20 квітня 2022 року Справа № 160/27629/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
31 грудня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не призначення, не нарахування та невиплати йому пенсії за віком, починаючи з 26.04.2021 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію за віком, починаючи з 26.04.2021 року;
- визнати дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області неправомірними в частині не зарахування до страхового стажу періоду його роботи з 01.07.1991 року по 20.11.1991 рік, з 02.11.1993 року по 19.03.1994 рік, з 19.03.1994 року по 27.10.1997 рік, з 30.03.1987 року по 27.06.1991 рік, з 25.11.1991 рік по 25.03.1993 рік;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням страхового стажу його роботи з 01.07.1991 року по 20.11.1991 рік, з 02.11.1993 року по 19.03.1994 рік, з 19.03.1994 року по 27.10.1997 рік, з 30.03.1987 року по 27.06.1991 рік, з 25.11.1991 рік по 25.03.1993 рік.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив прийняти відповідні документи для попереднього визначення права на пенсію, здійснення перевірки довідок про заробітну плату і довідок про роботу (пільгову роботу). У відповідь на вказану заяву Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області листом від 18.06.2021 року №104450004924 позивачу відмовлено та повідомлено, що згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Станом на 25.01.2018 року страховий стаж позивача становить 22 роки, 10 місяців і 28 днів. До того ж відповідачем не врахований трудовий стаж позивача у періоди: з 01.07.1991 року по 20.11.1991 рік, з 02.11.1993 року по 19.03.1994 рік, з 19.03.1994 року по 27.10.1997 рік, з 30.03.1987 року по 27.06.1991 рік, з 25.11.1991 рік по 25.03.1993 рік. Позивач вважає, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не призначення, не нарахування та невиплати, пенсії за віком, починаючи з 26.04.2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, надати належним чином завірені копії додатків, доданих до позовної заяви для суду та відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 05 січня 2022 року позивачем 28 січня 2022 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/27629/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Відповідач отримав ухвалу суду 16.02.2022 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.243, 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 14.06.2021 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 18.06.2021 року №104450004924 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено про те, що необхідний страховий стаж відповдно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. Страховий стаж особи становить 22 роки 10 місяців 28 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховані такі періоди роботи: з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року та з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року, оскільки в трудовій книжці відсутня підстава звільнення; з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року, оскільки в трудовій книжці на печатці при звільненні відсутній код ЄДРПОУ підприємства, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118. Для зарахування періодів роботи з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року та з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року до пільгового стажу необхідно надати пільгові довідки та наказ на проведення атестації робочих місць.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.
Таким чином, право звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, при наявності стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, залежить від 3-х умов;
1) досягнення віку, встановленого абз.1 п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV;
2) наявність стажу робити з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці не менше половини такого стажу, тобто не менше 5 років;
3) наявність страхового стажу не менше 21 року 6 місяців (абз.17 п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV).
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Згідно пункту 1 Підземні роботи Розділу 1 Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, до працівників які виконують роботи з особо шкідливими умовами праці відносяться всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв'язку і т.д.).
В силу п. а ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (в редакції від 09.12.2012 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (в редакції від 09.12.2012 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), особливості пенсійного забезпечення працівників, при наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
В силу ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (в редакції від 09.12.2012 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Тобто, умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є наявність не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці передбаченого ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.09.1978 року встановлено, що у періоди, не зараховані відповідачем, він працював:
- з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем ??під землею;
- з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року в ремонтно-будівельному кооперативі «Ремонтник» на посаді маляря-штукатурника;
- з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року на посаді електрослюсар підземний 4 розряду на ділянку механічний цех з повним робочим днем ??під землею;
- з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року на посаді автослюсар 4 розряду;
- з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року на посаді механіка ЧФ «Анкор».
Не зараховуючи зазначені періоди роботи позивача, відповідач зазначає, що у трудовій книжці за трудовий період з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року, з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року - відсутня підстава звільнення, а період роботи з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року неможливо зарахувати до страхового стажу, так як відсутній ідентифікаційний код установи на печатці.
Для зарахування періодів роботи з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року та з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року до пільгового стажу необхідно надати пільгові довідки та наказ на проведення атестації робочих місць.
Щодо посилань відповідача на відсутність коду ЄДРПОУ на печатці підприємства у період з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року та відсутність запису про підстави звільнення за період з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року, з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року, суд зазначає таке.
Так, на час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 року №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 року №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про періоди роботи позивача, не зараховані відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Так, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Таким чином, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року, з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року, з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року, пенсійний орган діяв не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право і призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така позиція висловлена у постанові Верховний Суд від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Щодо твердження відповідача про необхідність надати пільгові довідки та наказ на проведення атестації робочих місць за період з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року та з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року позивач працював на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем ??під землею.
Суд вважає за необхідне зазначити, що порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації №41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
У пункті 4.5 зазначеного Порядку якщо ж атестація з 21.08.92 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Отже, у спірні періоди роботи до 21.08.1992 року атестація не потрібна була.
Трудова книжка містить усі дані для зарахування до пільгового стажу у період з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року.
Щодо твердження відповідача про необхідність надати пільгові довідки та наказ на проведення атестації робочих місць за період з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року, суд зазначає таке.
Відповідно до наданої трудової книжки, позивач працював з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року на посаді електрослюсар підземний 4 розряду на ділянці механічний цех з повним робочим днем ??під землею, що відноситься до посад за Списком №1 та зараховуються в пільговому обчисленні.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №(11173 затверджено Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який, зокрема містить:
розділ І. Гірничі роботи , підрозділ 1. Підземні роботи : Всі робітники, інженерно- технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв'язку і т. д.).
Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, який, зокрема, містить:
розділ 10100000 І. Гірничі роботи , підрозділ 10101000 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і на копальнях з видобутку корисних копалин; в геологорозвідці, на дренажних шахтах; на будівництві шахт, рудників, копалень , пункт 1010100а а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Таким чином, вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зазначила: на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області були відсутні підстави для не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року та з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, то суд зазначає, що в рамках заявлених позовних вимог та доказів, поданих на їх обґрунтування, не вбачається можливим встановити достатність підстав та умов для призначення такої пенсії.
Як встановлено, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області в листі від 18.06.2021 року №104450004924, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Тому, на думку суду, у цьому випадку є підстави для зобов'язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на підставі поданих документів та з урахуванням висновків суду.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів роботи:
до загального страхового стажу з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року в ремонтно-будівельному кооперативі «Ремонтник» на посаді маляря-штукатурника; з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року на посаді автослюсар 4 розряду; з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року на посаді механіка ЧФ «Анкор».
до пільгового стажу у відповідності до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України період роботи з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею; з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року на посаді електрослюсар підземний 4 розряду на ділянку механічний цех з повним робочим днем під землею;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди:
до загального страхового стажу з 01.07.1991 року по 20.11.1991 року в ремонтно-будівельному кооперативі «Ремонтник» на посаді маляря-штукатурника; з 02.11.1993 року по 19.03.1994 року на посаді автослюсар 4 розряду; з 19.03.1994 року по 27.10.1997 року на посаді механіка ЧФ «Анкор».
до пільгового стажу у відповідності до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України період роботи з 30.03.1987 року по 27.06.1991 року на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею; з 25.11.1991 року по 25.03.1993 року на посаді електрослюсар підземний 4 розряду на ділянку механічний цех з повним робочим днем під землею;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко