням додатку до договору. Розмір та форма обчислення гонорару може бути визначена актом приймання-передачі або квитанцією про оплату наданої правової допомоги.
Відповідно до акта від 21.02.2022 про надання правової допомоги за договором № 06-11-21 від 06.11.2021 вартість наданих послуг позивачу становить 1500,00 грн (складання заяви до Головного управління ПФУ у Львівській області - 0,5 год - 250,00 грн; складання позовної заяви, підготовка документів - 2 год - 1000,00 грн; надання консультації - 0,5 год - 250,00 грн).
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає можливим стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено, сплачений позивачкою судовий збір підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області (79016 м.Львів вул.Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) сформувати подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8922,40 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 40 коп, сплаченого згідно з квитанцією № ПН2172039 від 17.12.2019.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м.Львів вул.Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) 500 (п'ятсот) грн 00 коп понесених витрат на правничу допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м.Львів вул.Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М