м. Вінниця
20 квітня 2022 р. Справа № 120/19328/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" (далі - ТОВ "АДАМАНТ ЛОГІСТИК", позивач) з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (відповідач). За змістом позову позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 06.12.2021 №293779.
В обґрунтування протиправності застосування до позивача штрафу у розмірі 17000 грн за відсутність особистої картки водія та роздруківки даних роботи тахографа позивач зазначає, що його транспортний засіб здійснював перевезення вантажів територією України без перетину державного кордону, а тому обладнання транспортного засобу контрольним пристроєм (тахографом) не вимагалося згідно з Законом України "Про автомобільний транспорт". Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення порядку проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою від 18.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи.
04.02.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час здійснення заходів державного контролю відносно транспортного засобу, що належить та використовується автомобільним перевізником ТОВ "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" для надання послуг з перевезення вантажу, перевірялися наявність документів, передбачених ст. 48 закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385. При цьому, як зазначає відповідач, п. 1.3 Інструкції № 340 поширюється на суб'єкти господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезень пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами без будь-якого розмежування на види (міжнародні/внутрішні) перевезення. Вимоги Положення № 340 поширюються на автомобільних перевізників чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Відповідач наголошує, що жодні документи, що не передбачені чинним законодавством, у позивача не вимагалися.
Також у спростування доводів позовної заяви відповідач зазначає, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорту та додає наказ № 1882-К від 22.10.2021 про призначення на посаду.
Відтак, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи подано не було.
07.10.2021 на а/д Н-30 (М-12 "Стрий-Тернопіль-Крапівницький-Знам'янка") посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки MAN TGX 18/440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовується автомобільним перевізником ТОВ "АДАМАНТ ЛОГІСТИК".
Під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія та роздруківками даних роботи тахографа у порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Положення № 340, п. 3.3 Інструкції № 385.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 318006 від 07.10.2021.
Вказані матеріали передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника, тобто відповідачу.
06.12.2021 Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки розглянуло справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та винесло постанову № 293779 від 06.12.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
За змістом п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" від 03.03 2020 № 196-рутворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком. Так, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки утворено шляхом злиття управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.
Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин)
Відповідно до пункту 2 цього Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За змістом пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 12 зазначено Порядку визначає, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Відповідно до п. 13, 14 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пункт 21 Порядку №1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Аналіз положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що проведення перевірки обов'язково проводиться лише на підставі відповідного щотижневого графіка на її проведення.
Матеріали справи містять щотижневий графік проведення рейдових перевірок Центральним міжрегіональним управління Укртрансбезпеки у період з 03.10.2021 по 10.10.2021, який був затверджений заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки М. Сенченко.
Поряд із цим, пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу.
Повноваження заступника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки М. Сенченко не підтверджені відповідачем відповідними матеріалами.
Таким чином, графік проведення рейдових перевірок Центральним міжрегіональним управління Укртрансбезпеки у період з 03.10.2021 по 10.10.2021 складено та затверджено неуповноваженою особою.
Вирішуючи спір, суд враховує, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Суд у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади "правової процедури", яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону.
Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб'єктом владних повноважень, такі суб'єкти зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При оскарженні рішення підконтрольний суб'єкт не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.
Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване рішення, є достатніми для висновку про протиправність рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми штрафу - відсутня.
Крім того, невиконання вимог щодо підстав та умов здійснення перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі № 826/442/13а, від 12.06.2018 у справі № 821/597/17, від 20.03.2018 у справі № 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки з попереднім порушенням порядку призначення та проведення контрольного заходу. Зазначені обставини є достатніми для висновку про неправомірність прийнятого за наслідками такої перевірки рішення, а тому необхідність перевірки суті порушень відсутня.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є територіальним органом Укртрансбезпеки, який відповідно до норм КАС України володіє статусом суб'єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою та немає власних бюджетних асигнувань, суд вважає за можливе стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
З приводу витрат позивача на правничу допомогу, про орієнтовний розмір яких зазначено у позові, то на момент ухвалення цього рішення доказів їх понесення не надано, а тому такі витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 06.12.2021 № 293779 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТИК" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ ЛОГІСТІК" (21001, м. Вінниця, вул. А. Первозванного, 58А, кв. 72, код ЄДРПОУ 43984923)
Відповідач: Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (21021, м. Вінниця, вул. В. Порика, 29), територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович