26 січня 2022 року Справа № 160/22808/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у вигляді не зарахування для обчислення призначеної їй пенсії за віком, її трудового стажу у періоди роботи з 03.03.1995 року по 20.06.1995 року на посаді спеціаліста представництва Фонду державного майна України в Корецькому районі Рівненської області та з 21.06.1995 року по 23.10.2000 року на посаді головного бухгалтера в Господарській асоціації “Корець”; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати для обчислення призначеної їй пенсії за віком, її трудовий стаж з 03.03.1995 року по 20.06.1995 року на посаді спеціаліста представництва Фонду державного майна України в Корецькому районі Рівненської області та з 21.06.1995 року по 23.10.2000 року на посаді головного бухгалтера в Господарській асоціації “Корець” і провести перерахунок та виплату призначеної їй пенсії з дня призначення такої пенсії.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач являється пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. У листопаді 2021 року позивачем було отримано лист від 02.11.2021 року № 38567-32150/О-01/8-0400/21 в якому було зазначено, що відповідачем при обрахуванні не враховані періоди роботи з 03.03.1995 року по 20.06.1995 року та з 21.06.1995 року по 31.12.1998 року по трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 (зі змінами): в записі про звільнення від 20.06.1995 року виправлення дати звільнення; не завірене належним чином та відсутня підстава внесення запису (номер наказу); в записі про прийняття на роботу від 21.06.1995 року відсутня підстава внесення запису (номер та дата наказу). Позивач не погоджується з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/22808/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем отримано копію вказаної ухвали 02.12.2021 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи, відзиву на позовну заяву надано не було.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 11.04.2021 року.
13.10.2021 позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій просила здійснити перерахунок її пенсії з зарахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 21.06.1995 року по 23.10.2000 року.
Листом від 02.11.2021 року № 38567-32150/О-01/8-0400/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь на звернення позивача, в якій зазначено, що пенсію обчислено за наявними документами у пенсійні справі. Загальний страховий стаж позивача складає - 37 років 11 місяців 14 днів (зарахований по 31.12.2020 року). До страхового стажу не зараховано період роботи з 03.03.1995 року по 20.06.1995 року та з 21.06.1995 року по 31.12.1998 року по трудові книжці НОМЕР_2 , скільки є порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58 (зі змінами), а саме: в записі про звільнення від 20.06.1995 виправлення дати звільнення; не завірене належним чином та відсутня підстава внесення запису (номер та дата наказу); в записі про прийняття на роботу від 21.06.1995 відсутня підстава внесення запису (дата та номер наказу).
Отже, спір між сторонами виник щодо відмови відповідача у зарахуванні окремих періодів роботи до загального стажу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, що передбачено ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане положення кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Відповідач відмовляючи в зарахування спірних періодів роботи позивача посилається на Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору і завіряються печаткою записи про звільнення, відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.8 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З аналізу наведених положень Інструкції №58 вбачається, що обов'язковими записами трудової книжки при прийнятті на роботу є, зокрема, реквізити наказу про призначення, а при звільненні реквізити наказу про звільнення та печатка підприємства роботодавця.
В даному випадку, судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 16.01.1980 року містить наступні записи про роботу позивача у спірні періоди, а саме:
запис №21 - 3.03.1995 року призначена на посаду спеціаліста 1 категорії Представництва Фонду державного майна України в Корецькому районі на основі протоколу №1 засідання комісії по проведенню конкурсу на заміщення вакантних посад працівників ПФДМУ на підставі наказу №6/1-1 від 2.03.1995 року;
запис №23 - 20.06.1995 року звільнена у зв'язку з переведенням в ГА «Корець» на підставі наказу №- від 20.06.1995 року;
запис №24 - 21.06.1995 року прийнята на посаду головного бухгалтера Господарської асоціації «Корець»;
запис №25 - 23.10.2000 року звільнена з посади за угодою сторін на підставі наказу №143 від 23.10.2000 року.
З наявних записів трудової книжки позивача вбачається, що з записі №23 від 20.06.1995 року про звільнення позивача у зв'язку з переведенням, наявне виправлення цифри « 6» та відсутня така обов'язкова інформація як номер наказу про звільнення та печатка установи, яка має засвідчувати такий запис та підпис уповноваженої особи.
Також, судом встановлено, що у записі №24 від 21.06.1995 року про призначення на посаду головного бухгалтера в ГА «Корець» відсутні реквізити наказу про призначення, його номер та дата.
В свою чергу, дані щодо номеру та дати наказів про призначення та звільнення, печатки при звільненні відносяться до необхідних записів трудової книжки, а у випадку їх відсутності підлягає застосуванню Порядок №637, яким передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідачем, в свою чергу, у відповіді від 02.11.2021 року, було зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами та роз'яснено, що на підставі підтверджуючих документів буде можливо повернутися до питання визначення права на перерахунок.
Позивачем, ані до пенсійного органу, ані до суду не було надано жодного документу, який би підтверджував працю позивача у спірні періоди. Доказів вчинення дій щодо отримання документів на підтвердження стажу, або неможливості надання таких документів позивачем не надано.
За наведених обставин, враховуючи встановлену судом відсутність необхідних записів в трудовій книжці позивача, відсутність жодних підтверджуючих документів про роботу у спірні періоди, суд погоджується з доводами відповідача щодо передчасності зарахування таких періодів до страхового стажу та відмови у задоволенні позову в цій частині.
Оскільки суд прийшов до висновку про передчасність зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача, вимога про зобов'язання відповідача їх зарахувати, як похідна, не підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що питання щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу може бути вирішено на підставі заяви позивача поданої до пенсійного органу та підтверджуючих документів, передбачених Порядком №367.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог татті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська